Чи справді битва за Бахмут закінчується? «Потрібно, в першу чергу, довіряти інформації, яку подає Генштаб», – наголошує Юрій Федоренко, командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. В ефірі Радіо Свобода він, зокрема, зазначив: «Зараз йде активна оборона і знищення ударно-штурмового потенціалу противника, утримання його резерву».
– Пане Федоренко, багато хто звернув увагу на інформацію від іспанського видання, яке з посиланням на джерело, написало, що відводять українські війська із Бахмуту. Натомість були заперечення цього від ваших побратимів. Що зараз відбувається? Ви днями вмикалися в наш ранковий етер з окопів. Як зараз?
– Я скажу вам відверто, зазвичай коректно намагаюся висловити свою думку, але реально – дістали! Військові, які зараз до військової служби не мають жодного відношення, але розповідають, що знають, як воювати, і розвідають, що знають навіть краще, ніж головком.
А також експерти, які не перебувають в інформаційному полі ні локаційно, ні, відповідно, не мають доступу до всієї повноти інформації, намагаються робити певні заключення щодо ситуації в Бахмуті чи на будь-якому іншому напрямку. Треба на кожну ситуацію дивитися максимально тверезо і, в першу чергу, довіряти тим заявам, які робить Генштаб та офіційні речники, а потім вже все інше.
Йдуть важкі стрілкові бої у міській забудові багатоповерховій. Противник успіху не має. Саме тому почастішали випадки застосування авіації
Що стосується ситуації в Бахмуті, вона продовжує залишатися надскладною. Тому що Бахмут продовжує бути основним напрямком зосередження зусиль противника. Умовно розділяємо оборону Бахмута на дві частини. Це оборона самого міста, де йдуть важкі стрілкові бої у міській забудові багатоповерховій. Противник успіху не має. Саме тому почастішали випадки застосування авіації.
Противник ризикує своїми літаками, тому що його піхота не має успіху. І єдиний варіант, як можна посунути Сили оборони – це просто знищити наші позиції важкими авіаційними бомбами, які залишають воронку три поверхи вниз. Але навіть застосування авіації не дає противнику суттєвої тактичної переваги, і Сили оборони продовжують утримувати місто.
Сили оборони не просто стабілізували ситуацію, а на певних відтинках вдалося відтіснити противника від шляхів сполучення
Також противник, розуміючи, що в міській забудові він не має значних перспектив, зосередив більшість своїх зусиль і посилив наступ на підступах до міста, щоб взяти його в лещата і позбавити можливості Сили оборони заводити необхідні резерви для оборони міста та поставляти все необхідне – від боєприпасів до провізії.
Чи вдалося противнику здобути суттєвих успіхів у затисканні міста Бахмут в лещата і обрізання шляхів підступу? Ні, не вдалося. Бої тривають надважкі, надскладні. Тим паче, зараз ще не сприятливі погодні умови вже другий день. Болото по коліна. Але, не зважаючи на це, Сили оборони не просто стабілізували ситуацію, а на певних відтинках вдалося відтіснити противника від шляхів сполучення.
Потрібно, в першу чергу, довіряти інформації, яку подає Генштаб
Хочу, щоб наші глядачі також розуміли, коли робить заяви Генштаб чи зараз я перебуваю в етері і кажемо про те, що ситуація надскладна, але стабілізована, не потрібно розслаблятися, потрібно пам’ятати про те, що у нас йде повномасштабна війна в країні і противник має наміри знищити українську націю, завоювати нашу територію. Тому зараз дуже важливо кожному з нас бути максимально об’єднаними, тверезо дивитися на ситуацію, підтримувати один одного і підтримувати Сили оборони, вірити Силам оборони і успіх точно буде за нами!
– Пане Федоренко, військові, які вийшли з Бахмуту в рамках ротації, діляться думками, що за кілька днів Бахмут вже «не буде наш». Чи поділяєте ви такі тези? Взагалі, на вашу думку, що може слугувати підґрунтям для таких думок?
– Я сказав про те, що потрібно, в першу чергу, довіряти інформації, яку подає Генштаб. Військовослужбовець, навіть я, я не можу володіти всією повнотою інформації. Я можу дати вичерпну відповідь за ту ділянку фронту, на якій ми безпосередньо беремо участь в боях і контролюємо.
Що стосується загальної картинки, про це все знає наша розвідка, про це знає Генштаб. І саме тому на підставах вище зазначеної інформації відбуваються публічні заяви.
