Розмова між пілотами літака авіакомпанії Ryanair, примусово посадженого в Мінську, і мінськими диспетчерами є вирішально важливим елементом свідчень про цю подію в час, коли міжнародні авіаційні органи з’ясовують її обставити. Адже в результаті посадки літака зняли з нього й арештували опозиційного блогера, який утік із Білорусі саме для того, щоб не опинитися в руках авторитарного керівника країни, який жорстоко придушує інакодумство. Часткове розшифрування розмови, яке оприлюднили в Білорусі, суперечить деяким іншим офіційним заявам країни про цей інцидент і порушує більше запитань, ніж дає відповідей.
Рейс авіакомпанії Ryanair FR4978 із Афін у Вільнюс увійшов у повітряний простір Білорусі 23 травня відразу по 12:30 місцевого часу на висоті близько 12 тисяч метрів і вийшов на зв’язок із диспетчерами повітряного руху в Мінську.
«Для вашої інформації, ми маємо інформацію від спецслужб, що у вас на борту бомба і її можуть підірвати над Вільнюсом», – сказав диспетчер (розмова велася англійською мовою).
«Окей, – відповів пілот, – ви можете повторити повідомлення?»
«Іще раз кажу: ми маємо інформацію від спецслужб, що у вас на борту бомба, – повторив диспетчер. – Цю бомбу можуть підірвати над Вільнюсом».
Майже через 16 хвилин пілот сказав мінському диспетчерові: «Ми оголошуємо надзвичайну ситуацію. СОС, СОС, СОС [в оригіналі MAYDAY – сучасний код надзвичайної ситуації в радіопереговорах]... Наш намір буде змінити курс на аеропорт «Мінськ».
Така розмова, викладена в неперевіреній і неповній розшифровці переговорів, яку оприлюднили білоруські посадовці, є вирішально важливим елементом свідчень про оповитий таємницею рейс 4978.
Коли літак приземлився в Мінську, білоруські правоохоронці ніякої бомби не знайшли. Але вони затримали опозиційного білоруського журналіста Романа Протасевича і його подругу, росіянку Софію Сапегу. Обоє – нині за ґратами, їм може загрожувати багаторічне позбавлення волі за звинуваченнями, що їх прихильники опозиції і уряди країн Заходу називають політично мотивованими.
Через кілька годин літак поновив рейс до Вільнюсу.
Читайте також: Хто такий Роман Протасевич
Нині цю справу розслідує не одна країна чи організація. Кримінальні розслідування почали Литва і Польща, авіаційний орган ООН вивчає це питання. Європейський союз і уряди кількох західних країн розглядають можливість проти білоруської держави і Олександра Лукашенка, який жорстоко придушує протести проти його влади відтоді, як він оголосив себе переможцем президентських виборів у серпні 2020 року – які, кажуть його опоненти, були грубо сфальсифіковані.
Кілька держав-членів ЄС назвали примусову посадку комерційного рейсу між двома країнами Євросоюзу «державним викраденням» із метою захопити Протасевича, колишнього головного редактора каналу в телеґрамі, який документував протести і їхнє придушення, і передати його в руки Лукашенка. Інші звинуватили Білорусь у «піратстві». Керівник компанії Ryanair назвав це «викраденням за наказом держави».
Влада Лукашенка намагається використати цю розшифровку для підтвердження своєї версії: Міністерство транспорту хоче представити її як доказ того, що на пілотів, мовляв, «не тиснули, не застосовували погроз чи примусу».
Але що саме сталося за ті 16 хвилин між моментом, коли екіпажеві вперше повідомили про нібито бомбу, і тим часом, коли він врешті оголосив надзвичайну ситуацію і змінив курс на Мінськ? Що сталося за ті дві хвилини безпосередньо перед цим оголошенням, які в розшифровці пропущені? І як ставитися до суперечності між твердженнями білоруської сторони, що пілоти ухвалили рішення самостійно, і текстом переговорів, за яким пілоти все перепитують, яке джерело інформації про бомбу, а диспетчери, по суті, все відповідають їм лише фактичними вказівками змінити курс?
І чому в повітря підняли білоруський військовий винищувач – за прямим наказом Лукашенка, як повідомила його пресслужба, – щоб перехопити пасажирський літак і супроводити його до Мінська?
У цій розшифровці «дірки такого розміру, що через них літак пролетить», сказав Джон Кокс, колишній пілот комерційних авіаліній, який нині керує консультаційною компанією в галузі авіаційної безпеки в Вашингтоні(США).
