Частина перша
Частина друга
– Факт залишається фактом. Поки лише Чорнобильська аварія є таким приводом, який дозволяє представникам найрозвинутіших країн світу приїхати сьогодні до Києва і зібратися разом для того, щоб обговорити, що треба зробити з Чорнобильською зоною, з об’єктом «Укриття», з подоланням наслідків аварії на Чорнобильській станції.
Сьогодні у Києві є представники восьми найрозвинутіших країн світу, представники ЄС, Єврокомісії, ЄБРР. І головне, про що вони говорять, – це те, скільки треба грошей.
Відкриваючи конференцію, дякуючи всім, хто приїхав, міжнародній спільноті дякуючи за ті кошти, які вже були виділені на ці справи, Президент України Віктор Янукович наголосив, що Україна має через аварію на ЧАЕС величезні проблеми, які уповільнюють її розвиток.
Віктор Янукович: За ці 25 років, що минули від часу аварії, прямі збитки та витрати на подолання її наслідків склали десятки мільярдів доларів США. А в окремі роки сягали 8-10% від обсягів державного бюджету України. Сумарні ж збитки до 2015 року обчислюватимуться сотнями мільярдів доларів США.
– Готовність європейських країн допомагати й надалі підтвердив у відповідь Президенту України президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу.
Жозе Мануель Баррозу: Робота ще не завершена. Треба завершити будівництво нового конфайнменту «Укриття» і також сховища для ядерного палива і можемо подолати наслідки катастрофи.
Поки що 470 мільйонів євро ми надали на чорнобильський проект, включаючи соціальні. Постраждалим територіям 110 мільйонів євро додатково пропонуються, щоб мати безпечну зону Чорнобиль.
Світове співтовариство повинне подолати таку задачу. Ми не маємо зворотного шляху.
– ЄБРР, головний розпорядник коштів донорів-країн, які допомагають ліквідувати наслідки аварії на ЧАЕС, теж готовий виділити 120 мільйонів євро в рамках донорського фінансування проекту з будівництва нового об’єкту «Укриття» над четвертим енергоблоком і будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива. Про це повідомив вже на конференції у Києві президент ЄБРР Томас Міров.
Томас Міров: На сьогодні ми підійшли до ключового моменту у наших спробах подолати результати Чорнобиля. Ми бачимо, що нові кошти будуть зібрані. І це дозволить звести два проекти, тобто будівництво безпечного конфайнменту та будівництво сховища ядерних відходів відпрацьованого палива.
Ці два проекти зараз можуть вступити у свою кінцеву стадію виконання. І ми бачимо, що є рішучість з боку підрядників, щоб завершити виконання робіт вчасно і ефективно з точки зору витрат.
Від імені донорського співтовариства ЄБРР буде продовжувати виконувати свої задачі, оскільки ми відаємо двома фондами, в рамках яких і виконуються ці два проекти.
– Україна у свою чергу має намір внести в Чорнобильський фонд «Укриття» 104 мільйони доларів до 2015 року. Про це повідомив на конференції Прем’єр-міністр України Микола Азаров. Уряд уже схвалив рішення щодо розподілу внесків України у зазначений фонд у 2011-2014 роках, сказав він.
Я зайшла на спеціальний сайт, який створив ЄБРР до 25-річчя від часу аварії на ЧАЕС. У варіанті 3D можна подивитися, яким має бути конфайнмент, яким має бути об’єкт «Укриття», як його будуть зводити крок за кроком.
Крім того, вказані такі дані, що це об’єкт, у який може поміститися Статуя Свободи. Він десь висотою з 30-поверховий будинок. Два футбольних поля – ось такого розміру. І його металевий каркас важитиме утричі більше, ніж Ейфелева вежа. Все це вражає.
І підрядник – компанія «Novarka», яка виграла конкурс на те, щоб здійснювати всі ці роботи, мабуть, займається цим проектом. Чому «мабуть»? Бо внизу під цим ЗD-файлом, який вказує, як це усе відбувається, є фотогалерея.
