Дев’ять років тому російського магната Віктора Вексельберга гостинно приймали в американських компаніях, університетах і навіть в урядових установах.
Тоді відносини між Вашингтоном і Москвою перебували на етапі перезавантаження, а Вексельберг за підтримки Кремля очолював проект «Сколково» з розвитку високих технологій, досліджень та підприємництва. Для створення академічного центру в російській «Кремнієвій долині» йому був потрібен впливовий партнер у США.
Массачусетський технологічний інститут (MIT) – один із найбільш престижних і багатих університетів у світі – погодився взяти участь у створенні Сколковського інституту науки і технологій (або Сколтеху) в обмін на інвестиції обсягом 300 мільйонів доларів.
У рамках встановлення міцних відносин у 2013 році MIT обрав Вексельберга членом опікунської ради, однак нині у списках кураторів вишу його імені немає.
У 2018 році університет тихо вивів Вексельберга з ради після того, як Міністерство фінансів США внесло його до списку російських чиновників, «олігархів» і компаній, на яких накладають санкції за реалізацію «ворожих дій» Москви.
У відповідь на запит Радіо Свобода в MIT сказали, що членство Вексельберга в опікунській раді «призупинили» незабаром після заяви Міністерства фінансів від 6 квітня.
Це свідчить про бажання MIT уникнути юридичних проблем, до яких може призвести ведення бізнесу з людиною з «чорного списку». Американські компанії й організації намагаються відсторонитися від подібних зв’язків на тлі різкого охолодження російсько-американських відносин.
Інноваційні відносини
Вексельберг, власник багатомільярдних активів у металургійній галузі у складі групи компаній «Ренова», вперше був обраний членом опікунської ради в 2013 році.
Вексельберга вважали впливовим і прогресивним бізнесменом, його відносини з MIT почалися не пізніше за 2010 рік, коли американський університет домовився з російським урядом про «спільну роботу щодо оцінки можливості ведення освітньої та дослідницької діяльності MIT у Росії».
Вибудовувався цей проект на базі приватного фонду «Сколково» – його президентом Вексельберг став у червні 2010 року.
За підтримки тодішнього президента Росії Дмитра Медведєва фонд намагався побудувати високотехнологічний діловий та інноваційний парк на південних околицях російської столиці.
Через рік у «Сколкові» оголосили, що MIT відкриє там дослідницький і підприємницький університет за моделлю американського інституту. Вексельберг заявив в інтерв’ю агентству «Блумберг», що MIT отримав за участь у цьому проекті 300 мільйонів доларів.
У Росії «Сколково» зазвичай вважали проектом Медведєва, який слідував іміджу молодого «просунутого» лідера. Але вже в 2013 році, через рік після того, як Володимир Путін змінив Медведєва на президентській посаді, до «Сколкова» прийшли слідчі, а двох його керівників звинуватили в крадіжці понад 750 000 доларів. Тоді ж порушили і кримінальну справу проти опозиційного депутата Держдуми Росії Іллі Пономарьова через його участь у проекті «Сколково».
У США тим часом замислились над реальними цілями «Сколкова». У 2014 році ФБР (Федеральне бюро розслідувань) випустило незвичний документ, в якому попереджало про те, що іноземні уряди можуть намагатися придбати ключові технології за допомогою приватних компаній.
Ось що мовиться у зв’язку із цим про «Сколково»: «ФБР рекомендує одержувачам бюлетеня про «Сколково» викорис'товувати цю інформацію для подальшого прийняття рішень, які стосуються вибору іноземних інвесторів, і для захисту своїх інтересів, а також інтересів країни загалом».
У 2015 році Вексельберга знову обрали до опікунської ради МІТ, незважаючи на анексію Росією Криму і погіршення відносин між Москвою і Вашингтоном.
Невдовзі США ввели економічні санкції, однак вони головним чином стосувалися чиновників у Росії, а не бізнесменів, на кшталт Вексельберга.
Сам він виступав донором MIT і став членом університетської спільноти Вільяма Бартона Роджерса, до якої входять найбільші жертводавці інституту.
Достеменно невідомо, яку точно суму Вексельберг пожертвував MIT.
Судячи з опублікованих на сайті інституту документів, Вексельберг став членом спільноти в 2016 році, пожертвувавши щонайменше 50 000 доларів у 2017-2018 навчальному році; інститут не називає точних сум пожертв. У даних про поточний 2019 бюджетний рік Вексельберг не згадується. Відділ роботи з випускниками не відповів на запити Радіо Свобода про точний розмір пожертв.
Вексельберга немає серед членів установчого товариства MIT, до якого входять люди, які пожертвували інститутові мільйон або більше доларів.
У 2017 році благодійне товариство Вексельберга «Ренова» оголосило про стипендії російським студентам для навчання в MIT. Воно також оплатило і навчання американських студентів з MIT у Росії.
