Субвенція – це форма грошової допомоги місцевим бюджетам з боку державного бюджету, яка призначена для конкретно визначеної цілі (цілей).
Субвенції бувають різними: медична, освітня, на формування інфраструктури ОТГ.
У попередньому матеріалі ми говорили, що народні депутати використовують субвенції на соціально-економічний розвиток та інші бюджетні ресурси (наприклад, Державний фонд регіонального розвитку, субвенцію на ремонт доріг тощо) у власних агітаційних та медійних цілях.
Більшість депутатів-мажоритарників та частина списочників активно використовує бюджетні ресурси у власних агітаційних цілях. Зокрема, мова йде про 147 депутатів, які були обрані в мажоритарних округах і 27 – за партійними списками.
Якщо говорити про кількість зафіксованих випадків, то у період з червня 2018 року по липень 2019 їх було 2724. Проте, якщо врахувати, ще 2016 та 2017 роки, коли ми не здійснювали моніторинг, то можна сміливо припустити, що таких випадків буде вдвічі більше.
Фактично депутати займаються тим, чим займатися не повинні.
Чому вони це роблять? Відповідь дуже проста. Щоб знову переобратися до парламенту. І, очевидно, що вони вважають технологію «встановлення дитячих майданчиків» більш ефективною, чим розповідати про свої досягнення на законодавчій ниві.
Тому одразу виникає запитання: «Скільком парламентарям піар на бюджетних ресурсах допоможе знову отримати депутатський мандат?»
Точну відповідь ми отримаємо вже після 21 липня, коли відбудеться день голосування та будуть встановлені результати голосування. Проте вже зараз можна спрогнозувати цю кількість.
Прогноз: щонайменше 75 народних депутатів, які використовували субвенції у цілях власного піару, знову стануть депутатами.
Окремо варто зробити прогноз по тих парламентарях, які найбільше використовували бюджетні ресурси у власних медійних та агітаційних цілях. Зокрема, це Ігор Гузь, Павло Дзюблик, Олег Барна, Сергій Рудик, Олександр Дехтярчук, Антон Яценко, Костянтин Іщейкін, Владислав Голуб, Георгій Тіміш, Олег Ляшко, Богдан Дубневич, а також Василь Яніцький.
Прогноз: до парламенту пройдуть щонайменше 8 із цих 12 парламентарів.
Чому піар на бюджетних ресурсах це погана практика:
- Адмінресурс. Використання бюджетних коштів у цілях непрямої дочасної агітації є однією з форм бюджетного адміністративного ресурсу.
- Неконкурентність виборів. Використання бюджетних коштів, до яких отримали доступ народні депутати, підвищує їхні шанси перемогти на виборах та зменшує шанси на перемогу кандидатів, які не мали доступу до них.
- Не сфера компетенції. Депутати ставлять собі в заслуги залучення бюджетних коштів на певні об’єкти (спортивні майданчики тощо) та придбання обладнання (комп’ютери тощо) і цим самим підміняють собою повноваження місцевого самоврядування, яке має вирішувати подібні проблеми. Обов’язок депутатів – ухвалювати закони. Фактично, більшість із них акцентують свою увагу на тому, скільки їм вдалося залучити коштів у свій округ, а не на тому, які законодавчі ініціативи вони розробили чи ухвалили і як вони впливають на життя громадян.
- Сумнівна пріоритетність. Дуже часто субвенції виділяються на об’єкти, які більш привабливі для проведення піар-акцій. Меншою мірою на об’єкти, які потребують першочергової реконструкції чи будівництва.
І на завершення. Якими б не були результати виборів, потрібно пам’ятати, що така практика має залишитися в далекому минулому, а кошти платників податків повинні використовуватися не для того, щоб хтось знову переобрався в парламент, а для того, щоб нам усім було краще та комфортніше жити у нашій країні)
P.S. Тут коротке відео про те, чому піар на бюджетних ресурсах це не те, чим мають займатися народні депутати в парламенті.
Анатолій Бондарчук – аналітик Громадянської мережі «Опора»
(Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода)
