15 років із дня отруєння Ющенка: чи є «світло в кінці справи»?

5 вересня виповнилося 15 років з моменту отруєння третього президента України Віктора Ющенка – на той час кандидата на цю посаду, який був одним із двох фаворитів президентських перегонів-2004. Сам Ющенко та частина свідків у справі вважають отруєння доконаним фактом, та навіть вказують на ймовірних винуватців в Україні та у Кремлі. Частина ж свідків та учасників подій 5 вересня доводять, що отруєння взагалі не було. Єдності щодо цього немає навіть у представників прокуратури. Відтоді в Україні 12 разів змінювалися генеральні прокурори, але жоден з них не зумів довести справу до логічного кінця.

Радіо Свобода зібрало найважливіші факти щодо «справи отруєння Ющенка» та опитало декого з учасників подій.

Як все відбувалося

• Вересень 2004 року. Президентські виборчі перегони – в розпалі. Опитування початку вересня свідчать, що однозначними лідерами є Віктор Ющенко (готові голосувати за нього 33,6 % виборців – дані КМІС) та Віктор Янукович (28,1%). Ющенка вважають проукраїнським та прозахідним кандидатом, Януковича, відповідно – проросійським.
• Увечері 5 вересня 2004 року, після численних телеефірів та зустрічей із виборцями, Віктор Ющенко їде на вечерю та нараду на дачу тодішнього заступника голови СБУ Володимира Сацюка, що розташована у Києві на Осокорках. Первинно зустріч планували на 4 вересня, але через зайнятість учасників – перенесли. Ющенко долучився до вечері близько 22:30. Із відомих політиків, крім нього і Сацюка, на вечері були лише голова СБУ Ігор Смешко та народний депутат Давид Жванія. Решта присутніх – помічники Сацюка та його кухар, яка і готувала страви.

Сацюк пізніше стверджував, що прохання про зустріч із головою СБУ Смешком від імені Ющенка йому передав Давид Жванія. Він розповів також, що була українська кухня, а також раки, пиво та горілка. На думку самого Віктора Ющенка, отруєння сталося саме на цій вечері.

• У ніч із 5 на 6 вересня Ющенко приїздить додому. Відчуває сильний головний біль, який попервах списував на перевтому. Дружина Катерина, яка поцілувала його при зустрічі, зауважила, що відчула через це металевий присмак. Віктор Ющенко попросив у дружини пігулки від головного болю, але вони не допомогли, пригадує він у своєму інтерв’ю ВВС.
• Вранці 6 вересня кандидат у президенти став відчувати нудоту, до головного болю додався шлунковий. Ще через кілька годин Ющенко від болю не міг встати з ліжка та скасував передвиборчі поїздки.
• Українські лікарі, які спершу лікували Ющенка, не змогли поставити йому точного діагнозу. 7 вересня з ним зустрічається голова Верховної Ради Володимир Литвин і закликає терміново їхати на лікування на Захід, «якщо він хоче жити».
• У ніч із 9 на 10 вересня 2004 року Віктор Ющенко доставлений в австрійську клініку «Рудольфіннергаус», де йому встановлено діагноз «гострий панкреатит» із ускладненнями.
• На думку професора-хірурга Миколи Корпана, якби Ющенка не доставили до клініки ще протягом 24-72 годин, «ризик смерті сягав би 80%».
• 11 вересня 2004 року керівник австрійської клініки «Рудольфінергаус» Міхаель Цімпфер повідомив, що Ющенко був отруєний діоксинами.
• Відповідно до висновку лікарів австрійської клініки, погіршення здоров'я Віктора Ющенка 6 вересня викликано «важкою вірусною інфекцією і хімічними речовинами, які звичайно не містяться у продуктах харчування».
• 14 вересня в Ющенка з’явилися ознаки паралічу лицьового нерва.
• 18 вересня Віктора Ющенка випустили з лікарні, оскільки в Україні тривала виборча кампанія. Коли Ющенко випав з неї майже на два тижні, його рейтинг почав знижуватися, показали соцопитування.
• 20 вересня у Верховній Раді створено слідчу комісію із з'ясування обставин отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка. Головою комісії став «регіонал» Володимир Сівкович.
• 21 вересня Генеральна прокуратура України, за заявою Олександра Зінченка, порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча) для «повного й об'єктивного розслідування» обставин отруєння кандидата в президенти.
• 29 вересня Ющенко повернувся до лікарні.
• 25 жовтня прокуратура обнародувала висновки комісії українських експертів, які констатували, що погіршення стану здоров'я Ющенка було обумовлене «активізацією латентної вірусної герпетичної інфекції», тож кримінальна справа була припинена.
• 3 листопада консиліум із 11 провідних австрійських лікарів поставив діагноз «гострий панкреатит з інтерстиціальними набряковими змінами» і на цьому тлі ще кілька суміжних діагнозів. За наполяганням медиків, біля палати Віктора Ющенка виставили цілодобову охорону.
• 19 листопада Сівкович заявляє: «Немає ніяких підтверджень факту умисного отруєння Ющенко В. А. і застосування проти нього біологічної зброї».
• 11 грудня Генпрокуратура скасувала власну постанову про закриття справи про отруєння Віктора Ющенка: слідство продовжили.
• 5 травня 2005 року генпрокурор Святослав Піскун заявив, що коло підозрюваних уже визначено, і щодо цих осіб прокуратура працює «дуже серйозно».
• У 2005 році президент України Віктор Ющенко звертається до свого російського колеги Володимира Путіна, щоб той посприяв розслідуванню його отруєння.

