Президентські перегони в Україні мають стати «великим спектаклем», переконаний оглядач американського агентства Bloomberg Леонід Бершидський. А у статті видання New Eastern Europe перераховують причини, чому Захід потребує України і чого від неї має вимагати у 2019 році.
Президентські перегони в Україні мають стати «великим спектаклем», переконує оглядач американського агентства Bloomberg Леонід Бершидський. Але основне питання серйозне: чи є Україна типовою сучасною європейською державою з необхідною політичною різноманітністю і балансом сил, чи вона все ще є пострадянським гібридним режимом, в якому повноваження голови держави означають набагато більше, ніж просто бути знайомим виборцям обличчям.
Бершидський виокремлює п’ять основних гравців, які вже долучилися до гри. Це Юлія Тимошенко – колишній прем’єр-міністр України, яка балотується втретє. Вона бачила все: інтриги, владу, в’язницю. Її підтримка поки що є найбільшою, якщо вірити «завідомо ненадійним опитуванням громадської думки», зауважує автор. Тимошенко – популіст, майстер двогодинної емоційної промови, яка обіцяє підвищити зарплати та пенсії на рівень не нижчий, ніж у Польщі.
Серед інших учасників – комік Володимир Зеленський, який побудував кар’єру, висміюючи політиків. Багато хто, щоправда, бачить його кандидатом від олігарха Коломойського. Останній скандал навколо його кандидатури був спричинений тим, що журналісти програми «Схеми: корупція в деталях» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») виявили російський бізнес шоумена. (Після розслідування Зеленський заявив, що виходить зі складу кіпрської фірми Green Family Ltd, яка володіє трьома діючими кінокомпаніями в Росії – ред).
Мер Львова Андрій Садовий – більш за всіх нагадує західного політика, хоча в Києві його вважають провінціалом. Підтримка Садового поза межами його регіону є низькою, тож йому необхідно створити альянс з іншим прозахідним кандидатом з подібними поглядами. Колишній міністр оборони Анатолій Гриценко фокусує увагу на військових справах та запровадженні стандартів НАТО, скороченні кількості генералів та введенні міжнародної миротворчої місії на Донбас. Його також поважають антикорупційні активісти, мовиться у статті.
Колишній віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко, якого вважають проросійським кандидатом, відносно популярний в російськомовних регіонах України, але його тягнуть донизу старі урядові корупційні скандали. Чинний президент України Петро Порошенко поки що офіційно у перегони не вступив, але кампанію розгортати почав раніше за інших.
«Українська політика гучна, барвиста і перформативна. Нинішній набір кандидатів є втіленням сучасної європейської політики: складно відстежити традиційний поділ на лівих і правих, всі кандидати використовують популістські трюки та емоції, застосовуючи націоналістичну та антиелітарну риторику. Гонитва обіцяє бути більш живою, ніж будь-які, що Росія бачила з 1990-х років, і, принаймні, такими само веселими, як і більшість динамічних українських виборів», – мовиться у статті.
«Політика в європейському стилі найефективніше працює в парламентських системах. Пострадянська спадщина України включає сильне президентство, яке знецінює потужні демократичні імпульси країни», – пояснює автор.
Співзасновник української громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар в статті для видання New Eastern Europe перераховує причини, чому Захід потребує України і чого від неї має вимагати у 2019 році.
На думку автора, в Україні є два основні рушії реформ. Перший – це активні українці, залучені в громадянські неурядові організації. Другий – західні уряди та міжнародні фінансові установи.
Неурядові організації представляють українців з ліберальними цінностями, громадянською відповідальністю та часто кращою освітою. Та вони – п’ять років після закінчення Євромайдану – все ще не мають політичного представництва.
Чи потребує Захід України? Однозначно, так, каже автор. Тому що занепад України означатиме посилення російської гібридної агресії проти європейської безпеки, цінностей та інститутів. Це й підтримка ультраправих радикалів, і кібернапади, і провокації, і втручання у вибори. Занепад України також стане причиною великого потоку біженців у європейські міста – а цей виклик буде навіть серйознішим, ніж біженці з Близького Сходу, переконаний автор.
Успішна Україна – єдина сила, яка може стримувати Росію військом на землі. Це також величезний ринок для інвестицій. Деякі західні спостерігачі казали, що підтримка України – це інвестиція в європейську безпеку.
Але чого Захід має вимагати від України у 2019 році?
На думку автора, зосередитися треба на двох основних сферах: економіці та безпеці. Вони найважливіші причини того, чому Захід дійсно потребує України. Водночас тиск Заходу у 2019 році може бути ефективним у тому випадку, коли Україна отримуватиме фінансову підтримку, каже автор.
Економіка є ключовим аспектом для важливих змін. Економісти вірять, що Україна може стати «економічним тигром» Східної Європи – адже вона має освічене населення, масивний місцевий ринок, інноваційні підприємницькі ініціативи та величезні природні ресурси.
«Швидке економічне зростання забезпечить сектор безпеки та соціальні реформи більшими бюджетами, допоможе подолати популізм і патерналізм, призведе до кращої соціальної згуртованості та зменшить всі напруги, і нарешті створить середній клас для зміцнення демократії», – пише автор.
Щодо сфери безпеки, автор зауважує, що попри досвід війни, вона є застарілою. Практично нічого не змінилося на рівні командування, переконаний автор.
Економіка та безпека – дві відповіді на запитання про те, чому захід дійсно потребує України. Тож Заходу слід наполягати на тому, щоб Україна покращила стабільність та підвищила продуктивність.