Так от, з 5 чи з 6 фотографій, які там є, перше – це розгорнуте піщане поле, просто бульдозером розрівняне, а далі залишки старих іржавих металевих конструкцій, які ще залишилися від часу аварії.
Пане Курикін, що ми зараз реально маємо з об’єктом укриття?
Я хочу зазначити, що для того, щоб цю циклопічну конструкцію, про яку Ви згадували, насунути на реактор, на старий саркофаг, треба побудувати спеціальний шлях, спеціальні колії залізобетонні, зрозуміло, по яких уся ця конструкція, яка буде збиратися збоку від реактора, буде насуватися потім на нього.
З об’єктом «Укриття»… реально маємо підготовлений майданчик, на якому є на початковій стадії найнеобхідніші роботи
Але вже в 2004 році, коли концерн «Novarka» (це, власне кажучи, не компанія, а група компаній, куди входять і французькі, і німецькі підрядники, і навіть британські фахівці там є) виграла цей тендер на будівництво нового об’єкту «Укриття», то загальна вартість робіт складала вже 1100 мільйонів.
– Зараз ми бачимо, що ЄБРР дає остаточну вартість об’єкту укриття, як 1,5 мільярда доларів.
– Так, зараз – 1540 мільйонів.
Коли ми говоримо про Чорнобиль, не можна виключати того, що десь тут присутня також і корупційна складова.
Тут виникає питання: або фахівці, які обраховували від самого початку вартість цих робіт, припустилися дуже серйозних помилок, які у підсумку вилилися в такі абсолютно вражаючі цифри, або ж підняття вартості робиться в інтересах підрядних організацій, які хотіли просто, грубо кажучи, більше на цьому заробити.
Я думаю, що коли ми говоримо про Чорнобиль, так само як і будь-якому іншому проекті не можна виключати того, що десь тут присутня також і корупційна складова.
– Люди обговорюють цю тему і кажуть про те, що на Фукусімі вже працюють роботи, і може так статися, оскільки уряд Японії вже ухвалив рішення про те, що більше цей реактор не працюватиме, як і сама станція, що Японія своїми коштами зможе у дуже короткий час зробити так, щоб цей об’єкт «Фукусіма» став безпечним. Причому Японія не відмовляється допомагати Україні.
А в нас же ситуація така, що ми живемо фактично у зоні підвищеного ризику, і Європа вся переймається через те, що цей ризик є, кошти виділяються, але не зовсім зрозуміло, як вони витрачаються.
Скажіть, будь ласка, а що, країни-донори і ЄБРР не зацікавлені в тому, щоб перевіряти, куди йдуть кошти?
По-перше, куди йдуть кошти, це перевірялося. Я хочу нагадати, що у 1998 році були оприлюднені результати міжнародного аудиту, який, до речі, проводився за ініціативою нашої Рахункової палати. І у цьому звіті немає нічого, що свідчило б про те, що є якісь кричущі зловживання.
Хоча вказувалося, що безпосередньо на будівництво на той момент було витрачено понад 300 мільйонів євро, і було вказано, що лише 51% цієї суми пішов на роботи, пов’язані безпосередньо з укриттям, а решта – це суміжні, якісь супутні роботи, які теж необхідні були, зрозуміло, але, очевидно, могли бути профінансові з якихось інших джерел.
Я не хочу сказати, що це є зловживання, я не хочу сказати, що це є приклад викрадення якихось коштів, але я хочу зазначити, що це є, очевидно, приклад неефективного використання коштів.
Ще я хотів би зазначити, що в той час, як жодна країна не відмовляється від тих зобов’язань, які взяті на забезпечення Чорнобильського фонду «Укриття» і так званого Рахунку ядерної безпеки, але виділення цих коштів відбувається, скажімо так, не своєчасно. Спостерігається постійно зволікання із виділенням коштів.
Скажімо, в останні роки це зволікання, очевидно, було пов’язане із тією економічною кризою, яку переживала Європа і увесь світ. Але факт залишається фактом – зволікання із виділенням коштів розтягує терміни використання робіт, розтягування термінів виконання робіт у свою чергу сприяє підвищенню їхньої вартості.
