Мені немає що обговорювати з Коломойським – секретар РНБО Данилюк

Президент України, голова РНБО Володимир Зеленський добре володіє інформацією в усіх ключових сферах, переконував в інтерв’ю Радіо Свобода секретар цієї Ради Олександр Данилюк. Таким чином він відповів на закиди критиків щодо недосвідченості Зеленського. Данилюк вважає, що з переконливою перемогою Зеленського на виборах в Україні відбувся перезапуск еліт. При цьому секретар РНБО стверджує, що в Україні буде зменшуватися вплив олігархів – зокрема, Ігоря Коломойського. Данилюк зауважив, що зараз йому немає що обговорювати з Коломойським. Також секретар РНБО розповів про переговори з радником президента США Джоном Болтоном, виклав позицію української влади щодо ситуації довкола продажу «Мотор Січі» та повідомив про досягнення «певної згоди» з власниками підприємства Arcelor-Mittal.

Олександр Лащенко: 28 травня 2019 року це відбулося. Фактично, як і у Володимира Зеленського, у вас 100 днів перебування на посаді секретаря РНБО. Ну, от як? Ви вже, звісно, увійшли в курс справ. Ви очікували того, що отримали? Чи, можливо, навіть легше?

– Ні. Щось очікував, а щось не очікував. Але робота важлива, робота цікава. Зрозуміло, що питання національної безпеки надзвичайно актуальне для України, а особливо в цей період. І тому моє завдання – це максимально ефективно відбудувати роботу РНБО, який є координуючим органом саме в сфері національної безпеки та оборони. Для того, щоб всі виклики, які стоять перед Україною, ми вчасно визначали і знаходили на них адекватні відповіді.

– Володимир Зеленський – третій президент, з яким ви співпрацюєте. Правда, секретарем РНБО ви вперше співпрацюєте. Можна порівняти: Петро Порошенко, Віктор Янукович....? Ви – позаштатний радник, але все рівно ви ж були знайомі з Януковичем. Були?

– Бачилися один раз насправді.

– А тим більше Зеленський. Ви є член його команди. Можна порівняти: співпраця з цими трьома політиками?

– Однозначно. Звичайно, тут навіть і люди помічали різницю.

Зі свого боку, я є... Це абсолютно різні люди. І їх вплив на історію теж дуже сильно відрізняється. Якщо говорити про Віктора Януковича, то ми бачимо, до чого призвів його період правління. Через те, що він більше опікувався власними інтересами, дуже намагався зацементувати ситуацію у той час, коли необхідно було змінювати, і всі люди очікували змін. А він не те, що навіть підтримав ці зміни, очікування людей, він пішов проти них. І, звичайно, український народ, який дуже любить свободу, цінує демократію, свій власний вибір, просто не міг закрити на це очі. І цей період був, коли показало, якщо влада просто ігнорує те, чого хочуть люди, то ця влада довго не тримається.

Якщо говорити про Петра Порошенка, то він зробив багато чого важливого. І це неможливо і не треба у жодному разі ігнорувати. Він був в історичний період, коли Україна зіштовхнулася з російською агресією. Але були також і негативні сторони. Все ж таки він теж більше спирався на якихось таких неформальних членів команди і намагався всіма зусиллями зберегти владу, свій вплив на процеси. Хоча Україна потребувала знову ж таки серйозних змін.

– «Неформальні члени команди» – кого ви маєте на увазі? Пани Кононенко, наприклад? Ні? Гладковський, Грановський...?

– Якщо говорити про цих людей, то вони, наприклад, були заступниками керівника фракції, якщо говорити про Кононенка. У нього не було в органах влади якоїсь позиції, яка хоча б якось пояснювала його залучення до процесів і вплив, який він мав на процеси. Це тільки один із людей.

Ну, ключовий посил наступний, що ось це бажання втримати владу і не побачити потребу України змінюватися, призвело до того, що цей негатив, який акумулювався впродовж багатьох років проти влади, яка не слухає людей, врешті-решт цього разу вже мирним шляхом, через вибори, призвів до того, що Петро Порошенко втратив владу, а зараз є депутатом у Верховній Раді...

– ... і він змушений ходити до ДБР.

Правда, не пішов на останній виклик.

