Україна наразі в числі останніх країн у Європі за кількістю оцифрованих і опублікованих у відкритому доступі архівних документів. З огляду на це, 4 роки тому оцифрування архівних фондів стало пріоритетом для архівістів. Допомагають архівам європейські країни та неурядова організація США Family Search. Бюджетних коштів на такі проєкти не виділяється.

Через два роки мав би запрацювати єдиний портал для пошуку оцифрованих архівних фондів, про це заявив Радіо Свобода голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов. Українські архівісти врахують досвід Польщі.

Із 440 унікальних архівних документів, які оцифровані та оприлюднені на сайті Укрдержархіву – 322 документи, що датуються ХІІ–ХХ століттями, зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові (ЦДІА). Це папські булли, королівські грамоти, берестяні грамоти, листи.

Загалом у фондах ЦДІА України у Львові налічується один мільйон 119 тисяч справ. Із них оцифровані лише близько 10%.

За словами директорки ЦДІА України у Львові Олесі Стефаник, архів співпрацює з трьома польськими інституціями – Генеральною дирекцією державних архівів Польщі, Головним архівом давніх актів у Варшаві і Державним архівом Перемишля.

«Цифрову копію документів ми передаємо установам, з якими співпрацюємо, а інша копія залишається у нас. Це дуже вигідно, бо згодом зможемо цю копію оприлюднити. Згідно з угодою з Державним архівом Перемишля, ми оцифровуємо документи римо-католицької консисторії, Львів. Понад 3 тисячі метричних книг римо-католицьких парафій Галичини вже оцифровані і поступово стають доступними онлайн для користувачів на офіційному вебсайті архіву.

Угода з Генеральною дирекцією державних архівів Польщі передбачає мікрофільмування фонду 770 «Тимчасовий комітет самоврядування. м. Львів». Це близько 9 тисяч справ за 1920–1939 роки, які містять надзвичайно цікаві, важливі документи міжвоєнного періоду. Наші фонди потрібно оцифровувати, бо це важливі джерела для дослідження історії України і Польщі», – говорить Олеся Стефаник.

Крім того, в Центральному державному історичному архіві України у Львові оцифровують фонди, де зберігаються документи з історії Української греко-католицької церкви, зокрема особистий архів митрополита Андрея Шептицького.

Після ліквідації УГКЦ у 1946 році радянська влада викинула книжки і архівні документи з митрополичих палат на подвір’я Святоюрського собору. Однак, велика кількість документів була врятована. Частину архіву митрополита вивезли у Москву, Київ, частину документів передали в історичний архів у Львові. Архівна спадщина митрополита Шептицького потрапила до так званих фільтраційних фондів НКВС.

В історичному архіві у Львові зберігається 1246 справ фонду митрополита Андрея, які сьогодні відскановують працівники на замовлення Львівської архиєпархії УГКЦ.

«У львівському історичному архіві є кілька фондів, які мають дотичність до УГКЦ. 358-й фонд присвячений митрополитові Андрею Шептицькому, 201-й, 604-й і окремий фонд консисторії Львівської архиєпархії. Ці фонди не були ніколи оцифровані. Важливо, щоб ці матеріали були у відкритому доступі, щоб ними користувались науковці. Багато сторінок із біографії митрополита Шептицького залишаються невідомими. Дві третіх документів документів – у рукописному стані і їх потрібно відчитати, це доволі нелегко, потрібні навики. Загалом оцифрування документів – справа вартісна», – розповідає священник УГКЦ Юстин Бойко, який займається оцифруванням фондів.

Популярні метричні книги

У системі державних архівів України, а це центральні, обласні, районні установи, налічується 82 мільйони справ. З них оцифровані 5%, повідомив Радіо Свобода голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов. Однак скануватимуть передусім найбільш запитувані справи.

«5% – це невелика кількість, але наша мета досягнути такого результату в оцифруванні документів, як у Польщі. Там створили єдиний портал входу до оцифрованого архівного надбання, який відомий для багатьох «Шукай в архівах» (szukajwarchiwach.gov.pl ), де можна за пошуковими словами знаходити оцифровані документи польських архівів. Найбільшою популярністю користуються метричні записи, інші документи, дотичні до генеалогічних пошуків.

