(Рубрика «Точка зору»)
Відкритість штабістів здатна нашкодити кандидатові у президенти? Законна діяльність може бути нечесною? Коли жертва спроможна отримати зиск із переслідування? Чи бувають добрі вчинки зі злим наміром? Як відсутність креативу дає електоральні переваги? Такі парадоксальні запитання виникають протягом чергового тижня спостереження за президентською кампанією.
Петро Порошенко щодня витрачає 10 мільйонів гривень на свою передвиборну кампанію. Про це заявили в його штабі. Йдеться про цілком законні витрати з виборчого фонду кандидата в президенти. При тому, що сам кандидат у фонд ці кошти і вніс. За формальною логікою, такий звіт мали би надати і решта виборчих штабів.
Але логіка українського виборця далеко не завжди формальна. Тим більш, що неформальне мислення нині в моді. Відтак, чи додасть кандидатові балів така відкритість штабістів? 10 мільйонів гривень витрат на день – не слабкий привід для заздрощів. А заздрощі не найкраща мотивація для виборців.
Як показує досвід, українській політиці більше притаманні скарги на бідність та претензії на допомогу з держбюджету. Утім, можливо, штабісти Порошенка не здогадуються, що 10 мільйонів – це величезна сума для пересічного українського виборця.
Володимир Зеленський також опинився між законом і логікою. Він подякував за «маркетинг» серіалу «Слуга народу-3». Маркетингом кандидат у президенти назвав дискусію з приводу того, чи можна вихід цього фільму на екрани перед самими виборами вважати агітацією, як це кажуть у Комітеті виборців України.
На думку Зеленського і його прибічників, серіал – це лише серіал, який був вигаданий і запланований до ефіру, задовго до початку виборчих перегонів. А нинішній кандидат у президенти тоді був лише актором – виконавцем головної ролі – теж президента, кажуть вони.
З українського виборчого законодавства можна зробити один чіткий висновок: агітація передбачає прямі заклики до голосування. Хоч серіалу ми ще не бачили, але розуміємо, що навряд чи там є заклики голосувати за Зеленського.
Але, як показує соціологія, логіка українського виборця не обов’язково відрізняє Володимира Зеленського від його кіногероя Василя Голобородька. Відтак, не надто втішний висновок: не все чесно, що в межах законодавства.
Юлія Тимошенко тим часом вкотре постала «жертвою режиму». Вона розкритикувала доручення генерального прокурора Юрія Луценка розпочати перевірку стосовно неї.
У ГПУ ж кажуть, що на ім’я Луценка надійшла заява про незаконне збагачення Тимошенко й декларування нею недостовірної інформації. У зв’язку з цим генпрокурор і доручив Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі перевірити кандидата в президенти.
Критикуючи Луценка, Тимошенко нагадала, що він «палко підтримує» Петра Порошенка. Але «палко» не означає «щиро». Чи може чинний голова правоохоронного відомства зробити щось більш корисне для кампанії Юлії Тимошенко, яка називала себе опозиціонером навіть будучи прем’єр-міністром, ніж пригрозити їй переслідуванням?
Ілля Ківа натомість рятує правоохоронців. Він, заявляє, що вніс заставу (115 тисяч гривень) за поліцейського, який потрапив до слідчого ізолятора через те, що побив учасника акції протесту. Тепер Василь Мельников, який каже, що не кричав активісту: «Ложись, бандера!» – на волі.
Ківа переконує, що вніс цю заставу, бо «своїх не кидає». Він вів трансляцію у Facebook з-під банківської каси. Але що це йому дало, як кандидатові у президенти? Оскільки Ілля Ківа тепер соціаліст, то й без такої трансляції зрозуміло, що Бандера не його герой. Проте виборці змогли побачити, як людина з президентськими амбіціями розуміє порядок відносин між владою і учасниками протестів.
Олександр Вілкул також встрибнув у потяг порятунку поліцейського Василя Мельникова. Він також повідомив, що вніс таку ж заставу за того ж арештанта. Не знаємо, чи цей вчинок кандидата може збільшити кількість прихильників, але, принаймні, може підняти їм настрій. Якщо припустити, що його виборці схвально поставляться до ідеї визволення супротивників Бандери.
Всю красу картини псує слово «також». Вілкул став другим кандидатом у президенти, який вигадав і реалізував такий сценарій. Через це він міг би оштрафувати своїх політконсультантів за втрату ініціативи і ще й підозру у плагіаті.
Юрій Бойко на тому ж електоральному полі працює більш ефективно, випливає з соціології. Він потрапив у п’ятірку лідерів рейтингів. Але соціологія не пояснює, як цьому посприяв ще один з’їзд активістів партії Бойка, які ще раз висловили підтримку йому як кандидату у президенти.
З’їзд після з’їзду, знову наштовхує на думку, що на різних кандидатів у президенти можуть працювати одній й ті ж групи політичних консультантів. Адже Петро Порошенко теж проводив два «з’їзди», які кандидата підтримали, але не висували.
Огляд попередніх тижнів президентської кампанії дивіться тут:
Лопата, шапки та Коельйо. Витівки і провали кандидатів за тиждень президентської кампанії
Порошенко зізнався, Бойка підтримують, а Зеленський всіх випередив
Президентська кампанія у витівках і провалах кандидатів. Підсумки тижня
Старт президентської кампанії у витівках і провалах кандидатів. Підсумки тижня
А ще більше новин та аналітики на тему виборів президента 2019 шукайте у спецтемі Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