«До самого Володимира Путіна я звертався у 2005 році, просив про співпрацю російської та української прокуратур. Наприклад, щодо обміну продуктами діоксину, який виробляється у російських лабораторіях, щоб українська сторона отримала формули матеріалу, як отримала від інших міжнародних центрів. Україні не видали осіб, які цей злочин вчинили. Жодного конструктивного кроку з боку Росії для розслідування не зробили», – повідомив Ющенко.

• Водночас самого Ющенка його опоненти звинувачують у тому, що він відмовився здавати повторні аналізи крові. Діоксин, на думку медиків, залишається у тілі багато років, тож його сліди можна виявити і постфактум.

  

• 6 січня 2006 року тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко оголосив про нову версію у справі – причетність до неї організованого криміналітету, зокрема «банди Мар’янчука».
• 8 вересня 2006 року генпрокурор Олександр Медведько запевнив, що слідство наближається до фінішу: «Залишилося лише одне – треба довести, хто виконав цей злочин. Над цим ми зараз працюємо разом з СБУ».
• 14 грудня 2006 року президент Віктор Ющенко запевнив, що основні прізвища співучасників його отруєння слідству вже відомі: «Формулювання доказу вже не є таким складним, як виглядало ще рік тому. Вже є достатньо знання, що б прийти з наручниками і забрати людей, частина яких відсутня в Україні… Встановлені останні факти відносно того, хто ставив на стіл, і яку страву. Де могла виникнути загроза передачі отрути в їжу».
• 14 квітня 2009 року відновлена слідча комісія Верховної Ради щодо отруєння Ющенка змогла допитати Володимира Сацюка. На той час ексзаступник голови СБУ переїхав до Росії та отримав російське громадянство – нібито через ризик переслідування в Україні. Сацюк запевнив, що непричетний до отруєння Ющенка і повідомив, що його намагаються примусити дати свідчення проти політичного опонента Ющенка Віктора Медведчука. Тоді ж джерела «Української правди» повідомили, що прокурора Галину Климович, яка керувала розслідуванням, та групу її підлеглих можуть відсторонити від цієї справи.
• Навесні 2010 року групу прокурорів на чолі з Галиною Климович відсторонюють від справи про отруєння Ющенка.
• З того часу інформація про це провадження дедалі рідше потрапляє у медіа.

Чому отруєння Ющенка так важко розкрити?

Радіо Свобода зібрало думки з цього приводу як від представників прокуратури, так і від свідків і безпосередніх учасників подій.

Отруєння як такого не було – стверджує учасник «таємної вечері» 5 вересня Ігор Смешко, тодішній голова СБУ, а зараз – голова партії «Сила і честь».

«Факт отруєння Ющенка юридично не встановлений до цього часу», – заявив Смешко в інтерв’ю Радіо Свобода у червні 2019 року.

