Громадянин Білорусі Ігор Клявко воював на боці України в перших добровольчих батальйонах, сформованих у 2014 році, одразу після початку військових дій Росії в Донецькій і Луганській областях.
Білоруська служба Радіо Свобода спробувала з’ясувати долю та нинішнє місцезнаходження білоруса, який воював на боці України.
Що відомо про Ігоря Клявка
Білорус воював під позивним «Лев» у складі батальйону «Донбас» і добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Він пройшов через бої за Артемівськ, Попасну, Лисичанськ, Іловайськ і Піски – майже всі гарячі точки АТО на Донбасі до моменту розформування чи підпорядкування добровольчих батальйонів Збройним силам України.
У лютому 2017 року, на другий день після операції на пораненій нозі, його затримали в Ірпінському військовому госпіталі під Києвом і доставили до маріупольського СІЗО. Ігоря взяли під варту за підозрою у викраденні людини, умисному вбивстві та бандитизмі.
Ігор Клявко, який завжди заперечував свою причетність до злочину, перебував у маріупольському СІЗО в той час, коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року і зрештою захопила Маріуполь.
Інформації із ізоляторів не було
У березні 2022 року Міністерство юстиції України повідомило, що втратило зв'язок із двома слідчими ізоляторами Маріуполя, в одному з яких на той момент перебував Ігор Клявко. Це Білоруській службі Радіо Свобода підтвердила начальниця управління документального та адміністративно-господарського забезпечення департаменту кримінальних покарань Олена Левкович.
«Зараз зв’язок із закладом втрачений. Надати інформацію про Клявка І.Ю. неможливо. Водночас повідомляємо, що евакуація осіб, які станом на 24 лютого 2022 року перебували в маріупольському СІЗО, не проводилась», – зазначила Олена Левкович.
Після втрати контролю над Маріуполем місто було внесене до списку тимчасово окупованих Росією територій.
Першими в ізолятори та колонії зайшли «кадирівці»
Колишні військові, які воювали з Ігорем Клявком, розповіли Білоруській службі Радіо Свобода, що після відходу українських військ із Маріуполя «кадирівці» вдерлися на територію СІЗО, закидали приміщення світлошумовими гранатами та стріляли в повітря, а потім нібито розстріляли тих, хто воював під час антитерористичної операції та потрапив у СІЗО за кримінальні правопорушення.
Українські правозахисники цю інформацію поки не підтвердили. Деякі з них стверджують, що всіх полонених одразу вивезли з Маріуполя на територію Росії, інші кажуть, що їх вивезли до Луганська чи Донецька. Але вони підтверджують той факт, що «кадирівці» першими з'явилися в приміщеннях СІЗО.
«Ми цього точно не знаємо. Але з кількох джерел є інформація, що всіх полонених, які там були, вивезли до Росії. У мене є інформація, що їх забрали», – розповів Радіо Свобода координатор програм Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.
Він першим у середині березня 2022 року оприлюднив відео, на якому можна побачити, як колишні в’язні (імовірно, мусульмани) дякують «представникам чеченського народу за визволення».
Правозахисник каже, що чув про справу Ігоря Клявка, але не має інформації про його нинішню долю.
«Розумієте, інформації про всіх людей, коли їх везуть до Росії, немає, і з ними дуже важко працювати. Ось, наприклад, у нас є колега-правозахисник і журналіст Максим Буткевич (він дуже допомагав білоруським біженцям в Україні в питаннях захисту та легалізації – ред.), якого угруповання «ЛНР» «засудило» до 13 років і якого вивезли до Росії. Зараз його місцезнаходження невідоме. Ми намагалися зв’язатися з юристами в Росії, але нам не вдалося визначити його поточне місцезнаходження», – пояснив Андрій Діденко.
Розстріли в ізоляторах не мали масового характеру?
Харківський правозахисник додав, що факти розстрілів росіянами українських полонених у СІЗО поодинокі.
«Це факт, що зйомки в таких закладах були, але вони не були масовими. Наприклад, коли «орки» ( в Україні російських загарбників називають «орками» за мотивами творів Толкіна – ред.) заскочили в херсонський СІЗО, вони там застрелили одну людину. Але це було скоріше з метою залякування, щоб показати, хто зараз командує», – стверджує Андрій Діденко.
Олег Цвілий, голова громадської організації «Захист ув'язнених України», яка займається захистом правам засуджених і ув'язнених, повідомив, що показова страта відбулася і в Маріуполі.
«У Маріуполі застрелили кримінального авторитета на прізвисько «Абхаз», обуреного невиправданим насильством з боку кадирівців. Це було показове покарання, але він не був колишнім військовим. Його розстріляли і посадили всіх у камеру», – розповів Олег Цвілий.
За його словами, інформація з Маріупольського СІЗО дуже уривчаста і недостатня для того, щоб робити якісь точні висновки.
Радник мера Маріуполя Петро Андрющенко також вважає малоймовірним масовий розстріл маріупольських полонених росіянами.
«Якби це сталося, то всі б одразу про це почули. Але що там сталося? Ми бачимо, що ті люди, яких звинувачували у вбивстві, зараз на волі. Але що і як сталося? Ми знаємо, що точилася «боротьба» за кримінальний вплив, і після того, як з’ясувалося, хто править кримінальним світом Маріуполя, на людей почали виходити якісь «товариші» із СІЗО. Тому, правда, ніхто точно не знає, що там сталося», – сказав Петро Андрющенко.