Під пильною увагою у «чорному списку»
На початку 2018 року США збільшили тиск на Вексельберга в рамках посилення санкцій проти Росії. Міністерство фінансів США пояснило, що це пов’язано з участю Росії в боях на сході України і в Сирії, а також зі спробами підірвати західні демократії і «ворожою діяльністю» в інтернеті.
У березні того ж року федеральні агенти США, повідомляла американська преса, допитали Вексельберга на території аеропорту Нью-Йорка і переглянули його електронні пристрої.
У квітні Вексельберг і група компаній «Ренова» потрапили до санкційних списків Міністерства фінансів разом із ще шістьма впливовими російськими бізнесменами, серед яких був алюмінієвий магнат Олег Дерипаска і керівник «Газпрому» Олексій Міллер.
Вексельберг опинився там «за діяльність в енергетичному секторі російської економіки», мовиться в заяві Міністерства фінансів.
Через місяць американська інвестиційна компанія «Коламбус Нова», афільована з групою «Ренова», оприлюднила, що платила особистому адвокатові нинішнього президента США Дональда Трампа Майклу Коену за консультації «з приводу потенційних джерел капіталу і потенційних інвестицій у нерухомість і інші підприємства».
Пізніше стало відомо, що Вексельберг був присутній на інавгурації Трампа у Вашингтоні в січні 2017 року на запрошення свого двоюрідного брата і глави компанії «Коламбус Нова» Ендрю Інтрейтера, який, за даними федеральної виборчої комісії, пожертвував 250 000 доларів інавгураційному комітетові.
Увесь цей час Вексельберг значився членом опікунської ради MIT, проте в січні 2019-го усі згадки про нього зникли. При цьому імена інших опікунів, обраних одночасно з Вексельбергом в 2015 році, залишаються на сайті інституту.
Імені Вексельберг немає навіть у повному списку опікунів, починаючи з 1861 року.
«У квітні 2018 року в результаті того, що пан Вексельберг потрапив до списку санкцій Міністерства фінансів, MIT переглянув свої юридичні зобов’язання і тимчасово зупинив членство пана Вексельберга в опікунській раді», – повідомила прес-секретар MIT Кімберлі Аллен в листі до Радіо Свобода.
Вона відмовилася говорити, чи працюють стипендіальні програми, які спонсорував Вексельберг, зазначивши, що пожертвування, зроблені до того, як Вексельберг потрапив до списку Мінфіну, повертатися не будуть.
Кімберлі Аллен також зазначила, що MIT продовжує співпрацювати зі «Сколтехом», проте не повідомила ніяких подробиць.
Співробітники групи компаній «Ренова» не відгукнулися на неодноразові прохання про інтерв’ю по телефону і в листах.
Послаблення відносин
Брайен О’Тул, колишній аналітик Міністерства фінансів, який займався санкціями, вважає, що MIT був змушений вживати нагальні кроки, щойно Вексельберг потрапив до санкційних списків: «Від нього довелося швидко позбутися. Санкції стосуються не тільки фінансів, але і взагалі будь-яких послуг і домовленостей, а також його обов’язків як члена опікунської ради».
Ілля Заславський, російський дослідник, колишній працівник нафтової компанії «ТНК-ВР», яку консорціум Вексельберга поглинув у 2000-х, каже, що «Сколково» ніколи не було для Вексельберга бізнес-проектом: «Йому треба було догодити владі, отримати податкові знижки, продемонструвати свою лояльність. За часів Дмитра Медведєва це було доцільно, і Вексельберг використав шанс стати одним із каналів зв’язку і встановити зовнішні контакти. Значною мірою це робилося заради престижу».
Про позицію MIT Заславський каже так: «Навіть якщо в Росії все підозріло, що нам до цього? На Заході поки закривають очі на джерело грошей і беруть їх, кажучи: «Чому ні? Треба брати».
Керол Сейветц, професор MIT та викладачка програми «Питання безпеки» в царині російської зовнішньої політики, каже, що дев’ять років тому можна було зрозуміти, чому MIT був зацікавлений у перспективних програмах, таких як «Сколково» і Сколтех.
Однак, озираючись назад, можна сказати, що університет вчинив наївно, вважає Сейветц. Сама вона бере участь в іншій російській програмі MIT, що не пов’язана зі «Сколково» і не потрапила під санкції через Вексельберга.
«Сколково» потребувало визнання на Заході. Для цього був потрібен великий американський університет – Каліфорнійський технологічний інститут або MIT. У MIT на це пішли заради студентів, – вважає вона. – Це все сталося при Медведєві, під час перезавантаження... Це був розквіт нових відносин, і всі думали, що далі буде ще краще. Ми тоді не розуміли, що він був замішаний у зовсім інших справах», – говорить Сейветц про Вексельберга.
Над перекладом тексту працювала Людмила Ваннек. Оригінал статті – на англомовному сайті Радіо Свобода
