У цьому році Україна побачить книгу «Оборона Луганського аеропорту» – хроніку про оборону Луганського аеропорту, яка тривала з квітня до початку вересня 2014 року. Волонтер з Луганська Сергій Глотов, один з п’ятьох авторів, які працюють над книгою, розповідає, що в хроніці зібрані спогади понад 120 учасників тих подій. Це – і рядові солдати, і медики – усі, хто протягом 146 днів обороняв Луганський аеропорт. Що підштовхнуло до написання книги, про які події українці не знають та коли хроніку презентують автори – про це Сергій Глотов розповів ексклюзивно для Радіо Донбас.Реалії.
– Коли вирішили написати книгу про Луганський аеропорт?
– Ідея з’явилася приблизно через два роки після описуваних подій. Я сам луганчанин, був активістом Луганського Євромайдану. Відповідно, слідкував за подіями, які відбувалися в нашому аеропорту, добре знав хлопців, які першими прибули на його охорону. Це були перші військові, з якими ми як волонтери почали контактувати та допомагати.
Дві години називали імена захисників. А майже половині з них присвоїли нагороди посмертно
А у вересні 2016 року волонтери нагороджували 80-ту бригаду медалями за оборону Луганського аеропорту. І уявіть собі – майже дві години називали імена захисників. А майже половині з них присвоїли нагороди посмертно. За нагородами виходили дружини, батьки, діти. Ми бачили їхні емоції, сльози...
Про Донецький аеропорт знають багато, а про Луганський інформації майже немає
І тоді остаточно вирішили з товаришами, що потрібно вшанувати пам’ять цих героїв книгою. Адже про Донецький аеропорт знають багато, а про Луганський інформації майже немає. Мало хто знає, що тоді луганське летовище і прилеглі населені пункти захищала не лише «вісімдесятка». Це було понад десять підрозділів різних родів військ з різних регіонів України, а також співробітники міліції, медики.
Що більше ми займалися збором матеріалів, то відкривалося дедалі більше надзвичайно цікавої та цінної інформації
Спочатку ми хотіли написати художній твір. Однак на наш заклик поділитися своїми спогадами відгукнулася несподівано велика кількість охочих з різних підрозділів. Що більше ми займалися збором матеріалів, то відкривалося дедалі більше надзвичайно цікавої та цінної інформації. І ми вирішили все ж таки створити саме історичну хроніку тих подій. До речі, до збору і обробки матеріалів долучилося понад 50 волонтерів з різних міст України, в тому числі з тимчасово окупованих територій та з-за кордону.
– Для багатьох українців асоціація з обороною Луганського аеропорту – це катастрофа літака Іл-76…
«Іловайський котел» заполонив всю новинну площину, інформація про захисників Луганського аеропорту загубилася
– Насправді там стільки всього відбувалося: деблокада аеропорту, постійні спроби штурму, операції зі звільнення прилеглих населених пунктів: Георгіївка, Лутугине, Хрящувате, Новосвітлівка. Був рейд на південь Луганської області та звільнення великої території. У самому аеропорту львівські десантники пробули понад 140 днів, просто інформації про це оприлюднювалося вкрай мало. Причому на той момент уже відбувалися події «більш масштабні» – той самий «Іловайський котел». Він заполонив всю новинну площину, й інформація про захисників Луганського аеропорту загубилася. Коли наприкінці серпня – початку вересня хлопці були вимушені звідти відійти, з’явились експерти, які почали дорікати: «Луганськ здали, нічого не захистили». Писали із затишного місця на клавіатурі якісь неперевірені факти! Але ані справжніх військових експертів, ані журналістів на місці подій не було – аеропорт тривалий час перебував у повному оточенні. Тож ми вирішили розповісти цю історію так, як її бачили самі учасники оборони.
– Я пам’ятаю, що, дійсно, перші враження в соціальній мережі про відхід із Луганського аеропорту були «здали». Проте до цього часу: скільки вони обороняли ту територію? Скільки місяців жителі селищ поблизу майже щоночі сиділи в підвалах?
