«Чому перемагає популізм?» – в публікації під таким заголовком «Газета по-українськи» досліджує причини довіри українців до деяких політиків-популістів. Експерти видання, зокрема, соціолог Ірина Бекешкіна вважає, що відмінність цих виборів від усіх попередніх полягає в тому, що всі провідні кандидати здебільшого не діляться географічно. Раніше кандидати чітко ділилися на прозахідних та проросійських. Зараз такий поділ є, але він не такий очевидний, як це було раніше. І Порошенко, і Тимошенко, і Зеленський мають своїх виборців в усіх регіонах. Тепер розподіл наявний за іншими параметрами. Наприклад, голосування за Зеленського – це масове голосування проти чинної влади. Тобто якби в бюлетенях була графа «проти всіх», то виборець Зеленського проголосував би саме так. Це так званий протестний електорат. У Тимошенко є як проєвропейський, так і частина проросійського електорату. Але її відмінність полягає в соціальних питаннях. За неї голосуватимуть найбільш бідні прошарки суспільства. Для них дуже важливими є її соціальні обіцянки. У Порошенка ж ядро становить середній клас. Це не лише підприємці, а й державні службовці. Вони не хочуть змін стосовно напрямку, який обрав Порошенко. Це люди, які в цьому житті почувають себе більш-менш нормально, тому вони бояться, що до влади може прийти або Зеленський, або Тимошенко. Соціолог прогнозує, що за Порошенка будуть голосувати люди з державницьким типом мислення. Він лідирує в західних регіонах, для яких томос та «безвіз» є дуже важливими здобутками. Крім того, є також частина людей, які голосуватимуть за Порошенка як за «менше зло». Однак загалом, на думку експерта, українському виборцю дуже далеко до раціонального вибору. В Україні завжди брав гору популізм. Розплатою за популізм було те, що в країні завжди перемагала опозиція. Так відбувалося тому, що президенти обіцяли людям те, чого не могли зробити.
Обираючи «менше зло», Україна свого часу вибрала Януковича. Історія дає українцям новий урок, зазначає в газеті «Україна молода» Григорій Омельченко. Він нагадує, що протягом року проект VoxCheck, до складу якого входять провідні фахівці, аналізували заяви українських політиків. Результат – лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко отримала звання «баронеса брехні» через невідповідність її заяв і дій. Дописувач газети нагадує також твердження політв’язня радянських концтаборів Степана Хмари, що Тимошенко «неухильно дотримується принципу: нахабніше брехатимеш і гучніше галасуватимеш – більше повірять. Вона вважає українців «примітивними дурнями, якими можна легко маніпулювати за допомогою безпардонної брехні». Автор статті стверджує, що Кремль зацікавлений, щоб у другий тур президентських виборів разом із Тимошенко вийшов і «слуга-іграшка олігарха Коломойського» Володимир Зеленський». Про це стверджується в матеріалі «Баронеса брехні» і «слуга олігарха» – «дві різні вежі Кремля».
Сьогодні існує конфлікт між Міністерством внутрішніх справ і СБУ. На рівні політичних вертикалей у них явна перестрілка. І для держави це певною мірою позитив. З’явилась якась рівновага. Не дозволяють один одному щось кришувати, вкидають компромати. Так само, як конкуренція різних кланів влади сприяє її очищенню. Для демократії це – позитивний процес, переконує в «Газеті по-українськи» керівник організації «С14» Євген Карась. Він стверджує, що їхніх активістів переслідують люди Арсенія Авакова. І це є чиста політика, і з законом не має нічого спільного. Про причини переслідувань йдеться в статті «Перший раунд війни Росія програла. Готується до другого».
Можна як завгодно ставитися до Верховної Ради. Але вона залишається противагою будь-якому мешканцеві Банкової. З якою будь-який переможець перегонів приречений домовлятися. Часом запобіжник від узурпації влади виглядає саме так, наголошує дописувач «Газети по-українськи» Павло Казарін. Він визнає, що в Україні квітне корупція. Але люди здатні її обговорювати. Можуть оцінити масштаби і згубність. У багатьох колишніх сусідів із соцтабору такої можливості не існує. Здебільшого, вся їхня стабільність вибудувана на вуглеводнях. Уся їхня одностайність – на пропаганді. Вся їхня передбачуваність – на монополії трону. Українці сперечаються, сваряться, помиляються, – але таким і є дорослішання. Перехідний вік завжди загрожує проблемами, та перескочити цю стадію не вдавалося нікому, наголошує публіцист.
ТАКОЖ НА ТЕМУ ВИБОРІВ-2019:
Синод ПЦУ: «Оцінюйте кандидатів не за обіцянками, а за плодами їхніх справ»
Війна і вибори-2019. Українці мають обрати Верховного головнокомандувача ЗСУ
Росія кинула сотні мільйонів доларів, щоб зірвати вибори в Україні
Як голосують українці. Сім карт, які пояснюють вибори президента