Раніше, в ефірі телеканалу «ЗІК» він відстоював цю думку в суперечці з колишнім заступником голови секретаріату президента Ющенка та керівником його виборчого штабу на виборах-2004 Романом Безсмертним.

«На сьогодні факт отруєння юридично не доведений, єдиний раз, коли було взято зразок крові в діючого (на той час) президента – порушили норму Кримінально-процесуального кодексу. Неможливо було довести, яка кров досліджувалася за кордоном, тому цей ланцюжок був розірваний, – стверджує Смешко. – Тому прокуратура звернулася, щоб повторно взяти зразки крові, але Ющенко цього не зробив. А комісійна експертиза на основі документації клініки «Рудольфінерхаус» (ми ще встигли витребувати її в січні 2005 року, бо Ющенко був категорично проти), це експертиза у складі 18 академіків, факту отруєння там нема. Крім того, неможливо так отруїти, щоб постраждала тільки одна частина тіла (обличчя), особливо – такою отрутою… Імітацію отруєння ніхто не розслідував далі. Бо це било по репутації президента країни».

Зі свого боку, Роман Безсмертний доводить, що слідство та медична експертиза підтвердили факт отруєння, а тим часом підозрювані в отруєнні – уникали контактів зі слідством, що й стало однією з причин затягування справи.

«Щодо першої експертизи (крові Ющенка) – факт отруєння наявний, і це доведено. Зверну увагу на одну річ: із 12 версій злочину одна – в принципі не опрацьована. Тому що жоден з тих, кому було пред’явлено підозру, не з’явилися (до слідчого). На той момент це були прем’єр-міністр, міністри та народні депутати. По аналогічних випадках, які були досліджені, й по рецидивах, які були виявлені – це дійсно отруєння тим препаратом, який визначили (діоксин – ред.)».

Прокурор департаменту спецрозслідувань Олексій Донський – один з тих, хто починав розслідування отруєння Ющенка у групі Галини Климович. Він розповів Радіо Свобода, що змогло встановити слідство та чому справа не рухається до завершення.

«Нашу групу розформували – допитавши Галину Климович та кожного з нас у цьому провадженні, як свідків, нібито щодо фактів незаконного стеження. Це виключило можливість надалі брати участь у розслідуванні... У справі зібрані достатні, категоричні докази, які у своїй сукупності та взаємозв’язку доводять факт умисного отруєння. Тобто цей факт повністю доведений. Ми зібрали і докази щодо мотиву. Також ми зібрали докази, щоправда і непрямі, щодо осіб, причетних до отруєнні. На жаль, тодішня депутатська недоторканість пана Жванії, до якого було багато питань, дала змогу йому уникати спілкування зі слідчими», – наголошує прокурор.

За словами Донського, слідство мало чимало запитань до Давида Жванії, Миколи Мартиненка та Віктора Януковича, однак ті просто ігнорували слідчі дії. Тодішній президент України Янукович, вважає Олексій Донський, особисто перешкоджав слідству.

Також, нагадує Донський, учасник фатальної вечері 5 вересня Володимир Сацюк на час слідства переховувався в Росії, що не давало змоги його допитати. Водночас слідча комісія парламенту (яка заявила, що їй вдалося допитати Сацюка), на думку прокурора, не брала реальної участі в розслідуванні, а навпаки – перешкоджала йому.

Водночас у прокуратурі є й інші думки щодо «діоксинової справи». Так, головний військовий прокурор Анатолій Матіос із посиланням на свого заступника Ігоря Козлова (який раніше розслідував отруєння Ющенка) запевнив, що факту отруєння не було .

«Я можу це сказати, бо строки давності (щодо нерозголошення) такі. Я його питав: Ігоре Миколайовичу, от скажи, ти ж розслідував… скажи, було чи не було (отруєння)? Він сказав «Ні». Отруєння не було», – зауважив Матіос в інтерв’ю YouTube-каналу Politeka Online.

Зі свого боку, колишній журналіст-розслідувач та екснародний депутат Сергій Лещенко, який також є свідком у цій справі, в розмові з Радіо Свобода визнає що сам Віктор Ющенко аж ніяк не сприяв слідству. Водночас Лещенко довіряє висновкам прокурорів у справі про те, що умисне отруєння дійсно мало місце.

