Американське видання Foreign Policy публікує інтерв’ю із депутатом українського парламенту Сергієм Лещенко, який свого часу «потопив» Пола Манафорта, радника президентської кампанії Дональда Трампа. В статті британського видання The Guardian йдеться про атаки на поселення ромів в Україні з боку ультраправих груп, які залишаються безкарними. А в Daily Signal містяться пояснення, чому військові назвали вулицю в українському місті на честь американського сенатора-республіканця Джона Маккейна, який 25 серпня пішов з життя.
Американське видання Foreign Policy публікує інтерв’ю із депутатом українського парламенту, колишнім журналістом Сергієм Лещенком. Саме він у 2016 році виявив список секретних платежів Партії регіонів Полу Манафорту, раднику президентської кампанії Дональда Трампа.
21 серпня суд присяжних у США визнав Манафорта винним за вісьмома пунктами обвинувачення із 18. Серед них – ухилення від сплати податків, недекларування іноземних банківських рахунків, як вимагає того закон, та банківське шахрайство.
«Я б хотів, щоб у нас було щось подібне. Американська справа показала, що при належній роботі судової системи ми можемо переслідувати корупціонерів. Манафорт міг бути найвпливовішим сірим кардиналом в адміністрації Трампа, але тепер його визнали винним. І це – приклад того, як працює належна судова система. Для України це хороший випадок, оскільки політичні консультанти допомагали дуже сильним корумпованим, навіть кримінальним, олігархам. Звичайно, ці люди висмоктували гроші з державного бюджету, від уряду, від державних компаній. Після того, як сталася українська революція, за чотири з половиною роки нікого так і не засудили за злочини, вчинені попередніми урядами чи нинішніми урядами», – пояснив Лещенко.
Засудження Манафорта, на його думку, матиме вплив на загальну громадську думку в Україні, адже суспільство бачить реальний приклад того, як має працювати судова система.
Проте, Лещенко висловив сумнів щодо того, що українських високопосадовців, імена яких були згадані у справі Манафорта, притягнуть до відповідальності, беручи до уваги їхній вплив у державі.
А щодо антикорупційних розслідувань у справі Манафорта в Україні, Лещенко зауважив, що були численні спроби заблокувати їх. Річ у тім, що український президент Петро Порошенко намагався залучитися підтримкою Дональда Трампа, а не псувати з ним відносини.
На думку Лещенка, після того, як в Україні загальмували розслідування щодо справи Манафорта, відносини між Трампом та Порошенком покращилися.
«Порошенко використовує різні способи, щоб отримати симпатії Трампа. Замість запровадження реформ і перетворення України в успішну країну, він вирішив заплатити гроші або купувати американські товари та блокувати розслідування справи Манафорта. Але він отримає справжню симпатію американців, якщо він здійснить реальні реформи. Але реальні реформи означають покласти край корупції, що є неприйнятним для нього», – переконаний Лещенко.
Найбільше питання, яке залишилося без відповіді у справі Манафорта, стосується того, чи він просто консультував Януковича, чи все ж діяв у якості неофіційного агента російського впливу, вважає Лещенко.
Колишній журналіст-розслідувач також висловив своє захоплення роботою спеціального прокурора Роберта Мюллера, який вів справу Манафорта.
«У той самий час, український прокурор опублікував відеоролик до Дня Незалежності України в своєму розкішному особняку в київському передмісті, де він намагається представити себе великим патріотом, цілуючи дитину, обіймаючи родичів, граючи з собакою. Я не можу уявити, що прокурор Мюллер публікує таке відео на День Незалежності США. Це свідчить про те, що у нас у прокуратурі є політик», – зазначає Лещенко.
В статті британського видання The Guardian йдеться про напади на поселення ромів в Україні з боку ультраправих груп, які залишаються безкарними. У той час, як насильство продовжує загострюватися, правозахисні групи вирішили звернутися до суду, щоб притягнути поліцію за бездіяльність та можливу співучасть, повідомляє автор.
За останні кілька місяців на ромів здійснили щонайменше вісім жорстоких нападів. Така хвиля насилля розпочалася 21 квітня з підпалу табору на київській Лисій горі з боку нео-нацистської групи С14. Після цього хвиля нападів продовжувалася у різних містах України, мовиться у статті.
Такі групи, як С14, останніми роками стають дедалі більш популярними в Україні на тлі протистояння із Росією та корумпованої політики. Тим часом ворожість до ромів, які живуть в таборах та покинутих будівлях біля Києва, є досить високою, оскільки багато жителів скаржаться, що ромські поселення є негарними та брудними. Тож вони стали легкою мішенню для ультраправих груп, але уряд закриває на це очі, зауважує автор.
Самі роми та правозахисники наголошують: національна поліція не просто нічого не робить, вони співпрацюють з нападниками.
Європейський Центр по правам ромів збирається засудити Національну поліцію за відсутність розслідування нападів належним чином та недбалість захисту меншин від етнічного насильства. Активісти стверджують, що після одного з нападів у Тернополі, жертва атаки сказала, що бачила, як наступного дня після нападу офіцер поліції пив каву із самими нападниками.
Джонатан Лі з Європейського Центру по правам ромів повідомив виданню, що багато хто звинувачує Росію в цих атаках. Проте не зважаючи на те, хто саме стоїть за нападами, здійснювали їх саме українці, тож це проблема України, яка показує рівень ворожого ставлення до ромів в державі, йдеться у статті.
Український кореспондент Daily Signal Нолан Пітерсон пояснює, чому військові назвали вулицю в українському місті на честь американського сенатора-республіканця Джона Маккейна, який 25 серпня у 81-річному віці пішов з життя через рак мозку.
У прифронтовому селі Кримське ще у 2015 році українські війська перейменували вулицю із радянською назвою на «вулицю Джона Маккейна». Вони створили надрукований аркуш паперу з зображенням сенатора США та повісили його на стовп, щоб зробити це офіційним.
Дійсно, після смерті сенатора від штату Аризона, багато вулиць в США перейменують на його честь. Проте для автора один з найбільших показників значимості життя Маккейна – це саме ця табличка в українському селі в зоні бойових дій.
Маккейн був і чоловіком, і сенатором, і кандидатом у президенти, і пілотом, і військовополоненим. Проте він також був героєм боротьби за свободу для багатьох людей. Серед цих людей – народ України, який витримав революцію і війну для того, щоб досягти демократичного майбутнього, вільного від російського пригнічення, мовиться у статті.
Маккейн палко підтримував Україну. У грудні 2013 року він прибув на Євромайдан, щоб підбадьорити хоробрих протестувальників у протистоянні із жорстоким режимом Віктора Януковича, йдеться у статті. Він також приїжджав на лінію фронту в місто Широкине на новорічну ніч у 2016 році, таким чином продемонструвавши солідарність із українськими військовими.
«Ваша боротьба – це наша боротьба», – говорив тоді Маккейн.
Автор розповідає про життя та роботу сенатора-республіканця та зазначає: «Ми не можемо всі бути героями. І ми всі не можемо жити своє життя так, як жив Джон Маккейн. Але герої надихають нас жити трохи краще і трохи почесніше. Зрештою, такі герої, як Джон Маккейн, це ті кілі, які тримають вітрильник людства від перекидання проти сили наших власних корисливих інстинктів».
