Оксана Ткаченко
Старший науковий співробітник з питань політики безпеки та захисту в Європі Німецького фонду Маршалла США Бруно Лете останні два тижні активно відстежував події у Керченській протоці після захоплення Росією українських суден і моряків. В інтерв’ю Радіо Свобода Лете поділився своїм баченням проблеми і розповів, до чого можуть призвести дії Росії в регіоні.
– Керівництво України виступає за застосування нових санкцій проти Росії після агресії у Керченській протоці. У понеділок, зокрема, міністр закордонних справ України Павло Клімкін у Брюсселі обговорював новий санкційний список на рівні Ради ЄС. Як ви вважаєте, чи готові європейські країни до таких заходів?
– Очевидно, що не усі держави ЄС дивляться на Україну однаково. Є країни, що дуже стурбовані і постійно підтримують вас. Але деякі мають інші пріоритети і не ставлять українське питання на перший план. Попри це, санкції, які вже існують проти Росії, лишаються. Не думаю, що вони зникнуть. На моє переконання, буде дуже складно запровадити нові обмеження, на додачу до тих, які вже існують. Чому? Бо низка країн всередині ЄС вважає, що нинішній санкційний режим і так дієвий. Вони не хочуть додаткових обмежень проти Росії, вважають це непродуктивним. А деякі взагалі кажуть, що збільшення санкцій може призвести до зміни поведінки Росії, тож збільшення санкційного списку буде справжнім викликом.
– Враховуючи останні події , чи є можливість збільшення присутності військово-морських сил НАТО у Чорному морі заради деескалації конфлікту?
– НАТО вже робить багато у цьому напрямку. Не забуваймо про постійні операції в регіоні і про те, що морські сили вже частково присутні у Чорному морі. Утім, треба визнати, що їх може бути й більше.
США планують відправити військові кораблі до Чорного моря. Вже є рух у правильному напрямку
Якщо навіть порівняти активність Північноатлантичного альянсу у Балтійському морі і те, як НАТО діє у Чорному морі, то, звичайно, є додатковий простір для розширення. На зустрічі міністрів НАТО 6 грудня вже обговорювалося, що ж іще може бути зроблено.
Звучала й така ідея: Північноатлантичний альянс може надіслати військові кораблі до важливих портів у Чорному морі, наприклад до Одеси або Маріуполя. Але вдатися до такого рішення на 100% не усі готові, бо є країни, які заявляють: «Якщо НАТО вчинить так, це спровокує Росію». Тобто за цим стоїть воєнна загроза. Думаю, в майбутньому ми побачимо збільшення присутності військових сил, але я думаю, що це буде індивідуальний вибір окремих країн. Приміром, ми бачимо позицію США. Вони вже планують відправити військові кораблі до Чорного моря. Тобто вже є рух у правильному напрямку.
– І США, і Україна нині закликають до обмеження права доступу російських суден до міжнародних портів. Як ви оцінюєте шанси такого сценарію?
– Так, це можливо. Утім, це лише питання міжнародного права. Якщо це враховувати, то тут проблем не буде. Але справа в тому, що Росія не поважає норми міжнародного законодавства. У Росії вважають, що саме Україна була агресором, вони переконані, що українські кораблі зайшли у їхні територіальні води поблизу Криму. Звичайно, уся світова спільнота думає інакше. Тож заборона доступу можлива, але знову ж таки питання у тому, чи буде Росія згодна співпрацювати.
– Кілька днів тому розслідувачі з Bellingcat виявили, що російські збройні сили застосували силу проти українських моряків у міжнародних водах. Чи можна сприймати ці результати розслідування як суттєвий доказ порушення міжнародного права?
– Звичайно! Це й так є жахливим порушенням міжнародного законодавства. На 100%, у цьому навіть немає сумніву. Принаймні, з тієї причини, що 2003 року Росія та Україна підписали угоду, яка гарантувала українським суднам прохід до Азовського моря, це було зобов’язання, яке стосувалось Керченської протоки.
– Пане Лете, чи є сенс у залученні міжнародних експертів у розслідуванні цієї справи?
