Чому представники російської влади весь час ігнорують пропозиції України про «обмін»? Чому російські медіаресурси весь час поширюють тези про те, що саме українська влада не хоче звільнення Олега Сенцова? Чому президент Росії Володимир Путін не відповідає на прямі звернення його громадян та їхніх рідних, щодо обміну ув'язненими?
У питанні так званого «обміну» російська влада весь час перекладає відповідальність на Україну, мовляв, київська влада «блокує» процес, «не хоче забирати своїх» і «використовує справу Сенцова у своїх інтересах».
Так, речник президента Росії Дмитро Пєсков 10 вересня заявив журналістам, що йому нічого не відомо про звернення росіян, яких утримують в українських місцях позбавлення волі за звинуваченнями у злочинах проти суверенітету України, до російської влади з проханням обміняти їх на українських політв’язнів.
«Я розумію, що росіяни, які засуджені і перебувають в Україні, хочуть потрапити назад на батьківщину. Але нам невідомо про готовність української сторони вдатися до якихось кроків для цього», – сказав прес-секретар Володимира Путіна.
Українська сторона називала імена і передавала листи
На заяву Пєскова різко відреагувала представник України у гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Мінських переговорів, перший віце-спікер парламенту Ірина Геращенко.
Вона заявила, що особисто тричі надсилала листи, зокрема представнику Росії у Мінську Борису Гризлову, зі списком росіян в українських тюрмах і копіями їхніх заяв з проханням про обмін.
Крім того, за словами Ірини Геращенко, такі ж звернення до президента Росії від російських ув’язнених отримала і російський омбудсмен Тетяна Москалькова від уповноваженого Верховної Ради України Людмили Денісової.
Ще у червні 2018 року Ірина Геращенко на брифінгу у Києві оприлюднила прізвища 23 осіб, громадян Росії, засуджених в Україні, зокрема, за підготовку терактів в українських містах і участь у військових діях на Донбасі.
Серед них Віктор Агеєв, Олександр Баранов, Анатолій Бусигін, Вячеслав Висоцький, Владислав Макаров, Максим Одинцов, Павло Черних та інші.
А спеціальний кореспондент УНІАН в Росії Роман Цимбалюк 11 вересня опублікував один з листів до президента Росії Володимира Путіна.
«21 січня 2015 року я був затриманий, взятий у полон 128-ю гірсько-піхотною бригадою, українськими військовими... Судом засуджений до 15 років позбавлення волі... Я перебував там як механік-водій танка Т-62, як доброволець Російської Федерації... вважаю, що я виконував свій патріотичний інтернаціональний обов'язок...» – процитував Роман Цимбалюк лист росіянина Руслана Гаджиєва, що із Ставропольського краю Росії.
Таких листів кілька десятків, пише Роман Цимбалюк, але Росія робить вигляд, що їх немає.
Чому Росія блокує процес обміну ув'язненими?
Гібридна агресія Росії проти України, яка супроводжується небаченою за масштабами дезінформаційною кампанією, завела саму російську владу у глухий кут, зокрема і в питанні звільнення своїх громадян, вважають експерти.
З одного боку, Кремль в усіх засадничих документах внутрішньої і зовнішньої політики обіцяє захищати громадян Росії, де б вони не перебували, і права російськомовних, де б вони не жили. А з іншого боку, Володимир Путін вимушений демонстративно ігнорувати звернення до нього «відпускників і добровольців» – громадян Росії, які брали участь у війні на Донбасі і потрапили у полон, а також їхніх матерів.
Президент Росії не може дозволити «обмін», оскільки заперечує участь Росії у війні на сході України. Як у випадку із «зеленими чоловічками» Володимиру Путіну доведеться заперечити самого себе, тобто визнати, що це Росія веде війну проти України, щоб виконати записані у документах, але нереалізовані у конкретних кроках, принципи ставлення російської держави до своїх громадян.
Пастка «іхтамнєтів» погіршує становище путінського режиму, оскільки примушує ігнорувати усі заклики світового співтовариства, зокрема і щодо Олега Сенцова.
Заблокований Кремлем процес «обміну» збільшує кількість злочинів путінського режиму проти прав людини. Так, українські громадяни Володимир Балух та Олег Сенцов, які тримають голодування, вимагаючи звільнення усіх політв'язнів Кремля, уже перебувають на межі життя і смерті.