– Дуже серйозна така зміна. Ну і, звичайно, саме ці процеси і привели до влади Володимира Зеленського, який зараз відчуває повну відповідальність за все, що відбувається в країні саме через те, що він отримав не 51% голосів підтримки, а 73%, що в принципі безпрецедентно для країни. Потім відповідний результат був і на парламентських виборах. Тобто він зараз відчуває повну відповідальність за те, що відбувається в країні, і зараз хоче використовувати цей мандат довіри для того, щоб почути, що люди хочуть, і реалізувати це. Занадто рано оцінювати, але ми всі зараз бачимо, що процеси дуже активізувалися.

– Зокрема, Рада почала роботу дуже активно.

– Так. Те, про що говорили вже багато років. Цікава ситуація, наприклад, один із законів, декілька законів, які зараз розглядає Рада – я на них дивлюся і думаю: скільки ми билися за ці закони!

– Депутатська недоторканність. Так? Обмеження її, наприклад.

– Навіть технічні закони стосовно регулювання фінансових ринків, так званий закон про «спліт», який посилює повноваження НБУ і Комісії по цінних паперах. Тобто він більш якісне регулювання пропонує для ринку. Він був розроблений. Я ним займався ще в 2015 році. Він не був ухвалений. Потім закони щодо реформи митниці. Теж вони розроблені, але не ухвалені. Гральний бізнес – розроблені, але не були ухвалені. Воно лежало, стільки зусиль витрачалося на...

– Як ви вважаєте, чому? «Бюрократичні рогатки» чи чому?

– А зараз (слава Богу!) це активно просувається. І я на це дивлюся насправді і в мене такі змішані відчуття. По-перше, я дуже радий, що це зараз відбувається. І просто думаю: чому ж ми втратили таку можливість раніше? Україна могла би бути абсолютно іншою, якби ми у 2015 році набагато активніше. Ну, не було б такого супротиву.

Але врешті-решт навіщо оцінювати історію? Треба дивитися вперед. Важливо, що зараз всі ключові президентські ініціативи підтримуються Верховною Радою, підтримуються урядом. І це однозначно позитив. Що теж відбулося завдяки, хочеться підкреслити, я завжди це підкреслюю, перемозі Володимира Зеленського, відбувся перезапуск еліт.

– О, важливо…

– Оновлення еліт. Так, і це є важливо. І це певний період. Хтось дивиться на це і бачить в цьому ризики. Але ми розуміємо, що зі старими елітами у нас був 100% ризик, що ми нічого не досягнемо. Зараз в України є шанс. І Україна цим шансом користується.

– Пане Данилюк, ви кажете про зміну еліт. Багато хто заявляє про навіть «електоральну революцію» в результаті цих виборів. Дійсно ніякого «третього Майдану» не було, дійсно «Слуга народу» має монобільшість у Верховній Раді. Але щодо зміни еліт. Впливові гравці, ось ці самі великі підприємці, які так не люблять, коли їх називають олігархами (той же Коломойський, а також Пінчук, Ахметов), нікуди ж не поділися. І вплив так чи інакше на все життя України, у тому числі політичне, з їхнього боку залишається. Не згодні?

– Зараз казати «Ні!» – це казати неправду. Звичайно є вплив. Вони – великі бізнесмени. Вони мають вплив на інформаційну політику, вони мають вплив – у них дуже багато людей працює на підприємствах. Тому говорити про те, що вони втрачають будь-який вплив – це не зовсім правильно. Поки вони є, вони будуть мати вплив.

Просто тут питання обмеження цього впливу, наприклад, на політику, яка розробляється, щоб вона не була в інтересах або всіх олігархів, або окремого з них. Тоді це означає, що влада працює не на людей, а на якийсь вибірковий набір особистостей. От у цьому питання. Говорити про те, що зараз є активний вплив, я про це не казав би. А зараз процеси перезапущені таким чином, що цей вплив буде тільки зменшуватися.

– Ви давали інтерв’ю 14 серпня цього року українській службі ВВС. Ви сказали, що після тих подій, коли ви були міністром фінансів і ухвалювалося рішення про націоналізацію «Приватбанку» (а ви в цьому також були дуже активно задіяні, як і тодішня голова НБУ Гонтарева)... Ви фактично відтоді, наскільки можна зрозуміти вас, жодного разу не спілкувалися з Ігорем Коломойським. Так?

– Ну, про що мені було спілкуватися?

– Просто багато закидають опоненти Зеленського, що так чи інакше вплив Коломойського на президента нібито зберігається. Що ви сказали б у відповідь на цю критику?

– Я відповім на перше питання. Мені немає що обговорювати з Ігорем Валерійовичем Коломойським. Тоді був процес, в якому я представляв уряд України, який приймав рішення щодо переходу банку у власність. Звичайно, довелося вести цей процес. У нас мали бути перемовини з ним стосовно того, як це буде відбуватися, щоб не постраждали вкладники. Тобто було про що говорити. А зараз я є секретарем РНБО. У мене зараз абсолютно інший спектр питань, якими я опікуюся. І жодного стосунку до крупних бізнесменів це не має.

– І те рішення щодо «Приватбанку», його націоналізації, ви наполягаєте, було правильним, доречним? І ви зараз так вважаєте?

– Я приймав це рішення, як і уряд. І РНБО з цього приводу було скликана у 2016 році. Були певні зауваження стосовно процедури насправді. Але на той момент рішення було ухвалене.​

– Щодо Володимира Зеленського. Ви – секретар РНБО, голова РНБО – саме, власне, глава держави.

– Це президент.

– Ці закиди критиків Зеленського, що, мовляв, людина без досвіду і так далі. Справді ви бачите, що політик Зеленський, президент Зеленський, не Голобородько, звісно, а сам Володимир Зеленський, він набуває досвіду? Це ж на ваших очах відбувається?

– Відбувається.

– Тобто дійсно...

– Якщо говорити про інтерв’ю, яке було місяць тому...

– Так, «Українській правді».

– Місяць або два місяці тому...

– Так. Час минув уже.

– Цей тренд однозначно зберігається. І зараз президент Зеленський дуже добре володіє інформацією в усіх ключових сферах. Зокрема він зараз дуже активно опікується питаннями ключових реформ в секторі економіки. Багато ініціює законодавчих ініціатив у цьому, адміністративні послуги. Тобто те, що він відчуває, що необхідно людям, зразу ініціює певні проекти, певні законодавчі ініціативи. Тобто постійно йде такий активний процес.

А інакше неможливо насправді. Інакше неможливо, бо в Україні накопичилося дуже і дуже багато питань. Їх треба вирішувати. Звичайно, можна і далі продовжувати то штовхати вперед, але наслідки такої стратегії абсолютно передбачувані. Якщо є питання, то їх треба вирішувати, а не відкладати.

– Одна з останніх важливих подій – візит в Україну, (до речі, давав інтерв’ю Радіо Свобода) радника президента США Дональда Трампа, Джона Болтона. ​І ви з ним зустрічалися....

– І неодноразово.

– До речі, зустрічалися ще і у липні, коли саме ви, пане Данилюк, здійснювали візит до США...

– Так, так, так.

– Поділіться враженнями, які підсумки цих зустрічей з паном Болтоном? Взагалі співпраця України зі США, державою №1 у світі? А щодо можливої дати зустрічі Володимира Зеленського і Дональда Трампа, то можна зараз сказати, хоча б попередньо? Чи немає точних дат? Де відбудеться? У Вашингтоні, можливо? Не виключався ж такий варіант…

– У мене є певна позиція. За дати відповідає дипломатія насправді. Це дійсно вони проводять ці перемовини.

– Пристайко?

– Вони проводять ці перемовини. Я займаюся питаннями трошки іншими. Так сталося. Тобто, коли буде зустріч, то питання національної безпеки, наша співпраця... У мене завдання – формувати порядок денний саме у цій сфері. Так? І щоб ця сфера була піднята на зустрічі. А решта? Врешті-решт ви ж бачите, я ще раз підкреслюю, що мала бути зустріч у Варшаві. Ну, з об’єктивних причин не відбулося. Це точно не є якась там катастрофа. Відбудеться. Головне – бути до цієї зустрічі готовими. От і все. З двох сторін.

– Пане Данилюк, візит Джона Болтона в Україну відбувався на тлі повідомлень деяких ЗМІ, зокрема видання Wall Street Journal про перспективи угоди відомого українського підприємства «Мотор Січ» з китайською компанією. Речник «Мотор Січі» коментувати інформацію, що нібито китайські компанії придбали понад 50% акцій «Мотор Січі», відмовився. Різні дані. Знову ж таки, як я казав, Джон Болтон був гостем студії Радіо Свобода. Моя колега Олена Ремовська ставила йому запитання от про це тло – «Мотор Січ», США, нібито продаж Китаю.

– Що ви хочете, щоб я прокоментував? Перший коментар, що так, дійсно ми це обговорювали питання взагалі.

– З паном Болтоном?

– Так. Я теж згоден, що Україна... Ну, позиція Джона Болтона, що Україна має дотримуватися своїх інтересів. І саме з такої точки зору ми і формуємо свою позицію.

– А щодо продажу «Мотор Січі» нібито Китаю щось можете сказати?

– Це не змінює цю позицію. Ще раз: все з точки зору національних інтересів.

– Ще один такий цікавий момент. Ось ця спроба, зрештою, невдала провести оцей телеміст із Росією у липні цього року «Надо поговорить» за участю українського телеканалу NewsOne і російського телеканалу «Россия24»... Коли стала відома інформація про таку спробу, ви відреагували на неї, повідомили, що РНБО провела нараду щодо інформаційної безпеки України. Я вас навіть трошки процитую: «Ми як сильна країна маємо реагувати впевнено, без зайвих емоцій та паніки. Бо саме на це і розрахунок. Кількість таких провокацій буде тільки збільшуватися».

Пане Данилюк, вже минуло два місяці. Реакція на інформаційні провокації з боку Росії – що робить РНБО для цього?

– Тоді ми опрацювали рішення, які були досить швидко впроваджені. Одне з них насправді було... Просто ми оцінювали ситуацію. Зрозуміло, що це чітка провокація і очікування, що ми моментально на це зреагуємо. Було зрозуміло, що якщо ми зреагуємо, якою буде відповідь на це. Ми цього не зробили. Тобто були відповідні дані інструкції правоохоронних органам. І далі вже відбулася робота. Тобто вже це питання, яке я точно не буду тут коментувати, розказувати. Це є питання національної безпеки. Але теж підтверджую, що такі провокації будуть. Вони можуть у будь-який момент бути. Ми маємо до них бути готовими, до цього. І кожного дня ми підсилюємо готовність до таких і інших викликів, з якими ми можемо зіткнутися.

– А те, що у Віктора Медведчука, як наголошують його критики, фактично тепер три телеканали в руках – NewsOne, «112» раніше він, ще при Порошенкові, а зараз ще й ZIK додався. Така інформаційна зброя в його руках, якщо це так, щось має на це робити у відповідь українська держава? Чи це нормально, власне, це телебізнес, втручатися немає сенсу? От ваша думка з цього приводу.

– Щось має.

– А ви уточнювати не будете? Тому що критики чинної влади, вже президента Зеленського стверджують, що нібито готуються якісь дії проти NewsOne, «112» каналу, позбавити нібито їх ліцензії. Щось можете на це відповісти?

– Ні. Я цього не буду коментувати. Єдине, що хочу сказати, що дуже багато критиків спостерігали за тим, коли цей процес консолідації каналів відбувався. Де вони були?

– При президентові Порошенку?

– При президентові Порошенку.

– Обшуки СБУ в Arcelor-Mittal. В липні відбулися ці обшуки в найбільшого в Україні гірничо-металургійного комбінату. Вилучене обладнання, документи заводу. Ви тоді заявили, пане Данилюк: «20 липня. Тривожний виклик. Розбираюся...» Якісь висновки за ці 1,5 місяця у вас є з приводу цієї ситуації навколо Arcelor-Mittal?

– Досить швидко. Ми проаналізували ситуацію. Ви ж бачили, що було досягнуто певної згоди з власниками підприємства стосовно скорочення викидів зокрема.

Але ключове, я теж просто хочу повторити, що у нас так сталося, що репутація СБУ за роки, така, яка вона створилася, дуже багато викликає зразу негативної реакції. Зразу. І з цим дуже складно боротися насправді. Тому зараз те, що започатковано реформу СБУ і для того, щоб ти став більш потужним контррозвідувальним органом. І підходи інші до роботи СБУ – вони будуть просто підсилювати, покращувати...

– Економічні злочини, як ви вважаєте, варто за СБУ залишити?

– Ви ж знаєте, що є ініціатива створення служби фінансових розслідувань, яка передбачає, що всі функції економічних злочинів проти держави мають перейти від всіх органів.. Загальна чисельність осіб зараз, які залучені у цій сфері – 15 тисяч! Не менше ніж 15 тисяч. І вони мають бути передані в єдиний маленький, компактний орган в структурі Мінфіну, в якому буде працювати не більше 3 тисяч осіб. Це найбільше. І які будуть більше займатися спочатку аналітичною роботою до того, як вже потім працювати як ефективний правоохоронний орган.

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА З ОЛЕКСАНДРОМ ДАНИЛЮКОМ У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’​Ю