– Цю Вашу думку підтвердив, зокрема Радіо Свобода і заступник голови Парламентського комітету з питань ліквідації наслідків Чорнобильської аварії Іван Заєць.
Він також казав про те, що чим довше ми будуватимемо, тим більше коштів треба буде. Тому потрібне політичне рішення, потрібне бажання країн-донорів простимулювати це політичне рішення задля того, щоб ці два необхідних для України і світу, а саме, об’єкт «Укриття» і сховище для ядерних відходів, були побудовані.
Пане Курикін, ця громадська рада, яка працювала, мала якісь важелі впливу на ситуацію, зокрема із об’єктом «Укриття»?
Що стосується впливу, то я хочу сказати, що ця громадська рада реально є працюючою, вона постійна у діалозі з керівництвом Держкомітету ядерного регулювання. Тепер він реорганізований на Державну інспекцію ядерного регулювання.
І жодних питань, які стосуються ядерної та радіаційної безпеки не залишилося поза увагою. І завжди керівництво цього центрального органу виконавчої влади давало абсолютно вичерпні і кваліфіковані відповіді на всі питання, які ставила громадськість, тобто, це режим постійного діалогу. І пропозиції громадської ради враховуються настільки, наскільки це можливо, і наскільки кваліфікованими ці пропозиції є. То ж я не можу скаржитися на відсутність розуміння з боку керівництва Держкомітету.
Я сподіваюся, що у новому складі із Державною інспекцією громадськість буде працювати так само продуктивно.
Але я хочу зазначити, що цей орган не має безпосереднього впливу на процеси, пов’язані із будівництвом об’єкту «Укриття». Він має стосунок до формування нормативної бази, він має стосунок до контролю питань дотримання норм ядерної та радіаційної безпеки, але він не є виконавцем робіт, він не добирає підрядників, він не є організацією, що експлуатує ЧАЕС.
Тут треба, очевидно, говорити про те, що взагалі позиція української влади стосовно Чорнобиля мала б бути значно активнішою. Я візьму на себе сміливість стверджувати, що для жодного з українських урядів упродовж останніх десятиріч Чорнобиль, на превеликий жаль, не був реальним пріоритетом.
– Може, Ви маєте на увазі від початку незалежності?
– Ну, фактично так.
І треба сказати, що так само, як і за межами України, в Україні спрацьовує своєрідний синдром звикання до Чорнобиля. Тобто, ми звикли, Чорнобиль став частиною нашого життя, ми призвичаїлися до цього. І до цього так само призвичаїлися наші іноземні партнери.
– А Ваша позиція яка? Чи справді ця небезпека зберігається для нас: для України, для людей, які тут живуть, для Європи і взагалі для світу?
– Звичайно, що вона зберігається. Достатньо познайомитися із тими аналітичними документами, які з’являлися вже після аварії для того, щоб зрозуміти, що саркофаг не є тим об’єктом, який може забезпечувати наші інтереси і так само загальноєвропейські. Цей об’єкт, який будувався в екстремальних умовах, він будувався із використанням конструкції напівзруйнованого реактора і він будувався як тимчасова споруда.
Власне кажучи, він навіть не має проектних строків експлуатації. Хтось там каже про 30 років. Але я так думаю, що це в основному для самозаспокоєння, тому що жодних проектних термінів експлуатації саркофагу існуючого немає.
– І які 30 років? Уже 25!
І від самого початку він мав дуже серйозні хиби. Скажімо, загальновідомо, що там загальна площа отворів, які в ньому (саркофазі – ред.) існують, щілин і так далі, складає більше тисячі квадратних метрів. Це дуже багато!
Там звичайно, було встановлено систему пилопоглинання, там постійно проводяться необхідні регламентні роботи, але так чи інакше він залишається об’єктом, який може зруйнуватися. І якщо припустити (не приведи Господи!), що він дійсно зруйнується або частково зруйнується, принаймні, то той радіоактивний пил, який накопичився всередині саркофагу, він, звичайно, вразить як Україну, так і Європу.