Бої йдуть надскладні. Натиск противника реально шалений. Але казати, що є передумови для залишення міста, не варто
Що стосується різної оцінки різними військовослужбовцями, то маємо пам’ятати, що бої йдуть надскладні. Хтось потрапив в одну ситуацію, хтось перебував у зовсім іншій. Натиск противника реально шалений. Але казати про те, що є передумови для залишення міста, не варто. Були думки окремих військовослужбовців і місяць тому, і два місяці тому, і три місяці тому про складність ситуації. І багато хто після ротаційних дій і публічно, непублічно заявляв, для чого витрачається такий ресурс для оборони міста Бахмуту, яке він не має тактичне значення чи стратегічне. І зараз ця тема намагається підігріватися в суспільстві.
Бахмут потрібно тримати. Для оборони потребується набагато менше сил і засобів, ніж для проведення ударно-штурмових дій
Я скажу так, що я не буду нікого схиляти на свій бік і на свою точку зору, що Бахмут потрібно тримати. Скажу про наступне, а кожен для себе зробить висновки. Якщо, умовно, зробити тактичний маневр і залишити місто Бахмут, противнику дати можливість зреалізувати свої наміри, то що відбудеться? Противник вийде на певні позиції, де займе статичну оборону. У нього вивільниться колосальний резерв ударно-штурмовий в живій силі, а також у броньованій техніці, артилерійських засобах, в БПЛА і в усьому іншому, що потрібно для ударно-штурмових дій. Такі сили не потрібно буде утримувати на Бахмуті. Тому що для оборони потребується набагато менше сил і засобів, ніж для проведення ударно-штурмових дій.
Зараз йде активна оборона і знищення ударно-штурмового потенціалу противника, утримання його резерву
Противник розуміє, що місто Краматорськ, місто Слов’янськ мають три-чотири лінії оборони, і в цьому напрямку він точно не буде мати успіху. Тому, скоріш за все, буде резерв ударно-штурмовий перекинутий на інший напрямок для посилення угруповання. Чи то на Мар’їнку, чи то на Сватівський, чи то на Лиманський. Якщо це угруповання перейде на інший напрямок, ми отримаємо те, що зараз відбувається у Бахмуті. Зважаючи і на ландшафт місцевості на інших напрямках, і на оборонні позиції, є ризик втрати наших територій. Чи можемо ми собі це дозволити? Ні! Тому зараз йде активна оборона і знищення ударно-штурмового потенціалу противника, утримання його резерву.
Ми не просто перебуваємо у статичній обороні, а ще Сили оборони проводять секторальні ударно-штурмові дії, витісняючи противника
Також ще одну тезу варто розуміти. Під час оборонних дій... Зараз Сили оборони проводять активну оборону, тобто ми не просто перебуваємо у статичній обороні, не пропускаючи противника, а ще Сили оборони проводять секторальні ударно-штурмові дії, витісняючи противника. Під час навіть активної оборони втрати у Сил оборони значно менші, ніж під час проведення контрнаступальних операцій або ударно-штурмових дій. Відповідно, якщо сьогодні залишити місто Бахмут, що буде по наслідках, ми з вами вже проговорили. Кожен для себе ухвалить рішення. Але настане день і час, коли нам доведеться відбивати місто Бахмут, кожне село і кожне селище нашої держави. І під час наступальних операцій за ті самі позиції, які ми зараз утримуємо, доведеться заплатити значно більшу, високу ціну з точки зору в тому числі і втрат в Силах оборони.
Тому, незважаючи на неймовірну складність бойових дій, які зараз відбуваються у Бахмуті, Бахмут потрібно тримати. І я впевнений у тому, що ініціативу вдасться повністю перехопити, утримати місто Бахмут і, коли буде достатньо сил і засобів, відтіснити противника на значну безпечну відстань та зайняти вигідні позиції для оборони.
– На необхідності оборони Бахмута наполягає і генерал Сирський. Але хочу звернути увагу на ще одну його заяву. Він каже про те, що російські військові послуговуються застосунком мобільним, який має координати позицій українських вогневих засобів і об’єктів. Вам відомо про це? Чи ви відчуваєте це на собі?
– Те, що противник має розвідку, у тому числі і агентурну, то це очевидно. Чому очевидно? Тому що є певна категорія громадян Росії, які під прикриттям українських паспортів («ждуни» так звані) сприяють російському агресору. Але вони відпрацьовуються як СБУ, так і іншими нашими спецслужбами та мінімізовується можливість передачі інформації про розташування особового кладу Сил оборони.
Також противник застосовує і повітряну розвідку, і супутникову, і водночас з тим різного роду засоби радіоелектронної розвідки. Відповідно, деякі місця розташування наших позицій, які мають певне випромінювання, для противника стають відомі. Але, розуміючи це, Сили оборони намагаються протидіяти. Яким способом це відбувається? Я казати не буду. Тому що він є достатньо ефективним з точки зору маскування позицій. Тому вважаю, що давати радість противнику пояснювати, як це працює, ми не будемо.
