Один із відомих прихильників глобальної «взаємозалежності» в міжнародній політиці Джозеф Най зазначає: Сполучені Штати, як і весь світ, повинні ставитися до Росії «набагато серйозніше».
Вчений-політолог Джозеф Най, який впливав на формування західної філософської думки в останні роки Холодної війни, вважає неактуальною ідею про те, що Європа може прагнути значно зміцнити зв'язки з Росією або Китаєм на шкоду своїм трансатлантичним відносинам.
«Я думаю, що європейців не сильно приваблює Китай, і мені здається, що європейці все ще побоюються Росії», – зазначив Джозеф Най, колишній декан Школи управління Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету, в інтерв'ю Балканській службі Радіо Свобода 11 травня.
«Звичайно, Європа перебуває в центрі боротьби між «зовнішніми країнами», але я не бачу в цьому нічого схожого на ситуацію 1950-х років».
Говорячи про міжнародну політику на тлі глобальної пандемії коронавірусу та програми американської адміністрації «Америка понад усе», Най наголосив, що Росія не зможе зміцнити свій міжнародний вплив і заявив, що не бачить «відносних змін» у балансі американсько-китайських відносин.
Один із батьків-засновників неолібералізму в зовнішній політиці в 1970-і роки, Най є давнім прихильником концепції «заємозалежності» на міжнародній арені.
На його ідеях будувалася американська зовнішня політика при декількох президентах-демократах. Ідеї неолібералізму часто протиставляють ідеям неореалізму, згідно з якими для досягнення зовнішньополітичних цілей основна роль відводиться військовій потужності країни.
Най був різким критиком президента США Дональда Трампа.
Він говорив, що окрім військової потужності для вирішення завдань на зовнішньополітичній арені, держави повинні покладатися на достовірну інформацію, а також використовувати культурні та політичні аргументи. Для цієї теорії був введений спеціальний термін «розумна сила».
Най у розмові з Радіо Свобода зазначив, що, на його думку, «американська м'яка сила занепала» в 2015 році. Того ж року, в назві своєї книги він запитав: «Чи закінчилося американське століття?»
Занепад. Небезпека
Він стверджував, що поляки або жителі інших країнах Центральної Європи не хотіли би бути союзниками Росії. Це підтверджується тим, что центральноєвропейські держави продовжують підтримувати США та дислокацію в Європі армії НАТО.
Водночас він додав, що повністю ігнорувати Росію не можна.
«Я думаю, що до Росії потрібно ставитися дуже серйозно», – сказав Най.
Він називає Росію «деградуючою державою». Це обумовлено тим, що в останні роки вона щорічно втрачає близько 750 тисяч осіб «робочої сили». Крім того, Росія виявилася нездатною «адаптувати свою економічну систему та перейти від сировинної економіки до сучасної економічної моделі, заснованої на технологіях».
Але Росія все одно залишається величезною країною з «талановитими людьми» та ядерним арсеналом, додає він.
«Зрештою, іноді саме країни, що перебувають у занепаді, є найнебезпечнішими, тому що вони більше за інших готові йти на ризик, – каже Най. – Тому Росію не можна випускати з поля зору. І до цього ми повинні поставитися з максимальною серйозністю».
Москва випробовує свої відносини із Заходом військовими авантюрами. Перш за все, мова йде про анексію Криму, але також і про придушення мирних протестів та інші порушення прав людини. Крім того, не слід забувати про те, що російських агентів підозрюють у скоєнні вбивств або замахів на вбивства в Європі, включаючи нові звинувачення у тому, що російський розвідник нещодавно був відправлений до Праги з рицином – отруйною речовиною.
Проблеми Європи всередині, а не зовні
У свою чергу Китай все більше інвестував у Європу та надавав кредитні кошти, зокрема Балканським країнам, які прагнуть стати членами ЄС. Китайська влада вела активну рекламну кампанію, продаючи або безоплатно надавала різні медичні вироби до Європи, яка боролася з коронавірусом, що вперше з'явився в центральній частині Китаю. Станом на 17 травня коронавірусом у світу захворіли понад 4,8 мільйона осіб, 315 тисяч людей померло.
