«Воїни, вийдіть»: що не так із заявою Amnesty International?

Заява Amnesty International від 4 серпня про те, як українські військові нібито піддають небезпеці мирних жителів, коли розташовуються поблизу цивільних об’єктів, викликала хвилю обурення не лише серед українських військових, але й серед правозахисників. «Перебування в обороні не звільняє українських військових від дотримання міжнародного гуманітарного права», – заявили у міжнародній організації. Amnesty, ба більше центральний офіс у Лондоні, не має достатньо досвіду для оцінки обставин, і таким чином не враховує контекст війни, що триває, стверджують українські правозахисники.

Міжнародна правозахисна організація Amnesty International у новій доповіді заявила, що українські військові наражають на небезпеку мирне населення, створюючи бази і розміщуючи озброєння в житлових районах, у тому числі в школах і лікарнях, під час оборони.

Що собою становить Amnesty International

Міжнародна правозахисна організація була заснована юристом Пітером Бененсоном у Лондоні в 1961 році. Першими, кого захищала організація, були жителі Португалії, де на той час владу утримував правоконсерватор та антикомуніст Антоніу де Олівейра Салазар. За даними Бененсона, той піддавав тортурам та кидав у тюрму політичних опонентів. Дії уряду Салазара порушували універсальну декларацію з прав людини, писав Бененсон.

Організація набирала вагу поступово – представники Amnesty інформували світ про порушення прав людини в демократичних і комуністичних країнах, а також в країнах, що розвиваються. У 1977 році організація отримала Нобелевську премію миру.

У 2000-х роках організація поступово починає більше втручатися в нові для себе сфери – економіку, соціальну політику та культурні права. У діяльності організації можна побачити політичні кроки: порівнювання американської бази Гвантанамо на Кубі із радянським ГУЛАГом; критика уряду Сполучених Штатів за те, що за п’ять років після зміни режиму Саддама Хусейна в Іраку ситуація з дотриманням прав людини залишається поганою; критика ізраїльського уряду за те, як проводили антитерористичну операцію на території Смуги Гази в 2009 році; вимога заарештувати Джорджа Буша-молодшого в 2011 році…

У лютому 2021 року міжнародні правозахисники позбавили російського опозиціонера Олексія Навального статусу «в’язня сумління» через його «антиіміграційні» заяви у 2007 році. Він тоді якраз отримав тюремний термін в Росії – понад дев’ять років колонії. Рішення Amnesty було відкликане у травні того ж року, але російська пропаганда активно використовувала перше рішення для дискредитації опозиціонера.

Чому військові перебувають поруч із цивільними?

«Я не побачив у звіті, що українські військові базуються поблизу цивільних, – говорить заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь. – Вони пишуть, що побачили в українських містах українських військових зі зброєю і технікою, автомобілями. Це називається патрулювання вулиць. Я особисто бачив, що у Парижі вулиці патрулюють озброєнні військові. За їхньою логікою, якщо там кудись прилетить російська ракета «Калібр», то винуватцями будуть жандарми. Вони ж ходять зі зброєю».

На думку експерта, Amnesty International не може визначати, як українські збройні сили будують оборону. У звіті немає інформації про окуповані території, немає інформації що сталося в Оленівці, Бучі, Сєвєродонецьку чи Маріуполі:

«Вони катались по мирних українських містах та вказують, як їх перетворити на Сєвєродонецьк чи Маріуполь. Вони кажуть, що українська армія має вийти з цих міст, і тоді туди прийдуть російські військові, будуть вбивати та ґвалтувати українських громадян», – коментує заяву Самусь.

В умовах урбаністичної держави армії не можуть вийти в поле, говорить він, це практично нереально. Куди війська мали вийти з Маріуполя, запитує він?

«Це такі самі заклики, як у Путіна, який закликав, щоб українці склали зброю та не чинили опір», – вважає Самусь.

Чи означає, що якщо армія відійде в чисте поле, цивільні будуть у безпеці?

