Дві росіянки ведуть боротьбу з fake news у Франції

Десятки експертів відстежують роботу російської «фабрики фейків», описують і попереджають про небезпеку російських ЗМІ. От тільки довести офіційно факт підроблених повідомлень та вжити у зв’язку з цим заходів – накладання штрафів чи відкликання ліценцій – вдається лише у виняткових ситуаціях. Прикриваючись свободою слова такі організації, як Sputnik чи RT, зазначають фахівці, продовжують отруювати свідомість своїх глядачів сфальсифікованими повідомленнями.

У Франції спробу офіційно довести факт підроблених новин, що фабрикує і поширює телеканал RT France, зробили дві росіянки, які живуть у цій країні. Журналістка і дослідниця російських фейків Анастасія Кириленко та юристка і правозахисниця Надія Кутєпова подали скаргу на повідомлення телеканалу RT, який неодноразово повідомляв, що «Франція готує хімічні атаки у Сирії». Про суть справи і про те, чому для доведення фейків у французькому медіа-просторі потрібні спеціалісти з Росії, журналістка Радіо Свобода говорила з Надією Кутєповою під час нещодавнього семінару групи громадських діячів, журналістів та експертів з України, Росії та країн ЄС, які спільно шукають можливостей для припинення війни між Росією та Україною.

– Російська журналістка у Франції Анастасія Кириленко, яка займається моніторингом фейків у російських ЗМІ у Франції звернула мою увагу на кілька сюжетів, які були в ефірі телеканалу Russia Today. У них повідомлялося, що «Франція готує провокацію з серією хімічних атак у Сирії». Як юрист я перевірила цю інформацію у різних французьких державних службах і дійшла висновку, що інформація не відповідає дійсності. Тому на підставі закону про фейкові новини ми написали скаргу.

– Ви надсилали запити у Міністерство оборони Франції, Міністерство закордонних справ? Вони відповіли вам, що ні, Франція не збирається робити хімічні атаки у Сирії?

– Ми пішли тим шляхом, яким може піти пересічна людина, щоб побачити, як цей закон працює. Ми виходили з того, що така інформація взагалі виходить поза рамки уявлення французів про свою країну, як країну, яка захищає права людини, яка бореться за дотримання заборони на використання хімічної зброї. І тут вона чує по телевізору, що «Франція збирається використовувати хімічну зброю у Сирії». Це після того, як тут керівництво країни говорить, що хімічна зброя, яку використовував режим Башара Асада в Сирії – це порушення «червоної лінії». А тут, згідно з цим повідомленням, виходить, що сама Франція цю зброю «збирається у Сирії використовувати».

Що тоді звичайна людина може з цією інформацією зробити? Ми подумали, що звичайна людина може подати скаргу на неправдиву інформацію до Комітету з аудіо-візуальної інформації, який займається контролем ЗМІ на підставі закону про фейкові новини. Цей закон новий, його ухвалили вже за президентства Емманюеля Макрона, тому цікаво було перевірити, наскільки він дієвий.

Механізм розписаний на сайті цієї організації, там же електронно цю скаргу можна і подати. Після відправлення ви отримуєте підтвердження з номером цієї скарги. І чекаєте встановлені законом два місяці, щоб отримати результат перевірки і розгляду вашої скарги.

У випадку, якщо інформація скаржника підтвердиться і ЗМІ дійсно поширило фейкову інформацію, йому загрожує штраф – велика сума, і навіть закриття ЗМІ, залежно від тяжкості порушення.

– Ви отримали відповідь?

– Термін, відведений законом, вже сплив. Тому, якщо ми не отримаємо відповіді протягом наступних двох-трьох тижнів, я буду звертатися ще раз з новим запитом про те, яка робота була зроблена і які її результати. Важливо дізнатися, чи цей механізм працює. Бо в нинішніх умовах держава сама має бути зацікавлена у тому, щоб він працював.

Бо звичайна людина не може бути спеціалістом в усіх питаннях, не можна розраховувати на те, що глядач сам за всіх обставин зможе помітити, що його обманюють і самостійно буде шукати підтвердження цього. Тому, якщо в неї є обґрунтована підозра, що їй підсовують фейк замість новин, людина повинна мати можливість захиститися від цього фейку за допомогою правової системи. І тоді меді будуть замислюватися над тим, чи варто їм створювати фейки. А якщо інструмент мертвий, то закон не працює, людина залишається незахищеною.

– Ми пригадуємо, що президент Макрон звинуватив два російських ЗМІ – телеканал RT, відомий раніше як Russia Today, і агентство Sputnik, – в пропаганді і поширенні фальшивих новин під час передвиборчої кампанії у Франції. Потім з’явився цей закон, який ви нині випробовуєте. Французи все ж відчули загрозу від російських фейків?

– Маленькі зрушення є. Франція – країна ідеалів, тут вірять у права людини, у свободу слова, у те, що гасло Французької революції про «свободу, рівність і братерство», досі має сенс. Тут не очікують, що хтось може створювати фальшиву інформацію з якоюсь поганою метою. Вони дуже обережно ставляться до свободи слова, свободи вираження, вони бояться обмежувати цю свободу, тому обережно ухвалювали цей закон, щоб він жодним чином не обмежив свободу слова. І я боюся, що через це не було вироблено чітких критеріїв щодо того, що вважати пропагандою, що вважати fake news, а без цього закон не може працювати.

– Чому для того, щоб довести, що канал, який працює у Франції, який має сотні тисяч глядачів, потрібно було, щоб за цю справу взялися журналіст і юрист з Росії? Чому справою достовірності ЗМІ, які мовлять у Франції, не займаються самі французи?

– Ми виявилися більш пильними. Французи не очікують, що їм будуть брехати по телебаченню. А тому і не готові на це реагувати, вживаючи закон. Бо вони готові терпіти, толерувати цю ситуацію, в ім’я свободи слова. А ми, як люди, які вже мають досвід з російською пропагандою і її наслідками, знаємо, що боротися з цим явищем потрібно на самому початку, бо коли воно розростеться і підірве цінності, на яких стоїть це суспільство, буде вже пізно. Французи ще не вірять, що це можливо. А ми це знаємо напевно. Тому діємо.