Нещодавно угорський уряд запровадив нову посаду ‒ це уповноважений міністра, відповідальний за розвиток Закарпатської області та програми розвитку дитячих садків Карпатського басейну. Для уточнення ‒ назву регіону у документі додатково прописали ще й українською. В українському МЗС одразу запротестували: в управління угорського чиновника включена частина української суверенної території. Через місяць в Угорщині заявили, що таки змінять назву. Але це вже далеко не перше непорозуміння у затяжному українсько-угорському протистоянні.
Початок
У розпал російської агресії 2014 року прем’єр Угорщини Віктор Орбан раптово почав вимагати автономію для угорців в Україні:
«Угорці, які мешкають в Карпатському регіоні, мають право на подвійне громадянство, на права національної спільноти й на автономію». «Угорська держава щосили підтримуватиме потреби в автономії угорців Закарпаття»
Та Орбан не уточнив, що мав на увазі під «автономією». На цьому починають спекулювати.
«Теоретические референдумы о самоопределении могут пройти и на Западной Украине» ‒ «Первый канал»
«Украинские националисты уже врываются в дома закарпатских венгров» ‒ НТВ
«Венгрия понимает, ей своих сородичей нужно защищать самой» ‒ «Россия-24»
Пізніше, восени 2017 року угорських політиків розлютив український «закон про освіту». Згідно з ним, після 5-го класу предмети викладатимуть українською. Мови нацменшин, зокрема угорську, вивчатимуть як предмет.
«Утиски прав нацменшин», ‒ протестували в Будапешті. «Інтеграція угорців в українське суспільство», ‒ стверджували в Києві.
Угорський вплив
Угорщина взялася за Закарпаття; Закарпаття може повторити долю Криму; Угорщина «підігріває» сепаратизм на Закарпатті – такими сценаріями лякають ЗМІ після чергового українсько-угорського загострення.
На Закарпатті проживає близько 125 тисяч угорців.
Це 10% від всіх жителів області. Переважно у прикордонних районах ‒ Берегівському, Виноградівському. Там існують цілі села, де важко порозумітися українською.
Попри протести української влади, Угорщина роздала в регіоні вже близько 100 тисяч угорських паспортів. Крім того, в 2018 році угорці придбали 50% акцій закарпатського телеканалу «21 Ужгород». Також Будапешт продовжує вливати в регіон багатомільйонні гранти, кредити та надавати грошову допомогу місцевим угорцям.
Це все, божаться в Будапешті, лише, щоб стримати відтік угорців із Закарпаття ‒ «споконвічної території їхніх предків».
Водночас, місцеві жителі бачать: якщо порівняти рівень життя угорців Берегівського району і сусідніх районів Угорщини, то порівняння не на користь Угорщини. В цьому впевнений президент Центру стратегічного партнерства Андрій Крижевський. І пояснює: це завдяки угорським програмам.
Угорщина – лише із 2016 року через фонд «Еган Еде» – виділила для Закарпаття вже близько 100 мільйонів євро. Після цього в регіоні з’явилося 3 тисячі підприємців. Основна вимога для місцевих угорців, які отримали грант ‒ не залишати Закарпаття й вести бізнес тут протягом кількох років.
«До Закарпаття всі сусідні країни повернуті своїми дупами. Тобто і Східна Словаччина, і Східна Угорщина, і Східна Румунія ‒ вони депресивні. Тому Закарпаття зможе приєднатися лише до ще більшої дупи», ‒ вважає Павло Гомонай, аналітик Закарпатського інформаційного центру «Майдан Моніторинг».
Але чому так сталося, що багато угорців колись опинилися за межами своєї країни?
«Велика Угорщина»
Це межі Угорщини, у складі імперії Габсбургів. Так звана «Велика Угорщина». Після поразки у Першій світовій війні Угорщина втрачає 70% території. Більшість населення там ‒ словаки, румуни, хорвати, українці. Та за бортом колишньої імперії залишаються і 3 мільйони етнічних угорців. Це відбулося внаслідок укладання Угорщиною та країнами-переможцями Тріанонського мирного договору у 1920 році.
4 червня, дата його підписання, стала днем національної скорботи. Реваншизм і бажання відновлення «Великої Угорщини» ‒ основа політики нового диктатора угорської держави Міклоша Горті.
Під час Другої світової Горті у союзі з Гітлером починає відвойовувати «Велику Угорщину». Серед перших жертв ‒ «Карпатська Україна».
Після поразки у війні Угорщина повернулася до своїх сучасних кордонів, визначених Тріанонським договором. А Закарпаття, разом із угорською меншиною, увійшло до складу Української РСР.
Та чи потрібна «велика Угорщина» угорцям нині?
(Не)керований націоналізм
У 2010 році Віктор Орбан вперше стає прем’єром Угорщини. Його партія «Фідес» отримує більшість у парламенті. 4 червня – дату, коли імперія втратила свої території, офіційно оголошують Днем національного єднання. В Угорщині з’являються пам’ятники нацистському колаборанту і диктатору Міклошу Горті. В країні набирають популярності праворадикальні сили.
«Насправді Орбан має конкурувати із радикальними організаціями, аби популярну на сьогоднішній день ідею «Великої Угорщини» конвертувати у свою власну політичну підтримку. Тут нічого іншого, окрім намагання використовувати своїх громадян і громадян в інших країнах у своїх вузьких політичних інтересах, немає. Не думаю, що тут є великі ризики, але утопічні на перший погляд плани можуть охоплювати великі маси людей і втілюватися у життя», ‒ каже політолог Валерій Димов.