Проблема Amnesty International в тому, що коментатори з центрального офісу некомпетентні у розрізі того, як ведеться війна і що відбувається на фронті, говорить член правління ГО «Правозахисна ініціатива» Михайло Лебедь.

«Вони посилаються на гуманітарні норми та права людини, але останні дуже сильно залежать від контексту. Коли Агнес Каламар (директор організації – ред.) каже, що українська армія має відійти від усіх населених пунктів, а всіх людей потрібно евакуювати, то така заява просто некомпетентна: це неможливо зробити практично. Фронт час від часу проходить крізь населені пункти, а якщо ЗСУ захищають великий населений пункт, то не в чистому полі ж бійцям стояти», – пояснює він.

В реальності евакуація, до якої закликає Amnesty, відбувається погано – багато хто з жителів не хоче їхати, а потім починається блокада міст російськими військовими, говорить Лебедь.

«Так було в Маріуполі – місто оточили, а військові вже були усередині. Отже меседж Amnеsty International – здавайтесь і люди не будуть вмирати? Ні, вони будуть вмирати, якщо підуть у полон», – нагадує правозахисник.

Лебедь говорить: проблем для прав людини з боку Росії на порядки більше, але для того, щоб про це сказати, потрібно не гратися у рівновіддалення від усіх сторін конфлікту.

«У Amnеsty немає експертів, щоб робити заяви в контексті реальної ситуації. Їм настільки подобається виглядати «гарно», що вони перестають думати про «меседж», який вони озвучують. Потрібна критика з боку українських правозахисників і журналістів – може вона їх приведе до тями. Російські пропагандисти вже беруть на озброєння заяву Amnеsty International. Будь який «меседж» про те, що це Україна вбиває мирних мешканців, а не Росія в Бучі, будь-яка брехня, що насправді це Україна – негідники і звірі в цій війні, буде використовуватись на усіх платформах – в ООН, і у внутрішній пропаганді, щоб люди не нарікали», – говорить Лебедь.

Збройні сили України неодноразово зазнавали болючих втрат, коли російська армія завдавала ракетні удари по військових об’єктах, зокрема, пунктах базування в Миколаєві чи на Яворові. Вбивство десятків військових не додає безпеки решті українців, пояснюють критики заяви.

Київський офіс Amnesty був проти публікації

Український офіс Amnesty International оприлюднив свою «офіційну позицію» після останнього звіту цієї міжнародної правозахисної організації.

«Amnesty International займається розслідуванням та документуванням воєнних злочинів під час російсько-української війни. З 24 лютого дослідники і дослідниці організації задокументували десятки воєнних злочинів і довели, що вони були скоєні російськими військовими. Зокрема, атака на Маріупольський драматичний театр, напад на житловий будинок та пляжний курорт у Сергіївці, воєнні злочини в Київській області тощо. Amnesty International передасть задокументовані дані у Міжнародний кримінальний суд, що сприятиме міжнародному правосуддю та притягненню винних до відповідальності», – йдеться в заяві.

«Ще до публікації цієї заяви я спілкувався з київським офісом Amnesty International, і там були проти того, щоб цей матеріал був оприлюднений в такому вигляді. По суті, це лише заява про вчинення порушень рівня гуманітарного права, але це не доведені факти порушень, як таких», – говорить виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

На його думку, без оцінки всіх факторів не можна кваліфікувати будь-які дії як злочин, наприклад, вбивство під час самооборони буде самозахистом.

«Українські військові мають бойове завдання втримати населений пункт. А яке мали право злочинці захоплювати цей населений пункт? Фактично перша відповідальність за те, що цей злочин вчинено, лежить на Російській Федерації, яка розпочала війну. З цього потрібно починати», – наголошує Павліченко.

Він нагадує, що правозахисники мали доступ лише з українського боку війни, отже матеріал не міг бути рівнопропорційним. В результаті, заява та звіт грають на руку Кремлю, наголошує Павліченко.

«В наші приймальні на сході Україні надходять повідомлення, що в російських медіа розповідають, що люди мають робити усе, аби виганяти ЗСУ з усіх населених пунктів. Мовляв, хай вони йдуть в поле», – говорить він.

