Анастасія Раткіна
Чи потрібна українському суспільству інформація з окупованих територій? Навіщо знати, що там відбувається, і чи виправданий цей ризик для журналістів? Про це під час «Донбас медіафоруму» – конференції, яка пройшла на початку вересня у Харкові – ми запитали медійників, які працюють із темами українського сходу.
Вже понад два роки російські гібридні сили утримують в незаконному ув'язненні донецького журналіста, блогера Станіслава Асєєва (Васіна), близько року – автора «Листів з окупованого Донбасу» Олега Галазюка. Вони висвітлювали події в ОРДЛО – однак людей, які ризикують це робити, на окупованих територіях стає дедалі менші.
Констянтин Реуцький, голова правління благодійного фонду «Восток- СОС», журналіст:
– Знати, що там відбувається, дуже важливо, інакше в нас не буде об'єктивної картини дійсності. Ми не зможемо оцінити, як живуть наші співвітчизники на окупованих територіях: про що вони мріють, чого вони прагнуть. І не зможемо вибудувати свою інформаційну політику.
На жаль, ми і не дуже прагнемо ії вибудовувати, як показують останні роки. Я погоджуюсь з тим, що чим далі, тим складніше її діставати інформацію, тим більше ризиків для тих, хто цим займається.
Я не буду говорити, чого б я не радив читати.... Я з пересторогою ставлюся до інформації від певних популярних джерел з окупованої території, близьких до «місцевої адміністрації». Але я теж їх читаю і, в принципі, раджу читати їх всім, але критично ставитися до цієї інформації. Я читаю практично всі джерела, які пишуть про ситуацію на окупованих територіях, але, знов-таки, фільтрую їх через фільтр своїх контактів на окупованих територіях. Треба підтримувати зв'язки з людьми там, і треба всю інформацію хоч якось перевіряти з інших джерел.
Пріоритет – безпека наших інформаторів, і в разі, якщо це може бути небезпечно, ми радимо їм не робити нічого
У нас є люди, які продовжують працювати на окупованих територіях, але раніше їх було більше: частина з них виїхала, деякі, на жаль, потрапили під репресії. Ми чітко для себе вирішили, що для нас пріоритет – це безпека наших інформаторів на окупованих територіях, і в разі, якщо це може бути небезпечно, ми радимо їм не робити нічого, що б могло поставити їх у небезпечну ситуацію. Це надто висока ціна за перегляди і рейтинг.
Ірина Яковлева, спеціалістка з комунікацій Моніторингової місії ООН з прав людини:
– Брак інформації про ОРДЛО існує саме в медійному полі, адже сама інформація в нас є – як ви знаєте, ми з 2014 року працюємо і в Луганську, і в Донецьку, і колеги спілкувалися й спілкуються з людьми, які проживають на тих територіях. Тобто інформацію можна знайти у доповідях міжнародних організацій, через знайомих. Але дійсно, не вистачає, як мені здається, об'єктивної, нестереотипної інформації в національних ЗМІ і в місцевих ЗМІ. У місцевих ми бачимо, що з‘являється більше інформації, більше бажання використовувати, наприклад, наші якісь матеріали, факти.
Навіщо це треба знати? Інтеграція територій, боротьба за розум і серця людей інакше неможливі
Ви питали, навіщо це взагалі треба, навіщо це треба знати – інтеграція територій, боротьба за розум і серця людей інакше неможливі.
Мені здається, що треба готувати українських журналістів до того моменту, коли туди буде доступ, щоб не зробити гірше. Щоб поїхати туди з відкритими очима, з готовністю висвітлювати інформацію максимально об'єктивно.
Олексій Мацука, виконавчий директор Донецького інституту інформації, журналіст і колишній донеччанин:
Інколи про те, що там відбувається, ми краще проінформовані, ніж місцеві жителі
– Думаю, вам, як нікому іншому, відомо, що робити це треба і необхідно, бо і ви робите це, і ми робимо це постійно. І якщо не буде цих ліній пошуку інформації з окупованих районів, то взагалі невідомо, в чому функція журналістики буде тоді виконуватися. Тому необхідно це постійно підтримувати, шукати інформацію з окупованих районів. Питання вже – як і якими засобами, і хто може це робити. І питання безпеки – номер один.
Але про те, що відбувається на неконтрольованих територіях, варто знати не тільки людям, які там живуть, але і тут, у «великій Україні». І навіть більше, інколи про те, що там відбувається, ми краще проінформовані, ніж місцеві жителі, які проживають в умовах інформаційної блокади сайтів, телеканалів українських, міжнародних, і винятково орієнтуються на медіа, підконтрольні угруповуваням «ЛДНР».
Донецьк і Луганськ перетворені вже давно на тотальні місця злочину
Чи висока ціна? Будь-яка ціна за те, що ви пишете або висловлюєте думку – неприпустима. Тому що це, взагалі-то, частина нашого буття й існування, що людина роздумає про щось, вона висловлює щось, вона пише щось. Якщо ви вимушені за ці висловлювання платити, тим більше, своєю свободою – це, відповідно, неприпустимо. І тут я хочу таку фразу сказати, що насправді Донецьк і Луганськ перетворені вже давно на тотальні місця злочину. Де злочини відбуваються проти людей, проти взагалі нормальних правил співіснування, проти приватної власності, проти державності України. Злочини проти безпеки, інформаційної безпеки, проти прав людини.
Тому ми на різних журналістських заходах і говоримо про Олега Галазюка, хоча він не є професійним журналістом – але він блогер, він пише колонки, він висловлював свою позицію. Але ця позиція була «не така», яку хотіли бачити сепаратиські угруповування. Тому ми будемо говорити далі. До тих пір, поки це не припиниться.
На початку липня міжнародна коаліція One Free Press включила справу Асєєва до переліку 10 «найбільш термінових».
16 липня голова Комітету із закордонних справ Палати представників США Еліот Енджел закликав до негайного звільнення журналіста.
Асєєв перебуває в ув’язненні підконтрольного Росії угруповання «ДНР», за різними даними, з травня або червня 2017 року. Спершу він просто зник, два тижні про нього нічого не було відомо. Пізніше угруповання «ДНР» визнало його затримання й звинуватило у шпигунстві на користь України.
17 серпня 2018 року телеканал «Россия 24» показав програму, в якій полонений журналіст Станіслав Асєєв нібито підтверджує, що працював на українську розвідку. Це було вперше, коли бойовики показали Асєєва від моменту затримання.
Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода вважає дуже сумнівним «зізнання» Асєєва в шпигунстві і вимагає його звільнення.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