Тобто, я думаю, що заспокоюватися, а тим паче звикати до наслідків Чорнобильської катастрофи ані Україні, ані Європі не можна. Тому будь-яке зволікання із будівництвом нового об’єкту «Уриття», яке реально убезпечить наші з вами інтереси і також загальноєвропейські, абсолютно не припустимо. Його треба будувати якомога швидше. І, повторюю, мені незрозуміло абсолютно зволікання у зв’язку з тим, що тендер, як я вже сказав, «Novarka» виграла в 2004 році.
Що стосується концептуально конструкції самого нового саркофагу, то вона теж не викликала розбіжностей і сумнівів. І от ця, очевидно, неритмічність подання коштів і постійні перерахунки, які призводили до підвищення його вартості, – все це невиправдано загальмувало будівництво саркофагу, у зв’язку з цим ми маємо на сьогоднішній день таку ситуацію.
Скажімо, у 2004 році, коли «Novarka» виграла тендер, вважалося, що терміном закінчення робіт буде 2009 рік. У 2008 році вважалося, що терміном виконання робіт буде 2012 рік. Сьогодні, в 2011 році, ми говоримо про 2015 рік, найбільш обережні фахівці говорять про 2016 рік.
– Ну, і ЄБРР каже: друга половина 2014 року.
– Це фантастика. Давайте говорити про реальні речі.
– Щось мені таке ще спало на думку, що, можливо, не тільки влада, яка змінювала одна одну за 20 років незалежності України, а й ми, громадяни цієї країни, не до кінця усвідомлюємо цю небезпеку, тому, можливо, не дали цій владі зрозуміти, що це завдання треба вирішувати дуже швидко.
– Ми теж до цього звикли, на превеликий жаль.
– Отож до кінця сьогоднішнього дня ми дізнаємося остаточну суму, яку виділять країни-донори на те, щоб був побудований саркофаг над четвертим енергоблоком і сховище для ядерних відходів.
Президент ЄБРР Томас Міров наголосив, зокрема, що якщо загальна сума донорської допомоги сьогодні становитиме більше ніж 480 мільйонів євро, то ЄБРР готовий буде збільшити і свій вклад на 50% до 180 мільйонів євро.
І на сьогодні фінансування проекту підтримують 17 донорів як окремих держав, так і міжнародних фінансових інституцій. Про це Радіо Свобода повідомив заступник керівника управління ядерної безпеки ЄБРР Бальтазар Ліндауер.
Бальтазар Ліндауер: Міжнародна спільнота визнає, що обсяги робіт на Чорнобильській станції та довкола неї, у Чорнобильській зоні, вимагають серйозного фінансування та використання сучасних технологій. Європейський банк виступає топ-менеджером, який відповідає за розподіл донорських коштів та їхнє використання на різних ділянках роботи.
Нинішня конференція у Києві має скоординувати зусилля й визначити пріоритетні ділянки роботи у Чорнобилі, тому наш банк виступив її співорганізатором.
– Що ми бачимо? Що гроші, можливо, будуть.
Я не розумію, чому вони зараз не можуть це зробити, якщо вони мають якесь об’єктивно обґрунтоване рішення щодо того, скільки вони спроможні на сьогодні виділяти. Тобто, Чорнобиль певною мірою залишається об’єктом бюрократично-політичних ігор, коли деякі країни у своєму ставленні Чорнобиля у залежність від якихось кон’юнктурних особливостей.
Тобто, якщо багато держав дасть багато грошей, то ми також дамо, щоб бути у загальній компанії, а якщо вони притримають свої гроші, то і ми свої притримаємо. Тобто, оцього усвідомлення серйозності проблеми навіть на тлі Фукусіми, яка повинна була освіжити сприйняття чорнобильської теми, також, на превеликий жаль, я не бачу.
– На тлі Фукусіми виникає таке питання. Чи прозвучить на цій конференції питання про те, що треба взагалі розвивати атомну енергетику?
Я, на жаль, переконаний, що ані Чорнобиль, ані Фукусіма нічому світ не навчать і не навчили, так само, як і катастрофа у Мексиканській затоці не змусила людство відмовитися або обережніше ставитися до буріння морських свердловин.
– А що Ви можете сказати про добудову Хмельницької атомної станції у цьому контексті?