До захоплення в СІЗО тримали 345 осіб
Державне бюро розслідувань повідомило, що в СІЗО Маріуполя, де на момент захоплення кадировцями утримувалося 345 ув'язнених, стався бунт. У нього були всі шанси на успіх, але один із співробітників СІЗО швидко доніс на нього росіянам, і бунт вдалося припинити «силою».
За матеріалами кримінальної справи, порушеної в Україні проти звинуваченого у колабораціонізмі з окупантами, звільнено в'язнів, які погодилися підтримувати окупаційний режим. Доля інших невідома.
Кримінальні справи на момент захоплення Маріуполя залишилися в судах. Це підтвердив і Петро Андрющенко. За його словами, всі в'язні, які не бажали служити в російській армії, залишилися відбувати покарання на підставі вже винесених вироків.
«Здебільшого звільняли тих, хто лише мав обвинувачення, але ще не був засуджений. Принаймні тих, хто ще не винесений вирок», – сказав Петро Андрющенко.
І він не виключає, що серед звільнених росіянами міг бути і Ігор Клявко, незважаючи на те, що насправді він у 2014-2015 роках воював проти Росії на Донбасі.
Він або сидить, або його вбили, або він десь заліг, а може, навіть повернувся у БілорусьПетро Андрющенко
«Він (Ігор Клявко) вже мав десь «спливти». Але що з ним? Є три варіанти – він або сидить, або його вбили, або він десь заліг, як він сказав. А може, навіть повернувся у Білорусь. Це часи, коли ви ні в чому не можете бути впевнені. Скажу так, без прив'язки до жодного ніку. Я знаю людей, які воювали в АТО з 2014 року, вони ветерани АТО, а зараз живуть в окупації. Там дуже важко і не можна йти за шаблонами. Бувають різні історії, а чому так, я не маю відповіді. Хтось покаявся, хтось сховався. Тому все можливо, і з цього потрібно виходити», – переконаний Петро Андрющенко.
За його словами, на початку війни всі кримінальні справи залишалися в Маріуполі: в судах і прокуратурі.
«Я не чув, щоб кримінальні справи забирали. В основному не встигли вивезти те, що треба було вивезти. Справи могли залишитися в судах; можливо, деякі згоріли або зникли. Все могло статися»
«Багато суддів перейшли на бік окупантів»
Петро Андрющенко каже, що Іллічівський районний суд Маріуполя, де розглядалася справа Ігоря Клявка, незначно постраждав від російських обстрілів росіян. Більшість суддів, за його словами, які працювали в маріупольських судах, стали на бік росіян.
Але не судді, які розглядали справу білоруса.
Наприклад, Тетяна Пустовойт зараз працює суддею Володимир-Волинського суду, а Алла Іванченко – суддею у Тернопільській області.
Прокурора Маріупольського військового гарнізону Миколу Сластіна, який підтримував у суді обвинувачення Ігоря Клявка, у 2014 році оголосили у розшук так званої «ДНР» за те, що він, мовляв, «добровільно пішов працювати у кримінальний відділ» Маріупольської прокуратури.
Тепер функції Іллічівського районного суду Маріуполя, який розглядав справу Ігоря Клявка, виконує Кіровський районний суд міста Дніпро. З розкладу його засідань випливає, що прокурор Микола Сластін зберіг свої повноваження і тепер подав клопотання перед цим судом про відновлення «втраченого провадження». Одна з таких кримінальних справ – про самовільне залишення військової частини чи місця служби.
Відомо, наприклад, що Кіровський районний суд Дніпра вже відновив провадження в одній резонансній справі – про вбивство у 2011 році в Маріуполі «авторитетного» бізнесмена з півдня Донецької області Валерія Сгари, відомого у кримінальному світі як «Саран». Українські ЗМІ повідомляли, що суд повернув навіть 18 томів цієї кримінальної справи, втраченої внаслідок російської окупації Маріуполя. Його також розглядали судді Тетяна Пустовойт та Алла Іванченко. Але підозрюваний у вбивстві таємничим чином зник із СІЗО Маріуполя навесні 2022 року, одразу після російської окупації міста.
Адвокатка, яка захищала інтереси Ігоря Клявка в суді, змогла евакуюватися із Маріуполя в березні 2022 року і зараз перебуває за межами України. Про долю підзахисного вона нічого не знає.
Батько Клявка не дочекався...
Адвокатка іншого фігуранта тієї справи (Віктора Камінського) – Катерина Сєрікова повідомила Радіо Свобода, що сторона обвинувачення поки не подала заяву про відновлення справи проти Ігоря Клявка. Але каже, що точної інформації про нинішню долю Ігоря Клявка немає.
«Я не була адвокатом Ігоря Клявка. Сподіваюся, він живий. Я зв’язався із секретарем судового засідання, запитала її через Viber, бо мене цікавила доля Клявка. Вона залишилася на окупованій території, але не повідомила, чи працює в суді окупаційної влади. Вона сказала: «Не вигадуй, там у Клявка все нормально, вони всі сидять, там нікого не стріляли». Але я не знаю, як воно насправді. Єдине, мені вдалося передати інформацію батькові Клявка, що він, можливо, не розстріляний, але живий. А батько невдовзі помер. Сподіваюся, батько помер з думкою, що син живий», – розповіла Катерина Сєрікова.
Адвокатка повідомила, що її підзахисний Віктор Камінський зараз воює в Збройних силах України. Відновлення цієї справи вона вважає безперспективним.