У 2018 році Орбан знову стає прем’єром. Та цього разу його партія «Фідес» отримує вже конституційну більшість, а Орбан ‒ практично необмежену владу в країні. І не в останню чергу завдяки угорцям з-за кордону.
У Словаччині, Румунії, Сербії й Україні місцеві угорці практично одноголосно проголосували за «Фідес». Саме вони «дали» партії 3 мандати й конституційну більшість для партії Орбана.
Імперські амбіції Будапешта
Довготривалі конфлікти Будапешта із сусідніми країнами за розширення прав угорської меншини не нові. А градус протистояння там ‒ вищий від українського. У 2009 році Словаччина не пустила до себе угорського президента. Тоді Угорщина вимагала від Братислави автономії для місцевих угорців. За отримання угорського паспорта почали позбавляти словацького громадянства.
А в сусідній Румунії навіть існують угорські партії. Вони представлені і в парламенті. Вимагають там територіальної автономії. Та Бухарест проти.
«Якщо прапор секеїв (угорського субетносу, що мешкає у Румунії) буде вивішено на державних установах, то всі відповідальні за це висітимуть поруч із ним» – після цієї заяви прем’єра Румунії Міхая Тудосе офіційний Будапешт «викреслив його зі списку цивілізованих політиків». Великого конфлікту вдалося уникнути. Тудосе раптово пішов у відставку.
Російський слід?
Цього року прем’єр Угорщини Орбан традиційно приїхав до румунського курортного містечка Беїле-Тушнад.
В Румунії живе близько півтора мільйони угорців. Угорський лідер виголосив програмну промову. Озвучив завдання Угорщини. Висловив компліменти Путіну. Не забув і про Україну, спрогнозувавши її майбутнє.
«Перспективи членства України в НАТО і в ЄС – практично нульові», ‒ сказав він.
Такі категоричні заяви прем’єр Орбан підкріплює ще й ділом. Угорщина цьогоріч блокувала зустріч лідерів НАТО за участі українського президента Петра Порошенка. А сам Орбан неодноразово закликав зняти з Росії санкції.
«От имени всего венгерского народа я хотел передать наилучшие пожелания вам и всему российскому народу», ‒ каже Орбан на російському телебаченні.
І там же Путін відповідає йому: «Венгрия наш давний и надежный партнер».
І дійсно, Віктора Орбана називають чи не головним союзником Путіна в ЄС. Це й не дивно. Росія допомагає Угорщині добудувати місцеву атомну електростанцію. Інвестувала в проект 10 мільярдів євро. 80% газу Угорщина отримує з Росії.
На такій залежності Угорщини і грає Росія. Розсварити Київ і Будапешт ‒ мета Кремля, стверджують експерти.
«Чітко видно: якщо з 2014 року проросійські медіа розігрували русинську карту, оголошуючи кожні півроку русинську автономію, то вже з 2014-2015 року почали проголошувати «угорську» автономію. Це такі провокації медійні, але на початку цього року дійшло значно далі», ‒ каже політолог, експерт з українсько-угорських відносин Дмитро Тужанський.
4 лютого 2018 року у будівлю Товариства угорської культури в Ужгороді кидають коктейль Молотова. Як виявилося ‒ громадяни Польщі. Учасники праворадикальної організації «Фаланга». Її члени воювали на боці угруповань «ЛНР» і «ДНР», повідомили в поліції.
27 лютого 2018 року невідомий підходить до вікна. Через декілька секунд ‒ вибух. Цього разу Товариство вдалося підірвати. Провокацію організував співробітник КГБ Придністров’я, заявив очільник Закарпатської ОДА Геннадій Москаль. Нещодавно підозрюваного знайшли й арештували.
«Розмови щодо угорського сепаратизму на Закарпатті перебільшені. Але напруга відчувається. Ситуація може бути розкачана якимось інцидентом. Але якщо це, звичайно, вдасться зробити Кремлю. На разі у них не дуже виходить, бо поки наші спецслужби ефективно цьому протидіяли. Але треба завжди бути готовим», ‒ зазначає Павло Гомонай, аналітик Закарпатського інформаційного центру «Майдан Моніторинг».
Підтверджує цю думку і угорський політолог, керівник дослідницького інституту «Політичний капітал» Петер Креко.
«Російський вплив направлено на те, щоб створити атмосферу, в якій можливі навіть найгірші сценарії, і знайти собі союзників на випадок цих сценаріїв. Коли ви підтримуєте сепаратистські рухи, коли ви роками і фінансуєте, вони в кінцевому підсумку можуть створити проблеми у себе в країнах», – каже він.
Міф чи реальність?
«Угорський сепаратизм» не загрожує Закарпаттю, принаймні зараз, вважають експерти. «Відокремлення Закарпаття від України ні зараз, ні в найближчій перспективі неможливе. Це фантазії. Угорщина це не Росія. Угорщина – це ЄС і НАТО. Угорщина доволі слабка країна економічно, і мілітарно навіть не співмірна із Україною», ‒ наголошує Дмитро Тужанський.
А от справжню загрозу, як не дивно, політологи вбачають не в діях Угорщини.
«Небезпека можливого від’єднання аж ніяк не зовнішня. Закарпаття не є значним електоральним полем, і тому регіон в автономному режимі існує вже дуже довго сам по собі. Ситуація у Закарпатті визначається виключно Києвом», ‒ впевнений президент Центру стратегічного партнерства Андрій Крижевський.
Щоб дістатися потягом із Києва до Ужгорода, потрібно витратити від 12 до 16 годин. Квитки придбати завжди важко. Аеропорт у Закарпатті не працює. Дороги в аварійному стані. Тож хто Закарпаттю ближчий ‒ Будапешт чи Київ, вирішувати українській владі.
