Навіть у разі загострення епідемічної ситуації в Україні майже половина електорату збирається проголосувати на виборах 25 жовтня. Це засвідчили результати проведеного 4-7 жовтня Соціологічною групою «Рейтинг» всеукраїнського опитування (5000 респондентів).
Поміж інших, опитуваним поставили два запитання: «Яка ймовірність, що ви візьмете участь у виборах 25 жовтня?» та «Яка ймовірність, що ви візьмете участь у виборах 25 жовтня, якщо у вашому населеному пункті загостриться ситуація з коронавірусом?»
Відповідаючи на перше питання,
- 58% опитаних сказали, що обов’язково візьмуть участь у голосуванні,
- 21% вагаються,
- 8% – можливо, візьмуть участь,
- 13% – малоймовірно.
У разі загострення ситуації з коронавірусом,
- готовність взяти участь у виборах підтвердили 46% респондентів,
- 23% вагаються,
- 9% – можливо, прийдуть на дільниці,
- 21% – малоймовірно.
Загальновідомо, що соціологія – справа серйозна, яка в цілому дає змогу об’єктивної оцінки суспільних настроїв і трендів розвитку. Але чи можна довіряти результатам передвиборних опитувань, які мають свою специфіку, і не лише довіряти, а й орієнтуватися на них (особливо коли йдеться про рейтинги політиків і політичних партій)?
Соціологія здатна не лише відображати настрої виборців, а і впливати на них
Питання це не теоретичне, а практичне. Бо ж прочитає у соцмережах чи почує з телевізора пересічний виборець, що за даними соціологів кандидат Х чи партія Y не має жодних шансів, і проголосує за когось наче надійнішого, щоб голос не пропадав. І навпаки: побачить, що всі наразі збираються голосувати за партію Z, і сам кинеться робити те саме – а чим я гірший? Імовірним є й інший варіант: мій улюбленець не проходить, то навіщо мені пхатися на виборчу дільницю? Або: ця партія все одно перемагає, то посиджу я вдома. Іншими словами, соціологія здатна не лише відображати настрої виборців, а і впливати на них.
Коли ж ідеться про псевдосоціологію, то збіг «намальованих» й опублікованих результатів «опитувань» з реальними підсумками голосування – щось неймовірне
А водночас, коли йдеться про результати соціологічних структур, яким варто довіряти (щоправда, в Україні їх можна перерахувати на пальцях однієї руки), чимало чинників може в останній момент вплинути на результат голосування. І постане серйозна розбіжність із даними опитувань. Ідеться не лише про вплив мас-медіа і політичних скандалів; чимало важать (особливо у разі місцевих виборів) погана погода, проведення у день голосування масових культурних і спортивних заходів, синхронність виборів із польовими роботами тощо. Коли ж ідеться про псевдосоціологію, то там навпаки, збіг «намальованих» й опублікованих результатів «опитувань» з реальними підсумками голосування – щось неймовірне. А є ж іще і вміла маніпуляція справжніми даними справжніх опитувань…
Прості та складні маніпуляції з соціологією
Спробуймо розібратися хоча б у головному. І почнімо з останнього. Не перший рік серйозні соціологічні служби України та Росії досліджують взаємне ставлення українців і росіян один до одного. В анкетах передбачені такі відповіді:
- гарне ставлення (дуже гарне і помірно гарне),
- погане (так само дві градації)
- невизначеність (нездатність респондента сформулювати це ставлення)
А як же з нейтральним ставленням, адже може бути і таке? А про нього замовник опитувань, схоже, забув – чи випадково, чи навмисно. Тим часом відповісти «ставлюся нейтрально» можуть десятки відсотків опитаних. Але у мас-медіа та у масову свідомість уже закинуті (з посиланням на знаних соціологів!) показники, які неточно відображають суспільні настрої.