«Коли її читаєш, таке враження, що її писав хтось, хто має лише обмежені знання, лише деякі елементи фактів і намагається переплести їх із речами, що можуть зовсім не бути фактами», – сказав він Радіо Свобода.
Хто отримав погрозу електронною поштою?
Наразі єдиною оприлюдненою інформацією про те, що відбувалося в кабіні пілотів літака «Боїнг 737-800» і що призвело до рішення змінити курс на Мінськ, є згадана непідтверджена розшифровка. Білоруське державне телебачення дало в ефір, як там заявили, запис розмови між пілотами і диспетчерами в Мінську, але цей запис іще не перевірений із незалежних джерел, а субтитри перекладу розмови зроблені з помилками.
За даними сайтів, які стежать за авіапольотами, рейс 4978 був уже біля самого кордону з Литвою і за 10–15 хвилин до посадки у Вільнюсі, коли він розвернувся і врешті попрямував до Мінська, до якого було значно далі.
У Литві посадові особи, які, за повідомленнями, отримали дані з бортових реєстраторів літака, на цей час не оприлюднювали ні записів, ні розшифровок. В аеропорту Вільнюсу не відповіли на численні телефонні дзвінки й електронні листи від Радіо Свобода.
Компанія Ryanair так само не зробила цього. А на прохання Радіо Свобода надати ці дані там відповіли: «Ryanair повністю співпрацює з органами безпеки ЄС і НАТО, і ми не можемо надати дальших коментарів із міркувань безпеки».
Літак рейсом із Афін до Вільнюсу був у повітрі близько 2,5 годин, коли він увійшов із повітряного простору України до білоруського, і в зону відповідальності білоруських диспетчерів.
Відразу після перших привітань диспетчери повідомили пілотів про можливу бомбу на борту літака.
О 12:33, як мовиться в розшифровці, пілот попросив диспетчера назвати джерело інформації про загрозу, і йому відповіли, що «аеропорт отримав цю інформацію від спецслужб».
Пілот перепитав: аеропорт Вільнюсу чи Афін?
Диспетчер не дав прямої відповіді, заявивши тільки: «Цей електронний лист послали в кілька аеропортів».
В аеропорту Афін запит Радіо Свобода переспрямували до Грецької служби цивільної авіації, де в свою чергу вказали на заяву, оприлюднену на її сайті 26 травня.
«Ніякої інформації… про існування загрози на жодному конкретному рейсі не було», – мовиться в повідомленні про події 23 травня.
Потім білоруські посадовці зробили нову заяву щодо нібито повідомлення про загрозу бомби: її, мовляв, надіслав англійською мовою через шифровану систему електронної пошти палестинський ісламістський войовничий рух «Хамас».
Цей рух рішуче відкинув таке звинувачення.
Ліна Бейшене, речниця державного підприємства «Аеропорти Литви», заявила 23 травня агентству Baltic News Service, що литовським посадовцям повідомили іншу версію: мовляв, рішення змінити курс літака було продиктоване конфліктом між пасажирами і екіпажем.
Але, заявила вона, Литва не отримувала від Білорусі ніякої інформації про загрозу бомби чи інших подробиць.
«Це наша рекомендація»
О 12:41 пілот принаймні вдруге перепитує про рекомендацію приземляти літак у Мінську, а не в Вільнюсі.
«Ця рекомендація змінити курс на Мінськ – вона звідки походить? Від авіакомпанії? – питає пілот. – Вона надійшла від органів аеропорту відправлення чи від органів аеропорту прибуття?»
Як мовиться в оприлюдненій розшифровці, диспетчер відповів: «Це наша рекомендація».
Цей текст переговорів не збігається із заявами білоруських посадовців 24 травня – після інциденту, але до оприлюднення цієї розшифровки, яка, вочевидь, має на меті ствердити вирішальну роль екіпажу в рішенні змінити курс.
Тоді, 24 травня, директор департаменту авіації білоруського Міністерства транспорту Артем Сікорський заявляв, що рішення приземлятися в Мінську пілоти ухвалили самостійно і що літак так само міг і продовжити політ. Генерал-майор Ігор Голуб, командувач Військово-повітряних сил і військ протиповітряної оборони Білорусі, теж заявляв, що пілоти ухвалили рішення змінити курс самостійно.
