У Дніпропетровському національному історичному музеї імені Яворницького представляють виставку «Врятована спадщина. Дякую ЗСУ!». На ній показують артефакти, знайдені в зоні війни і під час війни. Частина експонатів – була дивом врятована бійцями української армії, частина – саперами при розмінуванні, решта – знайдені археологами за рік повномасштабного вторгнення в прифронтових регіонах.
Артефакти, які знаходять військові
Цей горщик епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н. е.), а також людський череп гарної збереженості – перші артефакти, знайдений бійцями під час повномасштабного вторгнення Росії.
Історик Дніпропетровського історичного музею, а нині військовий Дмитро Романчук долучився до передання цих речей музейникам. Це сталося в березні 2022 року. Горщик знайшла, риючи окопи поблизу Дніпра, місцева тероборона. А потім – виявили і поховання власника.
«Там поруч був виявлений череп людини. Тобто там було поховання, але дослідити його немає можливості. Після війни, сподіваємось, дорозкопуємо, проведемо там розвідку», – сказав Дмитро Романчук у березні 2022 року.
Його колега, співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко, яка водить екскурсії виставкою, також пригадує цей випадок.
«9 березня 2022 року до мене прийшов колега Дмитро Романчук з сусіднього відділу, який зараз служить в лавах ЗСУ, й показує фотографію: «Аню, нам треба?». Я кажу: «Звісно, треба. Це ж доба бронзи!». І ми з ним поїхали до бійців забирати цей артефакт на одній з околиць Дніпра.
Ми туди довго їхали в обстановці секретності, а коли приїхали, бійці кажуть: «Ми знайшли і власника, але ми його зарили, щоб не потурбувати його прах, щоб він не розізлився».
Ми сміємося: «Та цього чоловіка вже ніщо не потурбує, він став дуже покладистим за ці п’ять тисяч років»… Таким чином ця річ приїхала до музею», – розповіла на екскурсії співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко.
Насправді археологічні знахідки в зоні бойових дій в Україні – не рідкість. Їх виявляють військові починаючи з 2014 року. А вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну на Одещині знаходили античні амфори (приблизно 4-5 сторіччя до н. е.), а на Харківщині, на покинутих позиціях росіян, – сокиру салтівської культури (датується приблизно 700–1000 роками н. е.).
- З огляду на це українські науковці розробили пам’ятку бійцям про те, як діяти при виявленні артефактів під час війни.
- Зокрема, пам’ятку рекомендують сфотографувати на місцевості, поклавши поряд видовжений предмет, який би вказував на сторони світу, а вже потім обережно спакувати для передання спеціалістам.
Однак головна настанова військовим – берегти передусім своє життя і здоров’я, а вже потім – об’єкт.
Знахідки, передані саперами
Чимало артефактів 2022 року до історичного музею в Дніпрі передали сапери, які розміновували Харківщину, розказує археологиня Анна Юрченко. Серед них – зброя давніх слов’ян.
Але насправді зайд, охочих прийти й забрати ту пшеничку безкоштовно, завжди було багатоАнна Юрченко
«Це кінець ХV–ХVI століття. Як ми звикли бачити слов’ян? Землеробські племена, які жили по берегах річок, вирощують пшеничку, возять її продавати в Константинополь, так? Але насправді зайд, охочих прийти й забрати ту пшеничку безкоштовно, завжди було багато.
І не козаки перші засівали поля з рушницею наперевіс. «Хто до нас з мечем прийде, той від меча й загине». Мечі. Кресала, котрі допомагали викресати вогонь в дорозі. Стріли – ті, що рогатенькі, – це аби шкодити копита коней, бо в коней копита не заживають. І монетки – шість монет», – показує вона.
Що виявили самі археологи
Також на виставці показують результати археологічних розкопок 2022 року. Експедицій було набагато менше, ніж зазвичай, і все ж розкопки відбувалися – завдяки українським захисникам, кажуть у музеї.
Зокрема, на Дніпропетровщині працювали над дослідженням кургану в селищі Балівка, розповіла співробітниця археологічного відділу музею Анна Юрченко
«Не в самому поховані, а в насипі археологи знайшли кам’яне блюдо й вістря стріли. Це не доба бронзи, це наступний період – доба раннього заліза, скіфи. Воно було покладене, хотіла сказати, – в могилу. Але там не було могили. І в давнину, і зараз є таке поняття – це поховання без поховання.
Скіфи були войовничими, часто вирушали в походи і очевидно, що чийсь родич загинув далеко в бою. Обряд поховання зробили без тіла, туди поклали блюдо й стріли», – сказала Анна Юрченко.
Ще одна цікава знахідка – серед давнього посуду виявили уламок горщика з нетиповим орнаментом, вірогідно – написом, який поки не вдалося розшифрувати, каже Анна.
Ми знаємо, що це система знаків, а не просто закарлючкиАнна Юрченко
У фрагменті одного з горщиків ми помітили щось схоже на літери «л» та «і». Я сказала: «Добре, я подумаю над цим, але, швидше за все, коли вимішували глиняне тісто, в нього потрапили травинки й лягли таким-от чином». Але на іншому фрагменті схожі знаки, нанесені у два ряди.
Це відсилає нас до Північного Передкавказзя, звідки прийшли до нас алани. Ці символи не читаються. Ми знаємо, що це система знаків, а не просто закарлючки. Колись, можливо, їх вдасться розшифрувати», – говорить фахівчиня.