Відповідаючи на запитання про спроби Росії та Китаю посилити свій вплив у Європі, Най заявив, що вважає неспроможною ідею про те, що країни всередині Європи можуть розірвати свої взаємозв'язки.
Політика щодо енергетичних трубопроводів або розбіжності з приводу використання китайських високих технологій, таких як Huawei 5G. «це не ті проблеми, які розірвуть Європу на частини».
«Я більше турбуюся про те, як Європа впорається з коронавірусом», – зазначив він, пославшись на різницю у фінансуванні заходів із відновлення після втрат від пандемії COVID-19.
Най припустив, що внутрішні фінансові диспропорції становлять більшу загрозу для ЄС, ніж інтриги з боку зовнішніх держав.
«Я сподіваюся, що європейці знайдуть способи створити фонд відновлення від пандемії COVID-19 та нададуть економічну допомогу [тим європейським] країнам, які відчувають більше труднощів. В результаті таких дій ми отримаємо сильнішу Європу», – зазначає він.
«Саме це питання хвилює мене більше, ніж конкуренція між росіянами, китайцями та американцями», – зауважує Най.
У той же час він каже: «Китайці намагаються використовувати економічні досягнення, щоб мати більший вплив у Європі... Подивіться, як відреагувала Європа на китайську ініціативу «м'якої сили» з приводу пандемії. Не можна сказати, що вони купилися на китайську пропаганду».
«Кооперативне суперництво»
Слідом за торговою угодою, щоб вирватися з багаторічної торгової війни з Китаєм, адміністрація Трампа звинуватила китайських чиновників у брехні і фальсифікаціях, які, як мінімум сприяли поширенню пандемії COVID-19, якщо не стали її прямою причиною. Американські чиновники припускали, що новий смертельний коронавірус міг бути випущений з лабораторії в Ухані.
Все це могло завести в глухий кут двосторонні відносини між країнами і тоді б будь-яка співпраця між найбільшими економіками світу припинилася.
Най дорікає і Китаю, і Сполученим Штатам у «запереченні» та «перекладанні провини» з самого початку пандемії коронавірусу. В результаті цього, вважає вчений, постраждала політика «м’якої сили», яка застосовувалась цими країнами.
Але у глобальному масштабі «відносних змін» у відносинах між країнами не відбулось, говорить він.
Най вважає, що Вашингтон і Пекін «повинні співпрацювати», наприклад, з таких питань, як пандемія та зміна клімату.
Він охарактеризував їх як проблеми «екологічної глобалізації», які триватимуть, незважаючи на те, що «економічна глобалізація» скорочується.
«США та Китай не зможуть впоратися з цими проблемами поодинці», – зазначає науковець.
«Тому я думаю, що ми побачимо суперечливу ситуацію, – каже він. – Замість нової Холодної війни ми станемо свідками того, що я називаю кооперативним суперництвом: будуть деякі області, в яких буде спостерігатися суперництво, і деякі області, в яких буде співпраця».
Він говорить про «дуже глибокі розбіжності» між цими двома країнами, включаючи територіальні питання, такі як Тайвань, та «ідеологічні розбіжності», такі як покарання дисидентів або примусове інтернування у Західному Китаї сотень тисяч уйгурів, корінної мусульманської меншини.
Він, однак, відкинув думку про те, що між Вашингтоном та Пекіном може початися Холодна війна, схожа на ту, яка була в 1950-х роках між США і Радянським Союзом. «Я думаю, що те, що ви побачите у відносинах між США та Китаєм, – це вибірковий розрив зв'язків, але ніяк не повний розрив», – каже він.
Най та його колега американський вчений Роберт Кеохейн чотири десятиліття тому заснували неолібералістську теорію зовнішньої політики, стверджуючи, що, хоча військова міць та баланс сил залишаються важливими факторами, міжнародні відносини все більше трансформуються в результаті «складної взаємозалежності», яка відводить співпраці більш важливу роль.
Най попереджав про надмірну залежність зовнішньої політики від військової переваги і виступав за стратегію «розумної сили», яка поєднувала б «кооперативну» або «м'яку силу» (термін, який він запровадив наприкінці 1980-х років) і військову міць як шлях до міжнародного впливу.