Українські користувачі постійно вимагають від нас створити нарешті єдиний портал доступу до оцифрованого архівного надбання. Це цілком реально, бо останні роки ми активно просуваємося у частині оцифрування. На жаль, не існує державної програми, немає великих ґрантів, але ми пішли своїм шляхом, який багато в чому повторює той, яким йшли багато європейських країн. Ми співпрацюємо зі світовими лідерами оцифрування, які за власний кошт і власною технікою допомагають українським архівам. Зокрема, є неурядова американська організацію Family Search. Ми поновили з ними у 2020 році меморандум про співпрацю», – каже Анатолій Хромов.

Відскановують документи українські установи за сприяння Польщі, Чехії, Ізраїлю. Ті архівні справи, про які найчастіше запитують громадяни, протягом 5-7 років мали б бути у безкоштовному, відкритому доступі, зауважив керівник архівної служби.

«Найбільше запитів від громадян надходить до системи архівів України щодо питань захисту своїх соціальних прав, кадрових, нарахування пенсії, стажу роботи, нагородження. Але це одноразові звертання. Постійні користувачі – це якраз ті, які досліджують родоводи. Тому удоступнення генеалогічної інформації є нашим пріоритетом. Для прикладу, за день наші партнери з Family Search у полтавському архіві роблять 12 тисяч копій.

Якщо не зміниться ситуація в Україні, то у найближчі два роки ми представимо єдиний портал пошуку, де буде доступ до всього оцифрованого матеріалу. У плані архівного надбання ми – найбільша країна», – зауважив Анатолій Хромов.

Скачати якийсь документ, книжку, скопіювати у фотоформаті певні сторінки досить просто з польських сайтів, на яких представлені джерела як суспільне надбання.

Для прикладу, одна з найсучасніших цифрових бібліотек у світі і водночас найбільша бібліотека такого типу в Польщі – POLONA ( https://polona.pl )

Narodowe Archiwum Cyfrowe – це національний архів Польщі, утворений 8 березня 2008 року в результаті об’єднання Архіву аудіовізуальних записів і Державного архіву Польщі. Це національний архів, який зберігає, зокрема, центральний архів польского уряду ( https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/web/narodowe-archiwum-cyfrowe ).

У пошуку треба польською мовою подавати імена, прізвища, назви, щоб знайти відскановані матеріали. Написавши «Ukraina», можна знайти чимало документів, пов’язаних з Україною.

Дослідник Іван Матковський нещодавно робив запит у польський архів про українського художника Олексу Новаківського, прадіда його дружини Іванни.

«Я писав щодо архівів Олекси Новаківського до Краківського архіву і вони самі провели пошукову роботу. Безкоштовно відшукали метричний запис книги, в якій йдеться про народження дружини Олекси Новакіського. За невелику оплату я отримав скани на електронну пошту. В Європі максимально всі архіви стараються оцифровувати документи і викласти їх у вільний доступ.

Я отримав безкоштовно документи з Національної бібліотеки Великої Британії і знаходив там те, що мене цікавило. Писав їм запит і вони присилали мені для наукового використання матеріали, потрібно було лише зробити посилання, звідки я це взяв. Таке діє в ЄС і це дуже зручно.

Національна бібліотека Польщі розмістила сотні тисяч документів у вільному доступі і доброї якості. У Польщі багато архівів оцифровані і це радо дається користувачам, які бажають з цим працювати. Безперечно, цей польський досвід оцифрування є цікавий.

За Радянського Союзу не давали доступу до архівів, щоб українці не шукали своєї історії, не дізнавались про походження. Це все затиралось. Така політика ще де-не-де залишилась. Якщо доводиться працювати в українських архівах, то в основному байдужість працівників і бажання не дати вам тих матеріалів, які ви потребуєте. Таке ставлення потрібно змінити. А те, що світ відкривається в частині архівних джерел, це дуже добрий досвід», – каже Іван Матковський.

Наскільки зручно користуватися оцифрованими документами, які є доступні на сайтах різних установ, стало зрозуміло у час пандемії. Багато науковців могли продовжити працю над своїми дослідженнями завдяки відсканованим архівним справам. До того ж не вельми комфортно працювати в окремих архівах, де немає належних умов для відвідувачів.