29 липня «сталеві» воїни Сил спеціальних операцій відзначають свій день: з моменту створення ССО минуло три роки. Кореспондентка Радіо Свобода побувала в пункті постійної дислокації українських «морських котиків» – в одній із військових частин у складі ССО. Там, на зборах головних старшин Сил, резервістів першої черги тощо вдалося поспілкуватись з військовослужбовцями, яких у Силах спеціальних операцій знає, без перебільшення, кожний.
ССО є наймолодшою складовою Збройних сил України, але завдання вони виконують непритаманні іншим родам і видам сил. За будь-яких умов, використовуючи методи військові та невійськові.
Скільки, якої саме роботи проведено і проводиться спецпризначенцями в зоні АТО/ООС, дізнаємось нескоро – такі закони. «Залежить від операції. Іноді може минути до 50 років», – зауважив командувач ССО генерал-лейтенант Ігор Луньов.
Цей фотознімок зроблений 21 липня 2014 року після звільнення Дзержинська (нині Торецька). В результаті багатогодинної операції над будівлею міськради знову замайорів державний прапор України. В складі зведеного штурмового загону ЗСУ, який проводив операцію, відбивав посилені важкою технікою контратаки противника, було чимало спецпризначенців, зокрема бійців морського центру спеціальних операцій.
Нині це фото серед інших пам’ятних – на стенді музею у військовій частині. Там же зберігаються трофеї з позицій «їхтамнетів»; особисті речі двох загиблих командирів центру – капітана 1-го рангу (посмертно) Олексія Зінченка і капітана 1-го рангу Юрія Олефіренка.
«Зміг я, зможеш і ти»
В Очакові, що на Миколаївщині, морських спецпризначенців центру називають «майчанами». Місцеві жителі так і перепитують: «То вам до «майчан» треба дістатися?». Це пішло від назви острову Первомайський (місцеві ще називають острів «Майський») неподалік від Очакова, де колись дислокувалася частина, підпорядкована тоді Військово-морським силам.
Тепер морський центр спеціальних операцій – у складі ССО, а острів Первомайський українські «морські котики» використовують для тренувань.
Таких, наприклад, як нещодавні «старшинські збори», в яких взяли участь головні старшини військових частин і загонів Сил спеціальних операцій. Наприкінці липня подібний захід було проведено уперше. Відповідальним за збори був легендарний Сергій Шкодін, головний старшина Сил спеціальних операцій.
На острові «Майський» Сергій Шкодін прослужив з кінця 1990-х років. П’ять років тому, під час обстрілу російськими «Градами», в бою під Старобешевим отримав тяжкі поранення. Коли поранених евакуювали, санітарний автомобіль противник обстріляв знову.
Далі були два складні роки лікування, реабілітації, нагородження орденом «За мужність» – і повернення до строю, на службу.
Нещодавно головний старшина ССО Сергій Шкодін як інструктор взяв участь у міжнародних навчаннях «Сі Бриз», під час яких українські «морські котики» працювали пліч-о-пліч з болгарськими колегами.
Стосовно важливості перших за історію ССО зборів старшин – він розповідає:
Треба було бачити те захоплення від моря, навіть від «оморячування», в очах бойових, досвідчених, дорослих, шанованих чоловіківСергій Шкодін
– Представники сухопутного сегменту нашого роду сил на собі відчули роботу нашої же морської компоненти. Головні старшини сухопутних частин ССО здійснили десантування по-штурмовому, на необладнане узбережжя, виходили у ластах, вчилися працювати веслами у човні.
Дехто у відкритому морі побував і попрацював взагалі вперше. Треба було бачити те захоплення від моря, навіть від «оморячування» (ритуал, коли той, хто вперше виходить у море, випиває забортної води – ред.), в очах бойових, досвідчених, дорослих, шанованих чоловіків; те, з якою гордістю вони вдягали тільняшки.
Ідея зборів полягає ще й у тому, щоб старшини, повернувшись у свої частини, навчали бійців за принципами «слідуй за мною – роби як я», «зміг я, зможеш і ти». Власне, таке сповідують в арміях країн НАТО.
– Чи плануєте згодом повторити збори?
– Наступного разу усі разом – і сухопутні підрозділи, і Морський центр – плануємо опановувати гірську підготовку. Адже боєць ССО – воїн універсальний, він виконує завдання на воді, під водою, на землі, в повітрі, в горах.
