У спецвипуску Крим.Реалії про депортацію кримськотатарського народу розповідає третє покоління депортованих. У кожній родині знають і пам'ятають про трагедію, яка сталася 1944 року. Депортація вже в генетичному коді кримських татар, каже Аліє Читакова. Ніколи не бачив своїх бабусь та дідусів Ернест Сулейманов, тому що вони загинули, і він вважає, що це ніщо інше як геноцид його народу. На засланні в Узбекистані, Сибіру та на Уралі кримські татари жили у спеціальних поселеннях, не мали жодних прав, виконували важку роботу, їх національність та мова були заборонені довгий час. Як кримськотатарський народ багато років боровся за повернення до Криму? Перший мітинг у Радянському Союзі на Червоній площі провели кримські татари у 1987, вони вимагали дозволити їм повернутись на батьківщину. Казку та розчарування побачили наші герої, коли 1989 року їм дозволили повернутися до Криму. Ернест, Аліє, Шукрі, Рінат, Сейдамет та Асан – розповіли про те, як депортували їхні родини. Усі вони були змушені залишити Крим через окупацію Криму у 2014 році.