Ірина Ромалійська
Президент Ірану Хасан Роухані і ті, хто стоять за ним, не хочуть ні війни, ні атомної бомби – вони хочуть миру і визнання Ірану нормальною державою, вважає британсько-російський журналіст, сходознавець Андрій Остальський. В ефірі програми «Вечір» телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода за участі «Голосу Америки», він зазначив, що з убивством генерала Касема Солеймані в Ірані стався зсув у бік теократичної диктатури аятол, які завели країну в глухий кут. Остальський каже, що Іран дійсно може створити ядерну зброю, йому тільки потрібно значно перевищити ступінь збагачення урану. Розмова відбулася напередодні катастрофи літака Boeing 737 авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», тому цієї теми у ній не торкнулися. Йшлося про саму країну Іран, яка протягом останніх тижнів залишається в центрі уваги міжнародних подій.
«Сучасний Іран – абсолютно унікальна країна»
– За вашими оцінками, до чого призведе відмова Тегерана від зобов’язань щодо ядерної угоди?
Андрій Остальський: Відмова своєрідна. Іран продовжує наполягати, що він буде співпрацювати з МАГАТЕ, що інспекції, вже не знаю, чи всі, чи значна їхня частина, триватимуть. Незрозуміло, до якої міри він дозволить собі збагачувати уран. Зрозуміло, що вище за позначку 3,67%, яка була передбачена угодою, нині вже фактично знищеною Трампом. Але чи дійде цей рівень до фатальних 20%, чи перейде це рубіж, коли треба буде вже дійсно турбуватися Ізраїлю та й усьому світові: чи не йдеться про те, що треба готуватися і створити-таки ядерну зброю.
Іран – абсолютно унікальна країна, іншої такої в світі немає і, напевно, не було. Політична система складається з несумісних, здавалося б, елементів
Що страшенно важливо розуміти, коли ми про що завгодно говоримо стосовно сучасного Ірану, що це абсолютно унікальна країна, іншої такої в світі немає і, напевно, не було. Я, принаймні, не можу згадати іншого прецеденту. Політична система складається з несумісних, здавалося б, елементів. З одного боку, елементи справжньої демократії, яка привела до влади нинішнього, ліберального за іранськими поняттями президента і, в взагалі-то, реформатора за своїми прагненням, принаймні, Роугані і цілу групу людей довкола нього. А з іншого боку, справжня теократична диктатура якихось середньовічних масштабів.
Ось ці два елементи примудряються уживатися в цій країні – ніде більше такого немає. І це постійна, щоденна боротьба між цими двома началами, яка виснажує нерви, яка точиться і на вулицях міст, і в зовнішній політиці, і у внутрішній.
Ми повинні розуміти, що, умовно кажучи, Роугані і ті, хто стоїть за ним, не хочуть ні в якому разі ніякої атомної бомби, ніякої гонки. Вони хочуть миру, вони хочуть економічного співробітництва зі світом, вони хочуть визнання Ірану нормальною державою. А аятоли, які стоять вище і користуються великим впливом, і такі люди, як покійний Солеймані в першу чергу, якраз міркують, що тихою сапою, обманом (це вважається абсолютно законною річчю в поводженні з іновірцями) домогтися того, щоб Іран став ядерною наддержавою. Солеймані мріяв про це.
– Можете сказати, хто переможе?
Режим уже тріщав, були потужні демонстрації, пов’язані з протестами проти економічного становища, бездарної політики аятол, які завели країну в глухий кут. А тепер все знищене – протести тільки проти США і мрії про помсту
– Як я вже казав, аятоли, звичайно, могутніші. Що сталося – вбивство Солеймані: убитий взагалі-то лиходій, убивця, на руках якого гектолітри крові, в тому числі невинної, сотень тисяч мирних жителів Сирії, і так далі. І бог знає, скільки б іще людей загинуло через нього, через його диявольські задуми.
Але парадоксальним чином убивство одного лиходія може якраз допомогти лиходіям іншим.
Подивіться, що коїться на вулицях іранських міст: щойно режим уже тріщав, були потужні демонстрації, пов’язані з протестами проти економічного становища, проти бездарної політики якраз аятол, які завели країну в глухий кут. А тепер все знищене, і тепер протести тільки проти США і мрії всі про помсту. Ось що сталося: страшне зрушення на користь тих же злодіїв, на користь цих нових «солеймані», яких там вистачає.
«Національна гордість персів глибоко уражена»
– Після виходу з угоди Сполучених Штатів документ фактично став формальністю чи ні?
– Це дуже складне питання, і я не випадково став відводити нашу розмову в бік. Роугані і прагматики якраз хотіли б зберегти угоду, вони мріють про це, вони мріють про час, коли можна буде повернутися до часу статус-кво анте – до того, як Дональд Трамп почав із угоди виходити, як почалася ця напруга. Ось їхня мрія, ось чого вони хотіли б досягти.
Іранський народ, широкі маси, дуже наївні політично, у них є національна гордість, яка, як їм здається, зачеплена зараз
Але інша частина, яка переважає зараз, яка отримала нові козирі, зараз за угоду не тримається. Вони не можуть у цьому зізнатися іранському народові – ось який нюанс.
Іранський народ, широкі маси, дуже наївні політично, у них є національна гордість, яка, як їм здається, зачеплена зараз, але за великим рахунком вони хотіли б зараз поліпшення економічного становища і, судячи з усього, здогадуються, що для цього потрібне скасування санкцій.
