Як грузинський корабель із українцями на борту втікав із Лівії
У той час, як посилюється боротьба за стратегічні міста на лівійському узбережжі Середземного моря, заручниками конфлікту стали торговельні судна в лівійських портах. Одному з них вдалося скористатися заворушенням і втекти. Екіпаж грузинського судна, на борту якого перебуває і троє українців, був заарештований в Лівії ще до початку бойових дій через торговельний конфлікт. Майже рік екіпаж судна «Васіліос N» харчувався лише рибою та подаяннями.
Уродженець грузинського міста Поті Георгій Курашвілі вчився на дипломата. Але коли йому виповнилося 23 роки, то хлопець вирішив взяти приклад із батька, морського капітана Івері. Це справжня чоловіча робота, повна пригод, думав Георгій. Але незабаром з ним трапилися набагато більше пригод, ніж він коли-небудь хотів.
Георгій Курашвілі, його батько та ще семеро інших моряків провели майже цілий рік у лівійському порту Місурата. Без грошей, із труднощами знаходячи харчі.
Моряки втекли з Лівії за картою зоряного неба
x
ФОТОГАЛЕРЕЯ:
Моряки втекли з Лівії за картою зоряного неба
Майже 11 місяців судно «Василіос N» під грузинським прапором перебувало під арештом у лівійському порту Місураті. За словами членів екіпажу, серед яких і троє українців та один азербайджанець, увесь цей час вони не отримували допомоги від своїх держав. У моряків не було їжі та одягу. Вижити їм вдалося завдяки приватній допомозі моряків із інших суден, зокрема й українських та російських. Їжею слугувала риба, яку вдалося виловити в морі. Наприкінці 2010 року на борту сталася аварія через підпал судна. В результаті – комунікаційна система вийшла з ладу, навігаційні прилади були знищені.
Вони втекли на Мальту на початку березня, коли в Лівії почалися бойові дії між прихильниками і супротивниками місцевого лідера Муаммара Каддафі.
«Капітан сказав, що ризик величезний, що вони можуть відкрити вогонь. Але ніхто не ставив план під сумнів. Коли ми почали рухатися, то зрозуміли, що ми нікого не цікавимо», – згадує Георгій Курашвілі. – Дехто досі не може повірити, що ми втекли».
Прапор – грузинський, власник – італійський, менеджер – грецький
Проблеми моряків почалися у квітні минулого року, коли судно «Васіліос N», покинуло турецький порт Анталія з грузинським, українським та азербайджанським екіпажем на борту. Судно перевозило цемент для лівійської будівельної фірми.
Але відразу після початку подорожі «Васіліос N» потрапив у сильний шторм. Частина цементу намокла. Хоча більшість вантажу не постраждала, лівійський покупець відмовився його прийняти і подав позов до суду.
А екіпаж корабля-перевізника затримали в лівійському порту Місурата. «Це було дуже важко. Ми казали власникам, що у нас немає їжі. Ми просили послати хоч трішки грошей на харчі. Але вони не звертали на нас уваги», – розповів Георгій Курашвілі. За його словами, капітан і його перший помічник ловили рибу. «Ми їли лише рибу. Так і вижили», – каже моряк.
Як і в багатьох міжнародних торговельних кораблів, «Васіліос N» має заплутане походження. Судно ходить під грузинським прапором, тобто має дотримуватися грузинських правил. Водночас його власником є італійська компанія, а менеджером фірма, що зареєстрована в Греції.
Через це екіпажеві корабля було важко зрозуміти, хто зможе допомогти. Спершу у конфлікт намагалося втрутитися грузинське консульство в Італії, у перші місяці неодноразово обіцяли послати гроші із грецької фірми-менеджера. Але дуже скоро моряки грузинського судна зрозуміли, що залишилися зі своєю проблемою наодинці.
Моряки з інших кораблів в Місураті – росіяни, болгари, турки – деколи ділилися харчами. Але їжі не вистачало, і в багатьох членів екіпажу «Васіліос N» почалися проблеми зі здоров’ям. Не було грошей і на телефонні розмови, тому моряки рідко спілкувалися зі своїми рідними, переважно текстовими повідомленнями.
