Відзначення 500-ліття Запорозького козацтва у 1990 році, організоване Народним рухом України, стало потужним історико-просвітницьким заходом і відіграло важливу роль у процесі відновлення незалежності Української держави.
Ціла низка різноманітних акцій у рамках ювілейного святкування стали проявом всеукраїнського національного піднесення, важливим етапом у відродженні національної свідомості. Вони зміцнювали українську ідентичність, й продемонстрували єдність українців. Поряд із синьо-жовтими прапорами майоріли червоно-чорні. Під час урочистостей на могилі кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка були й портрети Степана Бандери, Романа Шухевича, Симона Петлюри.
Відзначення 500-літнього ювілею проходили у Дніпропетровській і Запорізькій областях. Основні події відбулися 3–5 серпня. Але перші заходи в раках ювілею почалися ще 1 серпня. Загальна кількість учасників святкування, за різними оцінками, сягала від 300 до 500 тисяч осіб. Численні делегації були від усіх областей України включно з Кримською.
Основними організаторами відзначення були Народний рух України і Товариство української мови імені Тараса Шевченка. Допомогу в організації заходів надала місцева влада Запоріжжя, Нікополя і Дніпропетровщини загалом. Допомогли і військові, вони забезпечували наметами, збудували щитові туалети та кухню для годування приїжджих.
Основні заходи:
1 серпня – вшанування пам’яті дослідника Запорозької Січі академіка Дмитра Яворницького в тогочасному Дніпропетровську (тепер Дніпрі).
2 серпня – розташування делегацій усіх областей України і Кубанського козацтва в наметовому таборі на Олексіївській затоці Дніпра.
3 серпня – наукова конференція з історії Запорозької Січі в Нікополі. Походи‚ концерти‚ урочисті мітинги на майданах та стадіонах.
4 серпня – вшанування пам'яті кошового Запорозької Січі Івана Сірка. Відкриття пам’ятного хреста на Могилі Пам’яті.
5 серпня – свято на острові Хортиця. Хода по Запоріжжю та Велика ватра на березі Дніпра.
У Запоріжжі‚ на Хортиці свято Козацької слави досягло свого піку. Найбільш велелюдною була хода по Запоріжжю.
(Авторами більшості світлин, які використані в цій фотогалереї, є Микола Яковенко і Володимир Білецький)
Ціла низка різноманітних акцій у рамках ювілейного святкування стали проявом всеукраїнського національного піднесення, важливим етапом у відродженні національної свідомості. Вони зміцнювали українську ідентичність, й продемонстрували єдність українців. Поряд із синьо-жовтими прапорами майоріли червоно-чорні. Під час урочистостей на могилі кошового отамана Запорізької Січі Івана Сірка були й портрети Степана Бандери, Романа Шухевича, Симона Петлюри.
Відзначення 500-літнього ювілею проходили у Дніпропетровській і Запорізькій областях. Основні події відбулися 3–5 серпня. Але перші заходи в раках ювілею почалися ще 1 серпня. Загальна кількість учасників святкування, за різними оцінками, сягала від 300 до 500 тисяч осіб. Численні делегації були від усіх областей України включно з Кримською.
Основними організаторами відзначення були Народний рух України і Товариство української мови імені Тараса Шевченка. Допомогу в організації заходів надала місцева влада Запоріжжя, Нікополя і Дніпропетровщини загалом. Допомогли і військові, вони забезпечували наметами, збудували щитові туалети та кухню для годування приїжджих.
Основні заходи:
1 серпня – вшанування пам’яті дослідника Запорозької Січі академіка Дмитра Яворницького в тогочасному Дніпропетровську (тепер Дніпрі).
2 серпня – розташування делегацій усіх областей України і Кубанського козацтва в наметовому таборі на Олексіївській затоці Дніпра.
3 серпня – наукова конференція з історії Запорозької Січі в Нікополі. Походи‚ концерти‚ урочисті мітинги на майданах та стадіонах.
4 серпня – вшанування пам'яті кошового Запорозької Січі Івана Сірка. Відкриття пам’ятного хреста на Могилі Пам’яті.
5 серпня – свято на острові Хортиця. Хода по Запоріжжю та Велика ватра на березі Дніпра.
У Запоріжжі‚ на Хортиці свято Козацької слави досягло свого піку. Найбільш велелюдною була хода по Запоріжжю.
(Авторами більшості світлин, які використані в цій фотогалереї, є Микола Яковенко і Володимир Білецький)