Іранський народ був би радий, якби ці санкції були скасовані. Тому аятоли не можуть їм сказати: «Ні, ми ведемо діалог до найбільш жорсткої конфронтації, ми, може, й мріємо про війну регіональну, ми наївно мріємо в ній перемогти. Або пасти жертвами, стати мучениками в ім’я святої справи». Але так відверто вони сказати не можуть.
– Чи є свіжі соціологічні дослідження про воєнні чи антивоєнні настрої в жителів Ірану?
Що доброго Солеймані зробив для Ірану? Все його життя, весь його талант диявольський був присвячений плетінню каверз, підготовці війни організацією «Аль-Кудс» – не просто на честь Єрусалиму, а за звільнення Єрусалиму, за знищення Ізраїлю
– На жаль, влада не дає провести справжні добрі дослідження, але ті уривки, які я бачив, вони начебто свідчать про те, що не хоче іранський народ війни в своїй більшості. Але, з іншого боку, є у персів ця гордість національна, яка частково глибоко вражена тим, що сталося.
Хоча що доброго Солеймані зробив для Ірану? Все його життя, весь його талант диявольський був присвячений плетінню цих каверз, підготовці війни організацією «Аль-Кудс» – не просто на честь Єрусалиму, а за звільнення Єрусалиму, за знищення Ізраїлю, за створення шиїтської теократичної держави на великій території Близького Сходу, на протидію Заходу, на те, щоб цей Захід перемогти. Ось і все, що він робив. І це бумерангом поверталося і било по іранцях. Нічого хорошого він для іранців не зробив. Навпаки.
– Чому США не прорахували такий варіант розвитку подій?
– Я думаю, це можна пояснити тільки тим, що Дональд Трамп керується внутрішньополітичними міркуваннями, які для нього все застилають, як відомо. Він не радився з експертами, він радився з ближнім колом людей, які не є фахівцями з питань Близького Сходу, не розуміють ось цієї іранської складності і того, які можуть бути наслідки. Про це просто не подумали.
– У твітері Трамп написав: «В Ірану ніколи не буде ядерної зброї». Ви розумієте, що він має на увазі?
– Звичайно. Він має на увазі – це й ізраїльська позиція – що цього не можна допустити будь-якою ціною. І він приєднується зараз до цієї позиції. Якщо піде мова про створення ядерної зброї, значить, буде війна, яка знищить цю зброю і не дасть Іранові її створити або взяти, принаймні, на озброєння. Але ціна за таку війну може бути абсолютно колосальною. Вона як мінімум обвалить світову економіку і жбурне світ у таку депресію, яку ми в своєму житті не бачили.
Розумно підозрювати, що саме так і станеться, якщо дійде справа до перекриття Ормузької протоки надовго, до обміну потужними ударами. Іранська армія сильна, вона занапастить, звичайно, дуже багато народу в сусідніх країнах. Припустімо, сусідні країни за допомогою Америки в результаті переможуть, але ціна цієї перемоги буде така, що дехто говоритиме, що це «піррова перемога», чого ж ми домоглися, навіщо ж ми це зробили з нашим власним, і без того непевним світом.
– Чи є взагалі технічна, технологічна, наукова можливість в Ірану створити ядерну зброю?
– Звичайно, вона є, але тільки їм треба значно перевищити ступінь збагачення урану вище ніж 20% або, як дехто каже, 40%. Я не фізик, я не беруся стверджувати, є різні оцінки. При нинішньому рівні збагачення нічого з цього не вийде. Інша справа, що тепер Іран формально, принаймні, звільнив себе від зобов’язань за угодою і теоретично може робити все, що завгодно. Але, напевно, розвідки світу мають можливості за цим стежити. Коли справа наблизиться до критичної межі, ось тут уже й Ізраїль, напевно, а слідом за ним, якщо вірити цьому твітеру, і Сполучені Штати, почнуть реальні військові приготування.
– Що цей вихід Ірану з ядерної угоди означає для Росії, яка допомагає будувати АЕС там?
– Я пригадую, коли Саддам Хусейн мало не виготовив атомну бомбу, член політбюро ЦК КПРС, міністр закордонних справ Андрій Громико на засіданні цього самого політбюро сказав: «Нам не треба турбуватися з цього приводу, ця бомба загрожує Ізраїлю і Заходу, а нам у жодній мірі». Нам мало не радіти треба, якщо це станеться, такий натяк був, у всякому разі. Напевно, щось таке у когось у головах і в Москві є: «А що нам: звичайно, ми Іран підтримували з цією угодою, нам приємно бути одним із посередників. Але при цьому нехай у американців і в Заходу більше болить голова». Тому що Росія Іранові друг, проти неї ядерна зброя ніяк не обернеться, ні проти дружнього режиму Асада в Сирії.
Але якщо це так, то це дуже наївне міркування. Світ неподільний, і не дай Бог, якщо дійде до застосування ядерної зброї. Та й навіть просто до війни. Якщо ціна нафти підніметься до 150-250 доларів за барель, що, радіти треба Росії? Деякі недалекі люди кажуть, що так. Але насправді ні, тому що це так струсоне економіку і таким бумерангом до Росії повернеться і вдарить по капіталовкладеннях в її економіку, і без того кволу, і в можливість торгівлі з багатьма країнами, що неминуче це буде потужним ударом по Росії, і це треба розуміти.
(Відео сайту «Настоящее время»):
Оригінал публікації на сайті «Настоящее время»