Моряк відправив повідомлення на сайт Радіо Свобода
Час від часу Георгій Курашвілі мав змогу заходити у безкоштовну інтернет-кав’ярню на березі. На Новий рік, через вісім місяців перебування у фактичному полоні, Георгій написав коментар на сайті Радіо Тавісуплеба – грузинської редакції Радіо Свобода. «Наші умови нестерпні. Нам нема що їсти. Один з членів екіпажу погрожував накласти на себе руки. Нам холодно. Ніхто навіть не побажав нам щасливого Нового року», – написав Георгій.
Він воював під час російсько-грузинської війни 2008 року і згадав у своєму листі й про це: «Під час серпневої війни я захищав свою країну. Тепер я сподіваюся, що моя країна захистить мене».
Настрій на кораблі «Васіліос N» ставав дедалі напруженішим. Офіцер, який обіцяв накласти на себе руки, у січні підпалив судно. Хоча моряки змогли загасити пожежу, згоріло навігаційне обладнання.
Тим часом навколо розгорталися бурхливі події. Антиурядові революції з Тунісу і Єгипту поширювалися в інших державах Близького Сходу. У березні протести проти довголітнього лівійського лідера Муаммара Каддафі переросли у збройну боротьбу, влада атакувала позиції повстанців у таких містах, як Бенгазі та Місурата.
«Я напам’ять вивчила події в Лівії. Я записувала лівійські міста і намагалася зрозуміти, яке з них найближче до корабля. А коли почула, що Місурату також бомбардують, то мене паралізувало», – розповіла Манана Амбалія, дружина капітана. Вона нині не може собі пробачити і те, що у той складний момент запитувала себе: чиє життя їй дорожче – чоловіка чи сина.
Українці не захотіли покидати судно без колег
Із загостренням подій у Лівії до судна «Васіліос N» звернулися українські дипломати, які знали, що там також є українські громадяни. Спершу дипломати пропонували евакуювати весь екіпаж, але потім сказали, що можуть допомогти лише українцям. Всі троє відмовилися.
«Ми всі моряки, ми один екіпаж на судні, як одна родина, і якщо хтось залишається, а хтось від’їжджає, це якось не по-людському і не по-морському. Це морські закони давні такі: або всі, або ніхто», – пояснив таке рішення моторист Артем Слабошпицький.
Спершу лівійська влада ретельно контролювала кораблі в порту Місурата, особливо «Васіліос N», який заборгував тисячі доларів за стоянку в порту, нехай вона і була вимушеною, за рішенням суду. Але із посиленням бойових дій здалося, що керівництво порту кудись зникло.
Георгій Курашвілі розбудив свого батька вночі 8 березня, коли здивовано побачив, що інший корабель покидає порт. Через лічені хвилини на ногах був весь екіпаж «Васіліос N», який швидко дійшов згоди: або зараз, або ніколи.
Капітан Івері Курашвілі спрямував судно до найближчого західного порту на Мальті, за 218 морських миль від лівійського порту Місурата.
За гарної погоди така подорож мала б тривати 16 годин. Але через зруйноване навігаційне обладнання моряки були змушені користуватися традиційними навігаційними методами, такими, як секстант і навігація за зорями.
Через півтора дні «Васіліос N» кинув якір на Мальті. Тоді Манана отримала текстове повідомлення: «Мамо! Ми покинули Лівію на нашому кораблі. З нами все гаразд. Ми тебе любимо».
Морякам винні чверть мільйона доларів
Але може минути ще не один місяць перед тим, як моряки з грузинського судна отримають дозвіл на повернення додому.
Триває судова суперечка. Моряки вважають, що їм винні 250 тисяч доларів у невиплаченій зарплаті. Вони найняли адвоката, щоб спробувати продати судно і повернути свої гроші. До моряків вже приходили грузини та росіяни, які живуть на Мальті, та приносили їм харчі і воду.
Екіпаж «Васіліос N» щасливий, що використав вдалий момент, щоб покинути лівійський порт. Відтоді там посилилися бойові дії.
Незважаючи на перипетії, Георгій Курашвілі згадує Місурату як дружнє, процвітаюче місто. Він також дивується, чому там не вщухає конфлікт.
«У нас не було ніякого конфлікту з лівійцями. Навпаки, вони нам допомагали, приносили харчі. Дуже дружні люди. Як на мене, виглядає, що Лівія має європейські стандарти. Вона дуже сучасна. Коли ми розпитували людей про їхнє ставлення до Каддафі, то вони казали, що люблять його. Тому я просто не розумію, чому це все сталося», – зауважив грузинський моряк, який провів у Лівії 11 місяців.
