Марина Ступак
На півночі України, у Рівненській області є населений пункт Серники. У ньому трохи більше ніж дві з половиною тисячі мешканців. Звичайне село, але на запитання: «Яке у вас прізвище?» – ви почуєте від більшості з них однакову відповідь: «Полюхович».
Напис «Полюхович» можна побачити і на табличках кабінетів у сільраді. І всі ці люди – не родичі. Однофамільців у селі 1919 осіб.
Як так склалося – ніхто не знає напевно.
Побутують певні легенди: перші Полюховичі в Серниках з’явилися близько 500 років тому. Спочатку польська королева Бона зробила дворянами Лук’яна Полюха і його братів, яким вона ж і дала прізвище – Полюховичі. Від них, за цією легендою, і почався рід Полюховичів. За однією з версій, одружитися на простих селянах нащадки цих дворян не хотіли і тому брали шлюб із далекими родичами. Зараз Серникам журналісти часто присвячують свої матеріали, а місцеві жінки, виходячи заміж, не змінюють паспортів.
«Дружина – Полюхович. Коли вийшла заміж, то не змінювала вона прізвища, тому що вона Полюхович Ольга Василівна. А я – Полюхович Василь Антонович. А що ж міняти? Полюховичі! І ми пишаємося, що ми Полюховичі!» – пояснює один із місцевих жителів.
«Полюхович Тетяна Миколаївна – я працюю вихователем. У нас є в іншому садочку Полюхович Тетяна Миколаївна – нянечка. Бувало таке, що зарплату нам поплутали, нарахували не так», – розповідає вихователька.
Але в списках виборців Полюховичів, як кажуть у сільраді, не плутають.
«Я працюю з 2005 року. Раніше ми друкували списки, і з цими Полюховичами важко було. Може, збився, а, може, двічі назвав того самого. Зараз легше», – говорить секретар Серницької сільради Надія Полюхович.
Повні тезки тут зустрічаються десятки разів. Полюховичів на виборчих дільницях ідентифікують за адресою і датою народження.
«Є така ситуація, що дійсно збігаються і ім’я, і по батькові теж. Але це не вплине на списки або результати. Тому що і місце народження, і адреса проживання у кожного різні», – уточнює начальник відділу ведення Держреєстру виборців Зарічної райдержадміністрації Тетяна Ломако.
Плутали в Серниках хіба що кандидатів. У 2010 році на посаду голови сільради балотувалися відразу п’ять Полюховичів. Причому двоє з них – Івани Івановичі. Обидва безробітні, і виборці відрізняли їх хіба що за датою народження. Тому кандидати просили вписати в бюлетені їхні прізвиська.
«Один Полюхович Іван Іванович – Гринюк. Інший Полюхович Іван Іванович – Кашевар. Але законодавство забороняє писати в бюлетені в дужках прізвиська. Ну ось, може, хтось втратив голоси, а хтось отримав», – згадує голова Серницької сільради Василь Полюхович.
Школярам, у яких збігається не тільки прізвище, а ще й ім’я та по батькові, судилося бути, наприклад, «Іваном першим», «другим» або «третім». Саме на прізвиська місцеві один одного і називають.
Явка на виборчих дільницях у Серниках, розповідають у сільраді, зазвичай вища ніж 50%. Не голосували минулого разу там, наприклад, ті, хто виїжджав на сезонні заробітки за кордон.
Над адаптацією і перекладом тексту працювала Людмила Ваннек.
ТАКОЖ НА ТЕМУ ВИБОРІВ-2019:
Синод ПЦУ: «Оцінюйте кандидатів не за обіцянками, а за плодами їхніх справ»
Війна і вибори-2019. Українці мають обрати Верховного головнокомандувача ЗСУ
Росія кинула сотні мільйонів доларів, щоб зірвати вибори в Україні (огляд преси)
Як голосують українці. Сім карт, які пояснюють вибори президента