«Рекрутинг – це не про наші військкомати»
Щоб поповнити лави Сил спеціальних операцій, як кажуть в ССО, недостатньо бути військовослужбовцем професійно досвідченим, фізично витривалим, стійким до стресів. Навіть висока мотивація – це ще не все.
Як нещодавно розповідав один зі старших офіцерів ССО, важливим для спецпризначенця є «відчуття ліктя», коли впевнений у товаришах праворуч і ліворуч; відповідність внутрішньому клімату підрозділу – бо група може просто не сприйняти, попри всі твої особисті переваги.
Селекція до ССО непроста і в часі розтягнута. Нині триває дев’ятий кваліфікаційний курс Сил спеціальних операцій. Про те, як проходить відбір на так званому Q-курсі і чому після нього до ССО долучаються лише 10% кандидатів, найкраще свідчить документальний фільм «Гарт сталевих».
До зйомок цього фільму доклав зусиль ще один учасник старшинських зборів, які щойно завершились на Миколаївщині – сержант Сил спеціальних операцій Андрій «Riffmaster» Антоненко.
На початку війни він волонтерив і разом зі своїм гуртом давав концерти на сході. Потім уклав військовий контракт, утім, музику не покинув. Андрій «Riffmaster» є автором головної пісні спецпризначенців ССО «Тихо прийшов, тихо пішов».
В розмові з кореспондентом Радіо Свобода сержант Антоненко розповів, що нині у ССО працюють над створенням мобільних рекрутингових груп. За задумом, вони представлятимуть окремі підрозділи сил, їздитимуть в інші військові частини, розповідатимуть про службу:
– В нашій країні з рекрутингом взагалі все перекручено догори дриґом. Рекрутинг – це точно не про наші військкомати. Іноземні партнери, зокрема американські рекрутери, працюють інакше.
Перш за все, представники наших мобільних рекрутингових груп мають справити враження. От заходить красивий міцний сержант у парадному однострої чи у футболці Ukrainian Special Operations Forces – і всі від нього уже в захваті. Розповідає про справжніх героїв, які служать в ССО. Таких у нас чимало – взяти хоча би Сергія Анатолійовича (головного старшину Шкодіна – ред.). Вже потім зав’язується спілкування: про відбір, умови служби та таке інше. Як одного разу зізналась мені лікарка ВЛК (військово-лікарській комісії – ред.), «ви у ССО суцільна інтелігенція – від солдата до полковника. З вами завжди є про що поговорити».
Професійний день спецпризначенці ССО відзначають, але не святкують. Саме 29 липня 5 років тому під селом Латишевим на Донеччині група спецпризначенців потрапила у засідку. Загинули 10 військовослужбовців 3-го полку спецназу.
5 фактів про Сили спеціальних операцій України:
- На емблемі ССО зображений крокуючий срібний вовк. Девізом є гасло Святослава Хороброго «Іду на Ви». Ім’я київського князя носить також 3-й окремий полк спецпризначення, підпорядкований Силам спеціальних операцій.
- Перший постріл під час деблокування Донецького аеропорту 26 травня 2014 року здійснив боєць 3-го окремого полку спецназу. Він спрацював по оператору ПЗРК бойовиків. На російсько-українській війні спецпризначенці з першого її дня, в зоні бойових дій перебувають весь час. «Виконували, виконуємо, будемо виконувати завдання в зоні проведення АТО/ООС», кажуть вони.
- Підрозділ ССО першим серед інших видів, родів військ (сил) ЗСУ досягнув оперативної сумісності з НАТО. Отримав відповідний сертифікат. Вже у 2020 році український підрозділ приєднається до операцій Сил швидкого реагування Північноатлантичного альянсу.
- Раніше посилену підготовку з англійської мови проходили виключно офіцери ССО. Нині сертифікати СМР (стандартизованого мовленого рівню) мають також військовослужбовці рядового і сержантського складу;
- В ССО запроваджують курс інформаційно-психологічних операцій. Найближчими днями стартує перший кваліфікаційний курс ІПсО тривалістю 3 місяці.
*Із даних, оприлюднених командувачем ССО генерал-лейтенантом Ігорем Луньовим на брифінгу в Міністерстві оборони України 24 липня 2019 року і в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.
