Нові кордони старого континенту: як європейські країни будують паркани, щоб стримувати мігрантів 

Анна Романдаш

Колючий дріт та цілодобове спостереження – такі кордони з’явилися в Європі після міграційної кризи 2015 року. Деякі виникли всередині ЄС між країнами, де їх не має бути взагалі. Кордони повинні були врегулювати кризу біженців, але залишаються навіть після її спаду – у той час, як деякі європейські уряди планують побудувати нові.

Угорський приклад: транзитні зони і «розумні» кордони

Угорщина – одна з найактивніших будівників сучасних кордонів. У 2015, вона збудувала паркан на кордоні із Сербією довжиною у 175 кілометрів. У 2017, будівництво продовжилося, і уряд добудував ще 155 кілометрів паркану. «Розумний» кордон захищений сенсорами руху та тепла, він обладнаний камерами нічного бачення, динаміками та колючим дротом. Його охороняють Збройні сили Угорщини разом із поліцією. Збройні сили також організовують показові навчання на кордоні.

Праві популісти, які при владі в країні, назвали кордон успішним прикладом «стримування міграції», де Угорщина «захистила християнську національну культуру».

Аналогічний кордон збудували на кордоні із Хорватією та Словенією. На відміну від Сербії, ці дві країни – члени ЄС, а Словенія – також член Шенгенської зони. Високі огорожі, які мали би регулювати наплив мігрантів, відновили кордони всередині Євросоюзу.

Кордони із Сербією та Хорватією також стали тестовою ділянкою для нового закону про біженців, який прийняли в Угорщині. «Закон означає, що кожен, хто хоче отримати статус біженця в Угорщині, повинен покинути країну і подаватися на цей статус вже в транзитній зоні між парканами на кордоні із Сербією чи Хорватією», – пояснює Марта Пардаві, одна з керівників Угорського Гельсінського комітету.

Угорська сторона визнала транзитну зону нічийною території, де мігранти мають чекати поки їхні заяви розглянуть і дадуть дозвіл потрапити в країну та отримати статус біженця. Угорська сторона обмежила кількість людей, які мають право подавати заяви, до двох на день, але на практиці, лише одна людина може це зробити протягом дня. Далі, мігранти повинні чекати до двох тижнів поки угорський уряд перевірить чи в них нема реєстрації в іншій європейській країні. Нові обмеження також регулюють хто має право подаватися на статус біженця.

До будівництва парканів, у пік міграційної кризи, понад три тисячі мігрантів проходили сербсько-угорський кордон за день.

«Майже не залишилося біженців, які хочуть потрапити в Угорщин, – розповідає Фружіна Катона, угорська журналістка. – Уряд підтримує паркани аби показати угорцям, що він захищає народ від злих мігрантів за межами країни». За словами Катони, транзитну процедуру можна уникнути за наявності значних фінансів. Мігранти із грішми можуть купити угорські облігації і потрапити в країну так, – а потім отримати громадянство та всі відповіді документи.

Окрім наявних кордонів, Угорщина підготувалася до будівництва нового з боку Румунії. На випадок, якщо угорці відчують міграційну загрозу зі Сходу, то зможуть швидко встановити паркани та інше обладнання та цьому кордоні. Угорський уряд також закликав Румунію зміцнити свої східні кордони і заявив, що за потреби, допоможе румунам побудувати аналогічні паркани.

Бар’єри в ЄС: колючий дріт і армія під кордоном

Хорватія і Словенія мають кордони не лише з Угорщиною, але і між собою. Хорватія поки не в Шенгенській зоні, тому перевірки на кордонах у цій країні були завжди. Утім, міграційна криза призвела до їхнього посилення.

Після того, як Угорщина закрила свої кордони, словенці збудували бар’єр з Хорватією, захищений колючим дротом. Вони також підвищили рівень контролю на кордоні. Тоді ж був прийнятий закон, який забороняв біженцям транзит через територію Словенії – вони мали право потрапити в країну тільки якщо планували в ній залишатися.

«За останні два роки, колючий дріт на [словенсько-хорватському] кордоні не відігравав важливої ролі бо уже немає міграційної кризи», – пояснює Андро Аніч, хорватський журналіст. За його словами, паспортний контроль на кордоні посилюється кілька разів на рік, коли словенський уряд очікує великої кількості людей – наприклад, влітку. «[Словенські прикордонники] обережні протягом року, але в окремі періоди, вони підвищують безпеку і розташовують армію довкола кордону, – продовжує Аніч. – Взимку, як-от зараз, немає значних міграційних потоків».

