Танкіст Сергій Бондар після контузії та поранень, отриманих у боях за Луганський аеропорт, пройшов тривале лікування та реабілітацію, працював у різних професіях, аж поки не розпочав з нуля власну справу – виготовлення авторських ляльок-реборнів. Це ляльки, які дуже нагадують немовлят і виглядають як реальні маленькі дівчата і хлопчики. Про Майдан, війну, боротьбу за Україну та ляльок, які приносять людям щастя Сергій Бондар розповів Радіо Свобода.
- Я не стояв на барикадах київського Майдану – я був у загоні самооборони Березняків (житловий район Києва – ред.): ми патрулювали наш мікрорайон. Тоді часто підпалювали машини активістів, і ми разом з автомайданівцями після роботи, вечорами та вночі патрулювали Березняки.
– А коли ухвалили рішення піти боронити Україну?
– Мене призвали у першу хвилю мобілізації. Я раніше не мав бойового досвіду, але служив свого часу у Збройних силах України у танковому підрозділі. І 2014 року мене туди ж і мобілізували – у 1-шу окрему танкову бригаду.
– Де служили у зоні АТО?
– Луганщина: спершу танкова бригада вела бої у районі міста Щастя, потім були бої за розблокування наших підрозділів у Луганському аеропорту. Власне, там, у районі селища Георгіївка, я й отримав контузію, після чого моя участь у бойових діях закінчилася. Моє останнє бойове завдання пам’ятаю добре: ми виконували «прорізання» коридору до Луганського летовища, та мали утримувати цей коридор.
– Що ще пам’ятаєте з боїв про Луганський аеропорт?
– Як на мене, бої, які точились за Луганський аеропорт, не поступались особливо тим боям, які вели українські воїни за Донецький аеропорт. Просто про оборону Донецького аеропорту було відомо значно більше, а бої за летовище в Луганську відбувались на самому початку війни.
Луганський аеропорт – це була фактично зона, закрита для журналістів, та і для волонтерів
Луганський аеропорт – це була фактично зона, закрита для журналістів, та і для волонтерів. Тож достеменно, окрім учасників боїв і командування, ніхто і не знав, що там відбувалось.
Коли ми заходили у Луганський аеропорт, він був цілим, чистеньким. Наші бійці, пригадую, у капцях по приміщенню летовища ходили, щоб від берців чорних слідів не залишалось. А після боїв від будівлі лишився сам лише каркас.
– Як довго проходили реабілітацію?
– Повернувся я з війни у вересні 2014 року з серйозною контузією, травмами і пораненнями, провів у госпіталях та на реабілітації близько року. А далі – я знайшов себе як автор ляльок-реборнів, які роблять щасливими інших людей.
Я навчався на майстер-класі і вирішив започаткувати власну справу: виготовляю ляльок, які дуже подібні до немовлят
Я навчався на майстер-класі і вирішив започаткувати власну справу. Тепер виготовляю ляльок, які дуже подібні до немовлят. Коли «дитинка» готова, я навіть іноді її сам називаю: дивлюся на лялечку і відчуваю, як її треба назвати, яке ім’я її пасує. Але здебільшого імена дають замовники ляльок або ж люди, до яких лялечки переїжджають жити.
– Чи стала для вас ця роботи певною соціальною адаптацією по війні?
– До певної міри так, хоча я просто шукав можливість знайти роботу з нормальною оплатою, щоб підтримати родину. Бо ж мої рідні підтримали мене у найбільш складні часи – і під час Революції гідності, і коли я вирішив іти боронити Україну.
ДОВІДКА:
Назва «реборн» походить від англійського слова reborn, що означає «знову народжений», процес створення ляльок-реборнів називають «реборнінг». А самі ляльки мають назву «реборнерс» (reborners).
