Спільна слідча група (JIT), яка з’ясовує обставини катастрофи «Боїнга» компанії «Малайзійські авіалінії» в Донецькій області України, 19 червня пред'явила офіційні звинувачення трьом росіянам і одному громадянину України в причетності до трагедії. JIT користувалася в тому числі показаннями високопоставленого українського розвідника Івана Без’язикова. Про це розповіли кілька нідерландських ЗМІ. За їхніми даними, його свідчення, поряд з великою кількістю інших фактів, лягли в основу звинувачення.
Без’язиков нині перебуває в слідчому ізоляторі, де чекає вироку за звинуваченням в державній зраді. В ув’язненні він опинився у грудні 2016 року, тобто через півроку після повернення з полону до рідного Житомира. Але спочатку його звільненню дуже раділи, бо полковник потрапив в полон, виконуючи бойове завдання: після кровопролитних боїв під Степанівкою в серпні 2014 року, коли українські військові змушені були відступити, він відправився ще з двома офіцерами під білим прапором і без зброї до сепаратистів – просити про евакуацію тіл загиблих. В той момент полковник Іван Без’язиков був начальником розвідки 8-го армійського корпусу, пізніше розформованого, і перебував у складі командування сектором «Д» на кордоні з Росією. Відправившись до сепаратистів, він виконував наказ начальника цього військового сектора.
Після двох років в полоні Без’язиков повертається додому. Його зустріч з тодішнім президентом України Петром Порошенко показували всі українські телеканали. Тремтячим голосом розвідник розповідав головнокомандувачу, що у так званому «ДНР» не тільки воюють з українськими військовими, а й ведуть «дуже конкурентну боротьбу між собою».
Його невпевненість можна було тоді списати на хвилювання через зустрічі з президентом, однак пізніше з’ясувалося, що в полоні Без’язиков служив на боці так званої «Донецької народної республіки». За даними українського слідства, він займав посаду заступника начальника розвідуправління «ДНР» і поступив на службу 25 серпня 2014 року, тобто на десятий день після потрапляння в полон. Він був підлеглим Сергія Дубинського (позивний « Хмурий») – відставного російського військового, який офіційно звинувачений в причетності до катастрофи «Боїнга», збитого установкою «Бук» над селом Грабове Донецької області України.
Про те, що він особисто знайомий з Дубинським, Без’язиков розповів українському журналісту Ярославу Кречко, на 13 сторінках написавши відповіді на його питання, передані в СІЗО. Подробицями Кречко поділився з Радіо Свобода:
– Факт перший – це те, що катастрофа «Боїнга» сталася 17 липня 2014 року, а Іван Без’язиков потрапив в полон 16 серпня, тобто через місяць після того, як літак був збитий. Незважаючи на те що він спілкувався з такою людиною, як «Хмурий», і декількома іншими підозрюваними (в катастрофі «Боїнга», – ред.), я особисто сумніваюся, що у нього була якась дуже важлива інформація, його б (сепаратисти) так просто не відпустили сюди або дали б якесь завдання тут, на території України. З іншого боку, звичайно, він має певну інформацію. Він сам визнавав, що повідомив цю інформацію українським слідчим органам, в тому числі Спільної слідчій групі. Наскільки важлива ця інформація і в якому ступені вона допомогла остаточних висновків розслідування, мені складно судити.
– На тих 13 сторінках від руки, які написав Іван Без’язиков і передав вам, він згадував про катастрофу малайзійського «Боїнга» або про його спілкування з людиною на ім’я Сергій Дубинський з позивним «Хмурий»?
– Безпосередньо про «Боїнгу» він не згадує, але про «Хмурого» він написав кілька абзаців. Він розповів, що потрапив в полон після того, як пройшов кілька етапів: спочатку він був у одних бойовиків, потім – у інших і врешті-решт потрапив в так зване розвідуправління «ДНР», яким якраз керував «Хмурий». Саме «Хмурий» схиляв його до переходу на бік так званої «ДНР». Якраз з подачі «Хмурого» Без’язикова ізолювали від інших військовополонених, з подачі «Хмурого» він містився в кращих умовах: у нього було краще харчування, одяг. Він говорить про те, що «Хмурий» зробив все для того, щоб переманити Без’язикова на сторону «ДНР», тому що він знав про те, що Без’язиков – професійний розвідник, і хотів співпрацювати з ним.
За словами Ярослава Кречка, жоден з військовополонених, яких вдалося визволити з самопроголошеної «ДНР», не мав таких умов утримання, які були у Івана Без’язикова. Для багатьох рідних дзвінок полоненого додому, як правило один за багато місяців, був справжнім святом, але полковник подзвонив дружині через два тижні після того, як потрапив в полон, а потім продовжував з нею листуватися в соціальних мережах.
Якщо почитати листування, яке слідство доклало до справи полковника, можна дізнатися, що його ніхто не обмежував у свободі пересування, він ходив до лазні, пив пиво, запрошував дружину в Донецьк, обіцяючи їй машину і охорону. Правда, дружина Без’язикова говорить, що просила допомоги у Служби безпеки України, коли відчула, що її затягують в «ДНР», але її попросили продовжити спілкування з чоловіком.
У справі розвідника крім листування з дружиною є дзвінки, які підтверджують, що полковник віддавав накази сепаратистам. Сам же Без’язиков стверджує, що не завдав шкоди жодному військовослужбовцю української армії, а в полоні йому «потрібно було виживати».
У грудні 2016 року розпочалося судовий розгляд справи Без’язикова. Після одного з засідань полковник у відставці говорив журналістам, що передав наявну у нього інформацію в СБУ відразу після звільнення з полону, що у нього були очні ставки з тими, хто висуває проти нього звинувачення, тому що він хотів продовжити службу в Збройних силах України, що тоді питань до нього не було, але, мабуть, не все вдалося прояснити відразу.
Слідчі стверджували, що питання до нього виникли через спроби Без’язикова влаштуватися працювати не за фахом на завод, який займається виробництвом зброї, де співробітники мали доступ до великого обсягу секретної оборонної інформації, і що є підстави вважати, що полковник був завербований російською розвідкою.
Як розповів Віталій Маяков, заступник начальника головного слідчого управління СБУ, обвинувачення щодо Без’язикова грунтувалися в тому числі на свідченнях українських військових, звільнених з полону разом з ним. Один з них, теж розвідник, майор Руслан Косинський, стверджував, що, коли його намагалися завербувати сепаратисти, в кімнаті перебував Іван Без’язиков, який пропонував йому стати заступником командира загону. Косинський сказав, що Без’язиков був при цьому одягнений в російську форму і мав при собі зброю. Полковник, якого звинувачують в зраді, каже, що це була інсценізація. Він стверджує, що все було зроблено для того, щоб скомпрометувати його і виключити можливість повернення на підконтрольну Києву територію.
Оприлюднені СБУ матеріали по справі Без'язикова дають, звичайно, далеко не повну картину того, чим розвідник займався в Донецьку. Однозначно можна стверджувати, що у розслідували катастрофу «Боїнга» рейсу МН17, в якій загинули 298 осіб, була причина допитати його, а Без’язиков сподівається вийти на свободу раніше, тому, мабуть, і погодився на співпрацю з міжнародним слідством. Якщо його визнають винним, полковнику у відставці загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