Журналіст також говорить про хорватську сторону і їхній підхід до напливу мігрантів. Хорватія сусідить із кількома країнами, які не в ЄС, через які біженці рухалися далі на Захід – відповідно, хорватам не треба було будувати нові кордони бо вони уже там були. Аби спинити біженців, хорватська поліція застосувала інші методи – вони виловлювали біженців усередині країни та незаконно переправляли їх через хорватський кордон у Боснію. Робили це переважно вночі, з погрозами та побиттям мігрантів, а перетин кордону відбувався за відсутності боснійських прикордонників.

«Наразі, цих поліцейських судять за те, що вони погрожували біженцям зброєю та незаконно переправляли їх через кордон», – додає Аніч.

Паркани всередині Шенгену

Австрійці також вирішили захистити себе парканами під час міграційної кризи. Але паркани залишилися – іх навіть посилили – після її піку. У 2015 році Австрія спорудила паркан на кордоні зі Словенією, а в 2016-му добудувала такий же на кордоні з Італією. Усі три країни – в Шенгені, тому Австрія отримала значну критику не лише через будівництво паркану, але й за перевірки на кордоні з двома країнами.

Минулого року, Австрія відправила солдатів на кордон з Італією аби стримувати біженців з її боку. Австрійський уряд заявив, що готовий застосувати танки та військових аби врегулювати пік напливу біженців з Північної Африки, які потрапили в Європу через Італію.

Паркани по сусідству з ЄС

Кордони – звичне явище поза межами ЄС, де більшість країн уже мають значну охорону та контроль на перетині із сусідніми державами. Міграційна криза лише посприяла укріпленню кордонів, де посилена безпека залишилася навіть після спаду мігрантів.

Туреччина, яка не є в Шенгені чи ЄС, є першою, яка приймає значну кількість мігрантів із Сирії, а також із Іраку, Ірану чи Афганістану. На кордоні із Туреччиною, Греція та Болгарія (обидві в ЄС) побудували «розумні» паркани за прикладом Угорщини.

Македонія також скористалася угорським прикладом. Велика кількість мігрантів проїжджала цю країну транзитом до Центральної Європи; після аналогічних дій сусідів, македонський уряд закрив свої кордони з Грецією для мігрантів. Як наслідок, велика кількість біженців була змушені залишитися у Греції, звідки вони планували рухатися на північ через Македонію. Так з грецької сторони кордону виникли саморобні табори для біженців, де в один час перебувало понад десять тисяч людей.

Деякі європейські країни вирішили укріпити свої кордони через безпекові виклики. Зокрема, три балтійські держави – Латвія, Литва та Естонія – укріплюють свої кордони з Росією. Литовці побудували паркан на російському кордоні, і те ж зробили латвійці та естонці. З одного боку, так уряди спробували захистити себе від великої кількості економічних мігрантів з-за меж Євросоюзу. З іншого боку, паркани та посилені засоби безпеки на кордоні – результат війни в Україні та зростаючої присутності Росії у їхньому регіоні. Норвежці також укріпили бар’єр на російському кордоні аби захиститися від мігрантів, які пробували потрапити до цієї країни через Росію.

Серед найновіших кордонів – бар’єр у Кале, що на півночі Франції. Будівництво фінансує Велика Британія. Мета кордону – зменшити кількість незаконних мігрантів, які потрапляють у країну з Франції через Євротунель, який з’єднує Велику Британію із континентальною Європою.

Пік кризи позаду, але паркани стоять

Загалом, хоча пік міграційної кризи минув, кордони залишаються. У 2015 понад мільйон людей подалися на статус біженця. Після жорсткішого регулювання кордонів та угод між Італією та Лівією та ЄС і Туреччиною, кількість біженців знизилася в десять разів – у 2018 році близько ста тисяч потрапили до Європи. Стабільною залишилася кількість біженців, які потрапляють в Європу через Середземне море, тому Італія і Іспанія і далі приймають найбільше мігрантів. Через це, ЄС сконструював спеціальні бар’єри на півдні Іспанії.

Центральноєвропейські країни, натомість, не отримують значної кількості біженців. Угорщина у минулому році отримала лише 3,400 заявок і надала статус біженця 2,5% аплікантів (в порівнянні з Німеччиною, яка отримала 184 тисячі заявок). Словенія прийняла трохи більше двох сотень біженців під час міграційної кризи, Хорватія – менше ста. Австрія отримала більше заявок – понад 25 тисяч минулого року, і надала статус біженців половині. Велика частина осіб також отримала частковий захист з боку держави. В Італії таких заявок понад 130 тисяч, але менше десяти відсотків отримали статус біженців.

Кількість заявників в усіх європейських країнах значно впала у порівнянні з попередніми роками – особливо з 2015-м роком. Попри це, уряди більшості країн підтримують свої нові кордони на випадок нової міграційної кризи – або, як у випадку Угорщини, аби зупинити міграцію в країну зараз. Варто додати, що країни, які збудували нові кордони, приймають найменше біженців у порівнянні з іншими країнами у світі.