А є ж й інші способи отримання потрібних для маніпуляцій соціологічних даних. Скажімо, замовляють знаній службі опитування, в якому поміж інших є запитання: «Чи хотіли б ви, щоб усі зібрані податки залишалися у вашому регіоні та використовувалися на його потреби?» Безпрограшне запитання, на яке більшість завжди відповідає: «Так». Але така податкова система означає розпад держави з усіма відповідними наслідками. Зрозуміло, які політичні сили використовують такі дані для успіху на місцевих виборах, чи не так?
«Оживляють» заморожені з минулих виборів квазісоціологічні структури
Наведені щойно приклади – то «вищий пілотаж» маніпуляцій. Зазвичай використовують куди простіші «соціологічні» інструменти. Наприклад, створюють чи «оживляють» заморожені з минулих виборів квазісоціологічні структури, іноді на чолі з доцентами і професорами. Ці структури проводять регулярні пресконференції, на яких демонструють різнобарвні графіки та таблиці, які начебто засвідчують неминучу поразку «неправильних» партій і кандидатів та переможну ходу «правильних».
Вперше така технологія була застосована на виборах Київського міського голови 1999 року; «соціологи» доводили неминучу поразку Олександра Омельченка й успіх його опонентів. І надалі вибори київського мера зазвичай супроводжувалися публікаціями взятих зі стелі цифр, які мали засвідчити неминучість перемоги олігархічних висуванців: мовляв, не варто опиратися неминучому, не тратьте сили, йдіть на дно!
Нині на боці найгрошовитішого конкурента чинного київського мера також грає команда псевдосоціологів, яка доводить неминучість перемоги цього кандидата у виборчих перегонах (хоча насправді він не має за собою і 10% киян). Але відомо, що брехня має бути грандіозною!
Як не потрапити на гачок псевдосоціологів?
Чи означає написане, що передвиборчим соціологічним дослідженням не можна вірити? Зовсім ні – їм не можна сліпо вірити. Взагалі, сліпа віра личить хіба що маленьким дітлахам, а не дорослим громадянам. Соціологія – це лише інструмент на кшталт, скажімо, молотка. Молотком можна забивати цвяхи, а можна розбивати голови.
А як не потрапити на гачок псевдосоціологічних контор «Рога і копита»? Найперше, що тут мають зробити всі, хто хоч так-сяк уміє користуватися інтернетом, – перевірити, чи акредитована та чи інша агенція при Соціологічній асоціації України, яка об’єднує професійних соціологів.
Акредитовані організації теж іноді втинають вихиляси, але, по-перше, роблять це вряди-годи, по-друге, від помилок і тиску з боку влади й олігархічно-кримінальних кланів убезпечитися важко. Тобі погрожують заблокувати рахунки організації – і не кожен піде на амбразуру, бо ж у тебе працюють живі люди, а вимагають наче дрібницю: в екзитполі пару відсотків туди, пару – сюди, щоб «освятити» незначне фальшування підсумків виборів.
А то й менше, ніж пару: скажімо, замість 5,5% «неправильній» політичній партії «намалювати» 4,7%, що означатиме – ця партія опиняється поза Верховною Радою, а підконтрольна владі ЦВК затим піджене голоси під проведений соціологами екзит-пол.
Але за всієї специфіки передвиборних опитувань (коли опитувані не завжди чесно відповідають на запитання, маскуючи з тієї чи іншої причини свої політичні вподобання), соціологія на загал – це дзеркало, в яке суспільству й окремим його групам варто уважно дивитися. І не вряди-годи, а постійно. Щоби бачити як свої ґанджі, так і чесноти найрізноманітніших ґатунків. Ясна річ, якщо йдеться про справжню соціологію, а не псевдосоціологічні контори «Рога і копита», які служать олігархам і політичним пройдисвітам.
Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Місцеві вибори-2020: «клони» знову атакують
Секретар РНБО: підрахунок голосів на місцевих виборах буде вкрай складним та важливим
