Про те яким має бути підхід Заходу до Росії пишуть у статті видання EUobserver. Американська газета The New York Times публікує статтю про життя, потреби та надії людей, які постраждали від війни на сході України. В статті іншого видання Bloomberg пояснюють, чому в Україні всі говорять про олігарха Ігоря Коломойського.
Яким має бути підхід Заходу до Кремля? Відповідь на це питання можна знайти в статті видання EUobserver.
Автор зауважує, що об’єктивна реальність полягає у тому, що Москва – агресор і порушник міжнародного права. Україна ж – постраждала сторона. Проте останнім часом Захід нехтує цим твердженням, переконаний автор статті, голова паризького Центру вивчення та дослідження політичних рішень Ніколас Тензер.
Наприклад, нещодавно президент США Дональд Трамп запропонував повернути Росію до «Групи семи», а в деяких європейських державах ентузіазм щодо відновлення територіальної цілісності в Україні дедалі зменшується під економічним та ідеологічним тиском Росії на континент, переконаний автор.
Поки особистий адвокат Трампа намагається підштовхнути Україну розслідувати справи сина Джо Байдена в Україні напередодні президентських виборів в США 2020 року, Європа ніяк на це не реагує.
Але це не єдиний її промах у підтримці України. Газопровід «Північний потік-2» не лише є серйозною загрозою для України, але й для європейської енергетичної безпеки, вважає Тензер. Сам проект вже сам по собі є стратегічною капітуляцією перед путінською Росією. А ресурси, які Москва збирається накопичити, можуть посилити війну Кремля в Україні.
Німеччина і Франція тим часом наполягали на поверненні Росії до Ради Європи, мовляв, інакше російські громадяни не зможуть звертатися до Європейського суду по правам людини. Але насправді в Росії діє закон, який може дозволити Конституційному суду визнати рішення ЄСПЛ як таке, що суперечить російській конституції, і не визнавати його, зауважує автор.
Європейським лідерам не варто недооцінювати готовність Кремля знищити ЄС, поширювати свої неліберальні цінності та підірвати як міжнародні організації, так і сам принцип міжнародного права, переконаний автор.
Тож Заходу необхідно дати Кремлю зрозуміти, що його ніколи не визнають «нормальною» силою, поки не будуть виконані п’ять умов. По-перше, Росія має вийти з Донбасу і Криму, а кордон Росії і України має стати безпечним. По-друге, українські політв’язні Кремля мають бути звільнені. По-третє, Москва має припинити військові злочини у Сирії. По-четверте, Росія має припинити втручатися в демократичне життя західних держав. І наостанок Росія має дозволити провести належне міжнародне розслідування у справі щодо збиття літака рейсу МН17.
Кінцева мета – повернути саму Росію до демократичних принципів та змусити її поважати права людини, пояснює автор. А поводитися з Кремлем так, ніби нічого не сталося, лише загрожує цілісності України.
Американська газета The New York Times публікує статтю про життя, потреби та надії людей, які прямо постраждали від війни на сході України.
Автор відвідала різні частини східної України, щоб зрозуміти, чи змінилося щось після обрання нового президента України Володимира Зеленського, який під час передвиборчої кампанії обіцяв відновити мир у регіоні. Люди дуже прагнули миру і спочатку сприйняли Зеленського як носія довгоочікуваних змін. Але вже через кілька місяців після його обрання, так і не побачивши поліпшень, люди вже вкотре зневірилися у київський владі, йдеться у статті.
Автор також пише про нещодавній обмін полоненими між Україною та Росією і нагадує про припущення, що мирні перемовини можуть відновитися вже цього місяця.
Поки що Зеленський був досить відвертим і дотепним у своїх відносинах з президентом Росії Володимиром Путіним, пише авторка. Проте люди ще мають побачити, чи принесе його підхід полегшення тим, хто напряму страждає від наслідків війни.
У статті також нагадують, що багато людей все ще живуть в уражених війною частинах східної України і не мають навіть доступу до медичних послуг. Жінки страждають від таких недугів, як опущення матки, і не мають змоги отримати медичну допомогу. Причиною захворювання стають стрес та підняття важких предметів.
У постраждалих від війни частинах сходу, коли перекривають воду, жінки бувають змушені носити, наприклад, відра з водою, та піднімати їх сходами.
Ігор Коломойський – олігарх, про якого всі говорять у «новій Україні». Про це пишуть в статті видання Financial Times.
По мірі розгортання «нової ери», у всіх на вустах не президент України Володимир Зеленський, а олігарх, з яким його пов’язують. Хоча й прямих доказів того, що Коломойський якось впливає на політику, немає, зауважують автори.
«Але на кону стоїть економічне відродження України, яке може бути зірване, якщо мільярдеру вдасться відновити контроль над «Приватбанком», найбільшим кредитором держави», – попереджають у статті.
І хоча й і президент, і олігарх неодноразово казали, що їх нічого особливого не пов'язує, деякі урядові призначення та розвиток подій навколо «Приватбанку» викликають занепокоєння, пишуть автори.
Наприклад, особистий адвокат олігарха Коломойського – Андрій Богдан, який в уряді прем'єр-міністра Віктора Януковича, а потім і в уряді Миколи Азарова був урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики – очолив Офіс президента Володимира Зеленського. А міністром внутрішніх справ залишили Арсена Авакова, якого Коломойський до цього публічно вихваляв. Три журналісти і керівник телеканалу 1+1, який належить Коломойському, стали депутатами.
Є й Центральний банк – рушійна сила за націоналізацією «Приватбанку», який скаржився на погрози нинішнім та колишнім чиновникам, йдеться у статті. Автори також нагадують, що у квітні український суд постановив, що націоналізація «Приватбанку» була незаконною.
Читайте ще:
Посольство США: замовників нападів на Гонтареву мають притягти до відповідальності