«Проблема була в тому, що Ющенко відмовився давати зразки крові, тож справа сповільнилася. Коли справу забрали у групи прокурорів Галини Климович – вона зовсім втратила динаміку. Чому такою є позиція, наприклад, Ігоря Смешка? Все просто: він, як політик, не хотів би, щоб його прізвище згадували в такому контексті», пояснює ексдепутат і свідок у справі.

При цьому Лещенко не виключає «російського сліду» в отруєнні Ющенка, враховуючи ставлення до нього у Кремлі та подробиці отруєння Скрипалів та інших подібних прецедентів у світі.

Небажання Ющенка повторно здавати кров можуть пояснюватися специфікою його характеру: «не бажанням щось приховати, а якимись ірраціональними мотивами», припускає ексдепутат.

Сергій Лещенко стверджує, що справа про отруєння Ющенка стала однією з тих, які в Україні передаються у спадок від одного генпрокурора до іншого та не мають продовження. Відтак, припускає він, наразі у цієї справи стільки ж перспектив, скільки в справи про вбивство Вадима Гетьмана, Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета.

Зі свого боку, Олексій Донський наголошує, що справа про отруєння Ющенка, в якій ідеться про замах на кандидата у президенти, передбачає покарання аж до довічного ув’язнення та не має терміну давності.

Сам потерпілий у справі – Віктор Ющенко – стверджує, що знає винуватців замаху на нього. В різних інтерв’ю він говорить і про Кремль, і про колишніх представників його оточення, зокрема – про Давида Жванію.

«Давно вже немає сумнівів, хто отруїв мене. Слідство пройшло велику дорогу. Воно вже знає, з якої країни цей матеріал, ким і яким маршрутом привезений. Всі, хто це робив, перебувають не в Україні. Але є процедура слідства, яка повинна завершитись. Чи давав Володимир Путін особисто наказ отруїти мене – вирішене питання, але я не можу оголошувати відповідь»,– говорив Ющенко ще у 2008 році.

Із 2018 року, після спроби отруєння Скрипалів у Великій Британії, Ющенко став порівнювати замах на себе з діями російських спецслужб проти опонентів Росії у світі. Про це говорить і його дружина Катерина.

«Те, що ми бачимо, це гібридна військова тактика, яку Росія використовує у Великій Британії, Європі та США, – це саме те, що було зроблено в Україні багато років тому. Ми говоримо про отруєння, говоримо про фальшиві новини, про фінансування радикальних партій, ми бачимо те ж саме: це було страшним повторенням того, що ми спостерігали в нашій країні», – сказала Катерина Ющенко в інтерв’ю Sky news.

Колишній заступник генпрокурора Микола Голомша в інтерв’ю «Українському радіо» підтвердив, що версія російського походження отрути так само розглядається слідством. Але подробиці – державна таємниця.

Деякі факти про справу отруєння Ющенка

• За даними австрійських лікарів, Віктор Ющенко був отруєний діоксинами, а саме «тетрахлордібензапародіоксином». Його концентрація у крові перевищувала допустиму в 50 тисяч разів.
• Діоксини – дуже стійкі сполуки, з тривалим часом напіврозпаду. Розчиняються не водою, а жирами, тож мають здатність до накопичення в організмі. Всі діоксини є високотоксичними, «лідер» цієї групи – тетрахлордібензапародіоксин (2,3,7,8-тетрахлордибензо-p-діоксин). За токсичністю він переважає такі отрути, як синильна кислота, стрихнін та кураре.

• За час розслідування отруєння Ющенка генеральні прокурори в Україні змінилися 12 разів, влада в державі – чотири рази.

• Під час слідства було допитано кілька тисяч людей, із них понад тисячу – із 2004 по 2009 рік. Ще більше осіб викликали на допит. Серед останніх був навіть президент Росії Володимир Путін.

• Заступник генпрокурора часів Ющенка Микола Голомша стверджує, що Ющенко знає замовників і виконавців замаху, на яких вийшло слідство. Більше того, він вказав їх на допиті. Експосадовець припускає, що головна причина того, що справа «на паузі» – небажання влади Януковича, а потім і Порошенка, доводити її до кінця.