Наші воїни протистояли до того часу, поки від будівель, злітної смуги та всіх інших споруд навколо нічого не залишилося... В російської армії була дійсно чисельна перевага, але за кількістю втрат саме бійці України перемогли
– Критичне загострення ситуації почалося з середини липня. Наші воїни протистояли до того часу, поки від будівель, злітної смуги та всіх інших споруд навколо нічого не залишилося – боронити нічого було, та й самим ховатися від інтенсивних обстрілів було вже ніде. Хлопці залишилися на голій землі. Без допомоги, техніки. Усе було зруйноване російською армією. І що цікаво, враховуючи, що в російської армії була дійсно чисельна перевага, але за кількістю втрат саме бійці України перемогли. Бо наші хлопці боронили свою землю, а ті – або «загубились», або «у відрядженні». У наших була мотивація, у тих – гроші. І хто знає, якби не героїчна оборона Луганського аеропорту та всі пов’язані з нею операції, які б тоді території мала ця «ЛНР».
– Хто пише книгу?
– Наша група складається з п’ятьох авторів. Серед них – людина, яка безпосередньо брала участь у цих боях – капітан Юрій Руденко. Він на той час командував однією з рот 80-ї бригади, зокрема, брав участь в операціях з деблокади аеропорту та звільнення Новосвітлівки. Тож він є нашим головним консультантом стосовно всіх описуваних подій.
Наразі ми «відшліфовуємо» рукопис. Він містить понад 380 сторінок. Ми намагаємося зробити мінімум авторського тексту – на 80-90% текст складається з цитат наших респондентів. Причому маємо коментарі як рядових солдатів, так і командирів. Наприклад, записали інтерв’ю з Героєм України, генерал-майором Андрієм Ковальчуком – людиною, яка керувала операцією та відповідала за тих, хто боронив аеропорт. Хроніка також міститиме десятки фотографій та картосхеми, що ілюструють основні операції.
– Що Вас як автора особисто вразило в цих спогадах?
– По-перше, відданість. Бійці з усієї країни героїчно боролися за моє рідне місто.
31 серпня було ухвалено рішення викликали вогонь своєї артилерії на себе, і хлопці загорталися в українські прапори і лягали в окопи
По-друге, героїчність. Як вони боронили цей аеропорт, незважаючи на проблеми з постачанням, що солдати перебували практично в повній ізоляції. І вони все рівно боролися. Є навіть спогади, коли під час штурму аеропорту 31 серпня було ухвалено рішення викликали вогонь своєї артилерії на себе, і хлопці загорталися в українські прапори і лягали в окопи. Якщо померти – то за Україну. Це дуже вражало в розповідях.
Взагалі кожну розповідь можна публікувати окремо як мемуари. Уявіть, вони 146 днів захищали аеропорт. А інформації про ці бої практично не знайдеш.
Чесно кажучи, дуже важко цю інформацію збирати саме у психологічному плані. Намагаєшся не пропускати все це через себе, але це неможливо.
– Коли збираєтеся презентувати книгу?
– Сподіваюсь, що до «Книжкового арсеналу» вона буде готова. Робота постійно шліфується, бо дуже хочемо, щоб вона була якомога якіснішою. Ці люди, які пройшли через все це, варті того.
Для нас важливо, щоб книгу побачила Україна
Для нас важливо, щоб книгу побачила Україна.
Для мене буде справжньою нагородою, якщо я приїду в невеличке селище рідної Луганщини та почую, що вони читали нашу книгу й знають історію героїв Луганського аеропорту
Ми – волонтери. Фінансово у цій справі не зацікавлені. Ми будемо дуже вдячні, якщо хтось зателефонує та скаже: «Ми готові надрукувати 120 книг». І ми віддамо примірники нашим героям. Навіть якщо нам оплатять друк 1000 книг, ми їх всі безкоштовно віддамо: героям, їхнім рідним, у кожну бригаду, у кожну бібліотеку і великих міст, і звичайних селищ. Це – наша історія. Сучасна. Вона пишеться зараз. Це – не радянська, яку постійно змінюють, бо змінюється влада. Ми маємо знати історію від тих, хто дійсно це бачив і творив. Для мене буде справжньою нагородою, якщо я приїду в невеличке селище рідної Луганщини та почую, що вони читали нашу книгу й знають історію героїв Луганського аеропорту.
– Вірите, що книга колись потрапить і в луганські школи, які зараз на окупованій території?
– Знаєте, що мене ще дивувало в розповідях хлопців? Упевненість. Вони впевнені, що обов’язково повернуться в той аеропорт і на українську Луганщину. І вона обов’язково буде з тими територіями, які зараз під контролем російсько-терористичних угруповань. Тому і я вірю. Вірю, що Луганськ знову буде під синьо-жовтими прапорами, а отже, і книжку нашу побачать у рідному місті.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