– Проблема в тому, що Росія не погоджується з ними співпрацювати. Можна надіслати скільки завгодно експертів, але якщо російська сторона не поважає їхньої думки, що можна тут вдіяти? Росія анексувала Крим. І тепер вони вважають усі води там їхніми.
– На полях саміту G20 канцлер Німеччини Анґела Меркель запропонувала обговорити ситуацію в Керченській протоці на рівні «нормандської четвірки». Чи будуть ці перемови ефективними без російської присутності?
– Не можна знайти рішення, не поборовши проблему. Відсутність переговорів із Росією не принесе результатів. А ще я завжди кажу: не може бути ніякого мирного вирішення без залучення російської сторони. Росія ваш географічний сусід, цього змінити не можна, це – факт. Якщо ви хочете миру на своїх кордонах, потрібно дійти згоди. Ведення діалогу само по собі, без Росії, не має ніякого сенсу. Та інший виклик полягає у тому, що ми можемо зробити, щоб Росія погодилась говорити. Це велике питання. Бо Захід та Росія дивляться на ці речі по-різному. Знайти спільні точки складно. Пошуки такого рішення поки що безнадійні. Усе зайшло в глухий кут.
– Як ми знаємо, Росія починає будувати «Північний потік-2» у Балтійському морі. Кілька європейських країн вже погодились на цей проект. У світлі останніх подій чи можна сподіватись на зміни у ставленні Німеччини до цього проекту?
– Мало що може зупинити проект «Північний потік-2», бо Німеччина, як й інші країни, дивиться на його будівництво виключно як на комерційну ініціативу. Вони вбачають у цьому гарантії для їхнього енергетичного постачання. Не можна заборонити країнам робити це. Та з іншого боку, я вважаю, європейські країни мають діяти стратегічно і бути розумнішими.
Не можна заперечити той факт, що «Північний потік-2», навіть попри те, що він є комерційним, має свої політичне значення. Тож чому б не спробувати зв’язати «Північний потік-2» з іншими важливими речами. Наприклад, Німеччина могла б у переговорах із Росією сказати: «Слухайте, якщо ви будуєте «Північний потік-2», то ми погодимося на нього лише за тієї умови, як досягнемо вирішення українського питання». Проект, звичайно, дуже необхідний, але не можна бути дурними у цьому питанні. Якщо вже будуєте цей «Північний потік», то намагайтеся витягти якісь поступки з Росії. Це те, чого зараз не роблять. А це велика помилка.
– Нині українських моряків тримають під вартою у Москві і вони чекають на суд. Чи могли б ви дати рекомендації Україні, як потрібно діяти на міжнародній арені, щоб повернути свої кораблі та людей?
Те, що робить Росія, є порушенням Женевської конвенції щодо права військовополонених
– Нагадаю, те, що робить Росія, є порушенням Женевської конвенції щодо права військовополонених. Це конвенція ООН, яка по своїй суті дає деякі права військовим в’язням, навіть якщо дехто не погоджується з тим, що вони є такими. Не можна знімати цих людей, потрібно поважати їхню приватність. Росія порушила усі ці пункти.
Буду відвертим, зробити багато зараз не можна. Українські моряки зараз у Москві, їх тримають у російських в’язницях. Єдина річ, яку ми можемо робити, – це дипломатичний тиск. Чи це ідеальне рішення, чи допоможе це звільнити людей? Я не знаю. Але поки що кращого рішення немає. Я б точно посилював цей дипломатичний тиск. Треба порушувати це питання в ЄС, на рівні ОБСЄ. Врешті-решт, можна залучити неурядові організації, такі, як Amnesty International. Вони також мають важелі впливу, які можуть спрацювати.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
(Радіоперехоплення переговорів російського командування з екіпажами кораблів Росії щодо атаки на кораблі ВМС України)
(Відео моменту, коли корабель Росії цілеспрямовано таранить український корабель у Керченській протоці)
Порошенко про маршрут кораблів в Азов: везти суходолом – це «віддати Керченську протоку росіянам»
Керченська криза: 97 євродепутатів закликали запровадити санкції проти Росії
Країни «Групи семи» закликали Росію звільнити українських моряків