Якщо посередник не може вплинути на справжнього порушника, він буде тиснути на іншу сторону – експертка

Заявою організація повністю нівелювала ту роботу, яку вона робила, вважає експертка з питань безпеки Марія Кучеренко.

«Це зовсім некоректна заява Amnesty International, якою організація повністю нівелювала ту роботу, яку вона робила. Нівелювала своїм висновком та заголовком, який вони зробили, що нібито Збройні сили створюють загрозу цивільному населенню. Прес-реліз виглядає, як однобока подача висновків. При цьому там немає якихось деталей з приводу того, як взагалі дослідники дійшли таких висновків. Зокрема, використання військовими об’єктів цивільної інфраструктури є порушенням міжнародного гуманітарного права лише в тому випадку, якщо не намагались знайти альтернативних варіантів. Проте в тексті взагалі немає доказів того, що альтернативні варіанти по наведених кейсах не розглядалися. Тобто якогось детального аналізу ситуації немає, щоб було зрозуміло, на чому саме ґрунтувалися такі висновки», – говорить Кучеренко.

Росія вже скористалась формулюванням і підходами та зараз намагається популяризувати у світі свій погляд на цей матеріал, вважає вона.

«Їм треба робити якісь кроки та якісь заяви із закликами до припинення ескалації. Але якщо ви, як посередник, не можете вплинути на сторону, що є справжнім порушником, агресором та першопричиною тих катастроф, що відбуваються та через які страждає цивільне населення, то йдуть спроби тиснути на ту сторону, яка йде на діалог, з якою можна комунікувати. Так само відбувалось у рамках мінського процесу. Коли посередникам треба було показати якийсь результат, то завжди говорилося про якісь порушення з українського боку. А як тільки мова заходила про Росію, то завжди була одна відповідь – нас не допустили», – вважає Кучеренко.

Обвинувачувати обидві сторони – дуже зручно для російських наративів

Цей звіт змушує згадати вираз «корисні ідіоти», попри всю повагу до міжнародної організації, говорить співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.

«Я уважно прочитав їхню заяву, і якщо відірватися від контексту, то те, що вони роблять, дійсно важливо. Є міжнародні правила ведення війни, і вони певні факти зафіксували. Але є інший момент – як вони подали цю інформацію. Цей стиль дуже зручний для російських наративів. Мовляв, винуваті обидві сторони, обидві сторони порушують. І це не лише Amnesty. Такі помилки робила СММ ОБСЄ, коли починала роботу на сході України. Також можна побачити такий підхід у заявах ООН, МАГАТЕ тощо, вони апелюють до обох сторін конфлікту», – говорить Мельник.

Проте, на його думку, в умовах агресії заклики до обох сторін утриматися від насильства виглядають дивно, й ця ідеальна модель не відповідає реальності.

«Шкода, що вони не дочекалися відповіді від нашого Генерального штабу. От якщо подивитися на Донецьку агломерацію, то от де треба тоді було б розмістити війська? Десь у чистому полі? Але ж це сотні життів військовослужбовців! Теж громадян України. Тобто це дуже важливе таке питання, яке поважні організації мали б враховувати, перш ніж виходити з такими «сенсаційними» матеріалами. Я боюсь, що ще однією проблемою може бути – відсутність практичного досвіду в дослідників, а також здатності, а може й бажання, заглибитися в реалії конфлікту», – вважає експерт.

Радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що Amnеsty International бере участь у російській кампанії дезінформації й пропаганди з дискредитації Збройних сил України.

«Наші захисники боронять свій народ і сім’ї. Життя людей для України є безумовним пріоритетом, саме тому ми проводимо евакуацію мешканців прифронтових міст. Сьогодні Росія докладає максимум зусиль, щоб дискредитувати Збройні сили України в очах західних суспільств і зірвати постачання зброї, використовуючи всю мережу своїх агентів впливу. Шкода, що така організація, як Amnesty International бере участь у цій кампанії з дезінформації та пропаганди», – написав Подоляк у твітері.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.