Доступність посилання

ТОП новини

Томос для України та інформаційне агентство як дзеркало «чесної» політики


Учасники хресної ходи у столиці України (архівне фото)
Учасники хресної ходи у столиці України (архівне фото)

(Рубрика «Точка зору»)

25 років на українському медія-ринку існує інформаційне агентство «УНІАН». В 1993-му і подальших роках це був острівець нецензурованої думки, який поступово збільшувався і поширював свій вплив у суспільстві. Через це новинне агентство пройшло і там сформувалося чимало відомих сьогодні журналістів.

Я маю сентимент до УНІАН’у. І це пов’язано, як можна здогадатися з мого основного профілю, з мовою, точніше – з мовами. Спочатку була французька. Так розпорядилася доля, що я з грудня 1993 року поїхав майже на рік у Париж. Від самого початку мене захопив вир гарячої суспільної дискусії, пов’язаної з кардинальним оновленням мовного законодавства. Впродовж довгих місяців буквально вся Франція кипіла, дискусії були гарячими, а тема не сходила з перших шпальт. Я, фактично, опинився в потрібному місці в потрібний час, відслідковував перипетії обговорення й ухвалення закону імені тодішнього міністра культури і франкомовності Жака Тубона.

Вже на початку 1994 року з’явилися мої перші публікації про законопроект. Цьому посприяла журналістка агентства Алла Лазарева. Коли в кінці 1994 року я повернувся, то виявив, що багато газет, навіть районних, у різних кінцях України попередруковували мої, як кажуть, ексклюзивні УНІАН’івські матеріали – іноді й без посилання. Таким чином завдяки цьому агентству інформація про французький мовний закон поширилася Україною, якраз у той історичний момент, коли вона вислизала з рук Кравчука і приречено падала в розставлені сіті Кучми й молодого Табачника.

А в серпні 2001 року мене з УНІАН’ом пов’язала українська мова. Саме УНІАН погодився надати, причому безкоштовно, майданчик для важливої інформації про плани новопризначеного уряду ліквідувати мовний сектор, який я тоді очолював. Після ініційованої Віктором Медведчуком відставки прем’єр-міністра Віктора Ющенка нові «хазяї» уряду вирішили ліквідувати це «більмо в оці». Для ліквідації мовного сектора було здійснено спецоперацію з реорганізації чотирьох управлінь. Через шість годин після прес-конференції я разом зі співробітником мовного сектора Василем Гажаманом, який узяв участь у прес-конференції, був звільнений з роботи.

Що сталося з УНІАН’ом?

То що ж сталося з УНІАН’ом? На це запитання років п’ять тому я відповів, що колись славне агентство зійшло «на пси». Те, що не зміг зробити Кучма, зробив Янукович. Це досить сумна історія 2012 року, про яку тоді багато писали – і про репресії проти низки журналістів, і про зміну керівництва, і про цензуру, і про суттєве збільшення російської мови в матеріалах. В УНІАН зайшли люди Ахметова і Коломойського. Дивує, що вже давно немає Януковича, а менеджмент практично не змінився.

Але найбільше дивує позиція цього агентства щодо висвітлення церковної ситуації в Україні і питання томосу, завдяки чому УНІАН тримає пальму першості в замовних матеріалах і випередило навіть «112 канал», про що свідчать моніторинги Інституту масової інформації. «З-поміж інтернет-ЗМІ лідером з розміщення матеріалів з ознаками замовності, – зазначено в моніторингу ІМІ 21 серпня 2018 року, – став сайт «УНІАН» (72 матеріали з ознаками замовлення, переважно на користь УПЦ (МП)».

УНІАН’івська «джинса» поширювалася переважно на діяльність УПЦ (МП) та РПЦ. І хоча такі «новини» розміщували в підрубриці-спецпроекті «УНІАН-Релігія», вони потрапляли в центральну стрічку новин.

Червневий моніторинг ІМІ також зафіксував лідерство агентства в замовних матеріалах, серед яких «переважали іміджеві матеріали УПЦ (МП)».

А в «Моніторингу ЗМІ за рівнем дотримання професійних журналістських стандартів у 2-у кварталі 2018-го» УНІАН займає місце в нижній частині списку.

Але і без моніторингу безпосередньо на сайті «УНІАН-Релігія» неозброєним оком видно, до яких стандартів можна докотитися. Наприклад, 28 і 29 вересня в новинах про візит Олександрійського патріарха Феодора ІІ проводяться думки про канонічність лише УПЦ (МП), про підтримку ним вірних УПЦ, які повинні «залишатися вірними Православній вірі, залишатися в канонічній Церкві», а також про те, що він поінформує про церковну ситуацію в Україні предстоятелів усіх православних церков у світі – так, начебто він сам Вселенський патріарх. Звичайно, прямо проти надання томосу нічого не сказано, але між рядками прочитується, що без РПЦ одержати його неможливо. Про це саме свідчить недавній лист Варфоломію від кількох особливо православних народних депутатів – випускника Академії ФСБ, нардепів з орбіти олігарха Пінчука і за сумісництвом зятя Кучми.

Незрозуміло, для чого такі «чесні» новини потрібні неправославному власникові цього медія-ресурсу. І це також дивує. Хоча вже ні. Таким є дзеркало нинішньої «чесної» політики, коли замість уміння керувати країною намагаються вміло керувати мізками людей.

Тарас Марусик – журналіст, публіцист, перекладач з французької

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Томос наближається: на що піде РПЦ?​

Томос для України: погрози Кремля нашкодили самій Росії

Вселенський патріарх підтвердив рішучість надати автокефалію Україні – ЗМІ

У Московського патріархату немає власності в Україні – Єленський

Томос для України: Москва готує розкол, а сам Путін витісняє патріарха Кирила

Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року
Вселенський патріарх Варфоломій I під час вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду в Україні 1932–33 років. Київ, 26 липня 2008 року
  • Зображення 16x9

    Тарас Марусик

    Народився 1955 року. Журналіст, культуролог, публіцист, перекладач з французької мови, громадський активіст. Член Національних спілок журналістів і письменників. Заступник голови ТО перекладачів НСПУ. Був членом Спілки франкомовної преси. Автор та ведучий програм на Радіо Свобода (з 1994 по 2007 роки), зокрема рубрики «А мова – як море!», і сотень статей та інтерв'ю. Працював у Верховній Раді, Кабінеті міністрів, Секретаріаті президента. Співорганізатор перевезення в Україну робочого кабінету Володимира Винниченка з м. Мужен (Франція) в історико-краєзнавчий музей у Кропивницькому. В перекладацькому доробку – чотири праці французьких авторів. Лауреат премії імені Івана Огієнка. Мешкає в Києві.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG