Царина державних підприємств Міністерства оборони України давно потребує докорінної реорганізації, стверджує газета «День». З точки зору сучасних підходів в економіці, значну частину цих підприємств можна впевнено визнавати неефективними. І мало знайдеться людей з бізнесу, які би захотіли та змогли б реанімувати їх. Але тут справа в дещо іншому, зазначає видання. З одного боку, держпідприємства Міноборони є своєрідним рудиментним спадком радянської доби, з яким у нових українських реаліях не завжди знали, що робити: віддавати зовсім на відкуп бізнесу не хотіли, але і вкладати у повноцінний розвиток державі бракувало коштів. А з іншого боку, вони є ресурсом, який легко втратити, але важко знайти. Ці підприємства фактично є колишніми військовими частинами, що стали самостійними юридичними особами та суб’єктами господарської діяльності, котрі оборонному відомству не приносили жодних суттєвих прибутків. Більше того – про статус таких підприємств часто згадували, коли вони накопичували до непристойності великі борги або там ставалася якась надзвичайна подія. І ось цьому процесу «солодкого гниття», яким було існування багатьох таких держпідприємств, у Міноборони вирішили покласти край. Про їхнє майбутнє видання розповідає в матеріалі «Чесна розмова».
Для економіки України ключовий плюс безвізу пов’язаний із надходженням грошових переказів. Протягом 2018 року очікується надходження 11 мільярдів доларів. З урахуванням переказів неофіційними каналами всього може бути вдвічі більша сума. Негативний аспект міграції – нестача робочої сили в Україні. Про це в тижневику «Країна» наголошує економіст Андрій Гайдуцький. Він переконаний, що є два шляхи зростання економіки України. Перший – виведення значної частини економіки з тіні. Другий – інвестиції. Для довгострокового ефекту треба залучати великі обсяги капіталу з-за кордону. З кожним роком збільшується ризик неможливості економічного зростання навіть на 5 процентів річних – в країні велике від’ємне сальдо притоку людських ресурсів працездатного віку. Щороку близько 200-250 тисяч осіб перебираються за кордон. Ця цифра зростатиме. Результат: брак робочих рук на підприємствах України. Це призводить до скорочення виробництва. Інвестор стикнувся з проблемою нестачі робочої сили. Керівники підприємств, замість займатися питаннями стратегії, відкриттям нових ринків, витрачають до 50 відсотків часу на пошук людей. Вакансії не заповнюються по 30–60 днів. Кожна з них – це 10-20 тисяч доларів недоотриманого доходу підприємством на місяць. Докладніше йдеться в статті «400000 людей щороку мають приїжджати в Україну».
Кабмін до п’ятниці повинен розглянути пропозиції депутатів і підготувати держбюджет до другого читання. Чи втримає освіта та культура пріоритетні позиції, досліджувала газета «День». Видання пише, що новацією нового бюджету є рекордне збільшення фінансування державою «нової української школи». На створення сучасного освітнього простору для першачків 2019-2020 навчального року в проекті бюджету закладено 1 мільярд гривень. На фінансування культури передбачено 5,5 мільярда гривень. Обіцяють у Кабміні збільшити видатки і на охорону здоров’я. Конкретніше йдеться в публікації «Мільярд на «нову українську школу».
В Україні хлібний кошик за рік подорожчав на 35%, або на 8,6 гривні. Соціальний білий хліб за рік виріс у ціні на 30%, а чорний хліб – на 39%. Головною причиною збільшення ціни продукції став... ріст ціни на газ. Чому і як «блакитне паливо» стало одним із ключових цінових агрегаторів в Україні, аналізують експерти газети «День». Вони наголошують, що ріст ціни на газ для населення створює додаткове навантаження на соціально-економічні умови проживання українців. Ситуація із ростом ціни на хліб є показовою. У виробництві основної продукції споживчого кошику саме газ займає основну позицію. І ріст ціни газу тягне за собою зростання вартості усіх інших товарів та продукції. Населення заплатить двічі за подорожчання газу. Вперше – при оплаті комунальних тарифів в умовах нового, дорожчого тарифу на газ. Вдруге – при оплаті продукції, зокрема хліба, де газ врахований за ринковою ціною. Саме газ набагато більше – часто катастрофічно, – впливає на економіку, конкурентоспроможність підприємств і зростання споживчих цін, ніж ціни на інші енергоносії, зокрема електроенергію. На цьому наголошується в статті «Населення заплатить двічі за подорожчання газу».
