Журналіст Сеймур Кязимов подає азербайджанський погляд на те, як працюється поблизу лінії фронту в умовах найжорстокіших сутичок більш ніж за чверть століття між Азербайджаном і Вірменією. Це відредагована версія його розповіді.
Я чув про напад на місто Гянджа, що на півночі від Нагірного Карабаху на північному заході Азербайджану, коли я був у Барді, приблизно за 90 кілометрів на схід. Я побачив це в соціальних мережах і незабаром поїхав туди.
Коли я прибув, на вулицях лежали мертві птахи і дерева, зламані ракетними ударами. Це була жахлива картина, немов стався землетрус. Впала ціла будівля.
Я зустрів трирічну дівчинку, яка була травмована і йшла на операцію. Її звали Мар’ям. Вона опинилася в пастці під завалами. Її бабуся сказала, що це був шок для дитини, тому що вона така маленька, але тепер вона може рухатися, реагувати і їсти.
Люди там були роздратовані. Вони казали: «Добре, ми знаємо, що це війна, але це ж не Карабахський регіон. Ми цивільні люди. В нас немає зброї. Ми не кидаємо бомби».
Дехто з них розповів мені, що все життя працював на свої квартири, свої меблі. Раптом хтось цілиться в це ракетою і все руйнує.
Вірмени намагаються поширити цю війну за межі Карабаського регіону. Гянджа, Мінгечаур (Мінгечевір) – ці місця не мають стосунку до війни або Карабаху.
Схоже, вірмени хочуть, щоб азербайджанська армія бомбила Єреван або інші міста Вірменії. Але бомбити Вірменію не в інтересах азербайджанської армії.
Іде війна… і Азербайджан хоче повернути свою землю, а не увійти до Вірменії.
Риторика прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна про те, що «Карабах – це Вірменія», і «інавгурація» так званого президента Нагірного Карабаху – все це ображає гідність азербайджанського народу.
Якщо вірменська влада виведе свої війська з окупованих територій, настане мир; інакше Азербайджан зробить по-своєму. Це єдине вирішення конфлікту: вивести [вірменські] війська з окупованих територій. Більш нічого.
Я не впевнений, чи використовує Вірменія безпілотники. Ми, у містах, не можемо цього підтвердити. Для такої інформації я покладаюся на наше Міністерство оборони. Можливо, вони [їх використовували], але я не можу коментувати, бо це не належить до моїх обов’язків.
Туреччина завжди підтримувала Азербайджан. Навіть у 1990-і роки Туреччина закрила кордон із Вірменією через окупаційну політику вірменської армії. Туреччина підтримує нас політично, морально, дипломатично тощо. Звичайно, азербайджанське суспільство цінує цю підтримку.
Про Азербайджан і Туреччину кажуть: дві держави, один народ. Тому я не впевнений, чому міжнародна спільнота незадоволена через те, що Туреччина завжди підтримувала територіальну цілісність Азербайджану.