У британському Ліверпулі прозвучали звуки повітряної тривоги – сирени супроводжували виступ української співачки Alyosha (Олени Тополі). Виконавиця разом зі шведкою Ребеккою Фергюсон заспівали кавер на пісню Ordinary World («Звичайний світ») гурту Duran Duran. Свій номер вони присвятили українським біженцям, які покинули власні домівки через війну.
Саму пісню супроводжувала зворушлива танцювальна постановка: закохана пара засинає в обіймах, а вже за мить – їх будять сирени та вибухи, після чого дівчина проводжає коханого на війну. Наступні уривки – це вже десятки повідомлень, у яких українці повідомляють близьким, що вони в безпеці, за кордоном.
Це також і особиста історія співачки, адже торік, після початку повномасштабного вторгнення, вона сама мусила вивозити трьох дітей з-під вибухів у іншу країну. У той час як її чоловік, теж співак Тарас Тополя, долучився до лав тероборони. Нині Олена з дітьми мешкає в Сполучених Штатах Америки, однак мріє повернутися додому, щойно в Україні стане безпечно. Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода – про біженців і внутрішніх переселенців – поспілкувався зі співачкою про її виступ.
Про «Євробачення»
Виступ – це історія про всіх українців
«Виступ – це історія про всіх українців, про всіх переселенців. Про наш перший день початку війни і про все, що далі відбувається зараз із нами. Звісно, це й моя особиста історія як мами з трьома дітьми, яка була вимушена виїхати задля безпеки дітей – найголовніше і найшвидше, що треба було зробити. Але де б ти не був, як би не було добре десь і з мирним небом над головою – в серці все інакше».
Діти хочуть додому
«Я не можу без сліз про це говорити, емоції переповнюють. Дуже хочеться додому, діти хочуть додому. Коли ми дивимося новини, особливо про дітей, які залишилися в Україні, і коли дивишся погані новини про дітей – це неймовірно тяжко. Тому цей виступ – це теж заклик, щоб мами, які ще залишилися в Україні з дітьми, щоб вони вивозили своїх дітей. Тому що небезпека залишається дуже великою».
«І так само цим номером ми хотіли підтримати усіх, хто вже виїхав – сказати, що вони зробили правильно. Ми всі дуже чекаємо і молимося про день, коли зможемо якнайшвидше повернутися додому».
«Я отримала вже дуже багато відгуків від іноземців, які так само плакали разом із нами. Це – підтримка не особисто для мене. Завдання нашої команди було говорити від всієї України. Тому цей номер – від всієї України, це – голос усіх нас».
Про початок війни
«Я не вірила до останнього. Я не могла навіть впустити у свою голову таку думку. Це настільки неадекватно в нашому часі – війна, танки, ви смієтеся? Я не очікувала, що це може статися в цей час, в 21-му столітті, в цивілізованому світі. Тому я не вірила. А Тарас (чоловік Олени, фронтмен гурту «Антитіла» Тарас Тополя – ред.) готувався, збирав валізки, Тарас збирав свою сумку військову. Вони попередньо записалися всім гуртом в тероборону, ще до початку».
Це настільки неадекватно в нашому часі – війна, танки, ви смієтеся?
«Коли це відбулося о п’ятій ранку, я не мала що сказати… Я була цілковито шокована. І просто з конкретними завданнями, що я маю зробити зараз. Я й досі це не можу зрозуміти. Як і те, що відбувалося – особливо в перші місяці, оці знущання над людьми. Я не можу зрозуміти, як на це люди здатні. Люди на це не здатні».
Про рідних в Україні
«9 травня так само там прилетіло в Запоріжжя. Влучило в будинок, де жили мої батьки – слава Богу, що вони в Києві, з нами вже живуть два роки. Вони переїхали до початку війни і дуже хотіли повернутися, вони дуже сумують за своїм будинком. Я їм кажу: «Я все зроблю, буду дуже старатися, щоб купити вам будинок тут, в Києві. Я не хочу, щоб ви туди поверталися, особливо зараз». Я зараз щаслива, що вони не там».
Про повернення додому
«Спочатку головне завдання було – вивезти дітей. Щоб вони були в спокої, щоб вони мали освіту, щоби вони росли в любові, в піклуванні, з незламаною психікою. Вони це тут мають, у них є все, що необхідно для радісного дитинства, для розвитку. Але ми усвідомлюємо, що повернемося в Україну».
«Вже більше року ми живемо в Нью-Джерсі, у мами Тараса. Я для себе це сприймаю так, що ми приїхали погостювати і скоро повернемось додому. Що це якийсь день, він просто дуже довгий і все».
Мене надихає те, що я точно знаю, що повернуся назад
«Мене надихає те, що я точно знаю, що повернуся назад. Я не буду тут жити. Я не хочу. Тут є дуже багато пропозицій, є можливості починати кар'єру американську, але я не хочу. Можливо, я не права в цьому, я не знаю. Але я хочу залишатися українською співачкою, українською артисткою і публічною людиною для українців. Я хочу робити український контент, я хочу творити для України».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