26 травня керівник Бюро кримінальної поліції Литви Роландас Кішкіс сказав журналістам: «Рішення ухвалив капітан авіалайнера після консультацій із керівництвом компанії Ryanair».
За текстом розшифровки, о 12:45, отримавши повідомлення диспетчера про «код червоний», що означає серйозну загрозу, пілот літака каже, що продовжить політ у нинішній позиції (тобто не починаючи зниження). А ще через дві хвилини пілот оголошує сигнал надзвичайної ситуації MAYDAY і заявляє, що «наш намір буде змінити курс на аеропорт «Мінськ». Літак приземлився там о 13:15.
Кокс, консультант із питань авіаційної безпеки, поставив під сумнів твердження, що мінським диспетчерам повітряного руху дозволено робити рекомендації, щоб літак приземлявся у столиці Білорусі.
«Я ніколи не чув, щоб диспетчери робили такі рекомендації. «Ми рекомендуємо, щоб ви летіли до Мінська»? Та це не ваша справа, – каже колишній пілот. – Є й іще одна дуже, дуже дивна річ: якщо ви збираєтеся змінити курс вашого літака через перехоплення чи загрозу бомби і заявляєте MAYDAY? Я б на таке не очікував, така заява дуже нехарактерна для професійного пілота».
«Російський чинник»
У той момент, коли літак розвертався, він був значно ближче до аеропорту Вільнюсу, ніж до Мінська. Дані з сайтів, що стежать за авіапольотами, свідчать, що літак також перебував на більшій висоті, ніж більшість лайнерів, які готуються заходити на посадку в Вільнюсі.
І ще одне з запитань, на які немає відповідей: коли і чому білоруські ВПС підняли свій бойовий літак МіГ-29, щоб перехопити пасажирський лайнер. У розшифровці переговорів згадок про нього взагалі немає.
Голуб заявив журналістам, що винищувач підняли для супроводу рейсу 4789 уже після того, як він повернув у бік Мінська.
Але, каже Кокс, дивно, що в розшифровці немає згадок про наявність військового літака. Ба більше, звертає він увагу: чому б це командування посилало бойовий літак летіти поруч із пасажирським, у якому ось-ось має вибухнути бомба?
«Якщо ви капітан і бачите, що поруч прилаштувався МіГ, чи ймовірно, що ви про це нічого не скажете? – запитує експерт. – І чому б узагалі, для початку, піднімати туди МіГ, коли на борту бомба? Що вони збиралися робити? Дивитися, як вона вибухне?»
Лукашенко, виступаючи в парламенті країни 26 травня, додав іще більше неясності в офіційну версію Мінська: він заявив, що міг віддати наказ збити літак, бо він летів біля атомної електростанції. Він також назвав інцидент «спланованою провокацією» і твердив, що електронний лист із погрозою був надісланий зі Швейцарії.
Міністерство закордонних справ Швейцарії заявило 26 травня, що «правоохоронці Швейцарії не мають ніяких даних про погрозу бомбою на рейсі компанії Ryanair із Афін до Вільнюсу».
Так само немає в оприлюдненій розшифровці – як і в офіційних заявах білоруської сторони – ніяких згадок про спілкування з військовими чи цивільними посадовцями Росії.
Враховуючи те, наскільки щільно білоруські військові й розвідувальні органи інтегровані з російськими, підняття в повітря винищувача для участі в примусовій посадці цивільного пасажирського літака, найімовірніше, вимагало б принаймні попередження про це російських колег, кажуть експерти.
Багато спостерігачів згадали про можливість, що влада президента Росії Володимира Путіна, яка підтримувала Лукашенка в перебігу придушення опонентів і, схоже, шукає всіх можливих способів збільшити свій вплив на Мінськ, могла дати згоду на примусову зміну курсу.
Речник Кремля Дмитро Пєсков у відповідь на запитання журналістів заявив 26 травня, що Росія «не бачить ніяких підстав не довіряти» білоруській версії – і ця заява, схоже, вписується в характер зв’язків між Мінськом і Москвою і їхніх напружених відносин із Заходом.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО, ICAO), яка діє в системі ООН, заявляє, що Білорусь могла порушити засадничу угоду – Чиказьку конвенцію, яка регулює міжнародний повітряний рух із 1940-х років.
А літак компанії Ryanair урешті приземлився у Вільнюсі о 21:25 – більш ніж через сім годин після планованого часу прибуття.
