Президенти Росії та Білорусі – Володимир Путін і Олександр Лукашенко – зустрінуться 13 і 15 лютого в рамках Російського інвестиційного форуму в Сочі. І причина – не у теплих почуттях – дату 14 лютого президенти старанно оминають. По два рази на місяць президенти обговорюють важливі для себе питання: як Білорусі не втратити субсидії з боку Росії, а Росії – як не платити за білоруський добробут просто так, а потроху приєднати до себе сусідів.
Президент Росії Володимир Путін і керівник Білорусі Олександр Лукашенко зустрічаються тепер навіть не щомісяця, після двох зустрічей у грудні – дві зустрічі у лютому. А все тому, що Мінськ втрачає гроші, які раніше, тобто протягом останніх понад 20 років тримали на плаву білоруську економіку.
До 400 мільйонів доларів, або ж 5% ВВП, може втратити білоруський бюджет у 2019 році через те, що ще минулого року парламент Росії ухвалив закон про поступове скасування мита на вивіз нафти. Раніше Росія дозволяла Білорусі заробляти на перепродажі російських вуглеводнів. Нині ж через санкції гроші потрібні самим. Розплачуватися за нафту пропонують… інтеграцією.
Для інших цін потрібно, щоб виконувався Договір про створення спільної держави, пояснює прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв.
Росія готова і далі просуватися по шляху будівництва Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру, єдиної митної служби, суду, Рахункової палатиДмитро Медведєв
«Хочу особливо наголосити: Росія готова і далі просуватися по шляху будівництва Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру, єдиної митної служби, суду, Рахункової палати», – заявив Медведєв.
Договір про створення Союзної держави Росії та Білорусі 1999 року передбачав, що емісію спільної грошової одиниці здійснює єдиний емісійний центр. За умовами договору, національні валюти використовуються до запровадження єдиної грошової одиниці. На ділі ж Білорусі пропонують просто перейти на російський рубль.
Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але руйнуйте країну і вступайте до складу Росії… Для нас, запам’ятайте, святе – це суверенітетОлександр Лукашенко
У Білорусі, ніби і не проти інтеграції, але лише на рівноправних умовах, каже президент Лукашенко.
«Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але руйнуйте країну і вступайте до складу Росії… Для нас, запам’ятайте, святе – це суверенітет... Це відносна незалежність, я вважаю, що абсолютно незалежних держав немає… Якщо нас хочуть, як Жириновський пропонував, розділити на області і запхати в Росію – цього не буде ніколи. І якщо такими категоріями керівництво Росії думає – це шкодить самій Росії», – заявив Лукашенко перед своїм попереднім візитом до Росії.
Білоруські незалежні економісти сходяться на тому, що сировинна дотація з боку Росії в довгостроковій перспективі більше заважала добробуту громадян, ніж допомагала. Адже Олександр Лукашенко спрямовував отримані нафтодолари на підтримку неефективної державної промисловості, стримуючи цим створення ефективних робочих місць у приватному секторі.
Але вони ж і попереджають, що зменшення білоруського ВВП на 5 відсотків при нинішньому зростанні на 3,5 або менше, означає, що країна знову повернеться до стагнації, безробіття і витікання з країни валюти. А це – очевидна небезпека для президента Лукашенка, для якого ефект від втрати російських субсидій припаде на виборчий 2020 рік. Чекати реформ у такий чутливий час, на їхню думку, також не доводиться.
Для президента Путіна час стосовно Білорусі якраз грає на його користь. Президентські вибори в його країні припадають на 2024 рік, і приєднання Білорусі, поступове і планомірне, могло б зіграти позитивно на його імідж «збирача земель».
Час на боці Москви, принаймні в короткостроковій перспективі. Адже Москва може діяти за своїм планомАркадій Мошес
«Москва зобов’язана використовувати весь свій ресурс, щоб дотиснути Мінськ і змусити його прийняти свої умови», – говорить в інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода директор дослідницьких програм Східного сусідства Євросоюзу і Росії у Фінському інституті міжнародних відносин Аркадій Мошес.
«Час на боці Москви, принаймні в короткостроковій перспективі. І це головний козир. Адже Москва може діяти за своїм планом, незалежно від того, чи буде досягнута домовленість на цій зустрічі. Мінську складніше – ресурсів менше, і потрібно точніше уявляти, на яку фінансову ситуацію можна орієнтуватися в своїй політиці», – вважає експерт.
Як це було вже багато разів у минулому, президент Олександр Лукашенко намагається показати, що в нього є вихід – у розбудові стосунків із Заходом. Він нагадує російському керівництву, що Білорусь – їхній «останній союзник на західному напрямку», і що він домовиться про постачання нафти з Балтійськими країнами, якщо не вийде досягти угоди з Росією.
«Якщо литовці не згодні – з латишами домовитися і закуповувати цю нафту.… Переробляти на Новополоцькому нафтопереробному заводі і забезпечувати балтійські республіки», – сказав президент Лукашенко на нещодавній прес-конференції в Мінську.
Щоправда, про те, що така угода не передбачатиме субсидій для білоруської економіки, добре розуміють не лише у Ризі чи Вільнюсі, але і в Мінську та Москві.
