Повернути слух тоді, коли в усьому світі це вважається фактично неможливим. Катерина Руденька закінчила Національний медичний університет імені Олександра Богомольця та працює науковим співробітником відділення ЛОР-патології дитячого віку в Інституті отоларингології імені професора Олексія Коломийченка Національної академії медичних наук України. Одразу після завершення навчання Катерина Руденька взялася за відновлення слуху при сенсоневральній приглухуватості. Це захворювання внутрішнього вуха людини, при якому страждає слуховий нерв і порушується слух.
Катерина Руденька – перша у своїй родині стала медиком. У школі цікавилася хімією та могла годинами розглядати анатомічний атлас людини. І хоча батьки радили стати стоматологом, Катерина обрала педіатрію та жодного разу про це не шкодувала.
Із 2008 по 2012 рік лікар працювала над дослідженням попередження та відновлення ушкоджень завитки вуха при ототоксикозі (погіршенні слуху через прийом певних лікарських засобів).
За своє дослідження отоларинголог отримала перемогу в конкурсі «Нагорода «Санофі» молодим науковцям за дослідження в медицині».
У чому полягало дослідження?
Хвороба приглухуватості може виникнути через найрізноманітніші причини. Це може бути генетика, екологія, серцево-судинні хвороби, а також – прийом лікарських препаратів, що негативно впливають на органи слуху. Часто визначити причину захворювань неможливо.
За даними ВООЗ, до 2030 року сенсоневральна приглухуватість та глухота можуть увійти в трійку найбільш поширених захворювань у світі.
Найчастіше препарати, що негативно впливають на слух – антибіотики аміноглікозидного ряду, наприклад, гентоміцин.
«Такі антибіотики використовують, не зважаючи на те, що є сильніші препарати. Крім того, є антибіотики більш широкого спектру дії, але вони дорожчі, а тому не всі можуть собі їх дозволити. Дуже часто до нас діти приходять з набутою патологією, тобто вони чули, розвивалися, але почали втрачати слух після певних захворювань», – розповідає Катерина.
Якщо є препарати, які знижують слух, отже, треба знайти ті, які його покращують, або, принаймні, стабілізують. Над цим завданням працюють тисячі лікарів у всьому світі.
Протягом чотирьох років Катерина Руденька спостерігала за впливом дії екстракту з ембріональної нервової тканини на морфологічний та функціональний стани внутрішнього вуха морських свинок. Результат – препарат справді покращував слух тварин.
Але це був лише експеримент. Для використання препарату у лікуванні людей потрібно провести ще низку досліджень.
Чотири роки досліджень і 144 морські свинки
Катерина розповідає, що чи не кожен ЛОР-лікар у світі намагається винайти препарат, який зміг би лікувати сенсоневральну приглухуватість, але поки що безрезультатно.
Дослідження Катерини Руденької відбувалися у віварії. Це спеціальне приміщення для утримання та розведення лабораторних тварин із метою виконання експериментів.
Експеримент проводився на морських свинках, оскільки їхнє вухо найбільш подібне до людського.
Перед початком дослідження кожну тварину перевіряли: чи вона здорова, статевозріла та добре чує.
Спочатку тваринам ввели препарат гентоміцин, щоб створити захворювання.
Після цього вводили антибіотики і спостерігали за зниженням слуху. Вже потім лікували його екстрактом із ембріональної нервової тканини.
По завершенню експерименту науковець досліджувала морфологію вуха, вивчала під мікроскопом зміни, які відбулися з вухом тварини.
Протягом чотирьох років у досліді взяли участь 144 тварини. Завданням експерименту було визначити, чи екстракт ембріональної нервової тканини відновлює слух морських свинок.
Вплив препарату на інші органи – не досліджували. Саме тому спостереження вважається експериментальним і потребує додаткових досліджень.
«Препарат цікавий, хотілось би спробувати його на людях, як він буде працювати. Для цього потрібні більш сильні лабораторії, обстеження впливу препарату не лише на слух, а й на інші органи», – розповідає Катерина.
Про те, як працювалося стільки років із морськими свинками, Катерина Руденька зізнається, що це був цікавий досвід.
«На початку був великий інтерес – відкривати внутрішнє вухо, потім зашивати, під мікроскопом вводити препарат. Частина тварин помирала одразу від передозування антибіотиком, їх виводили із експерименту. Але потім, під кінець досліджень, уже було трішки шкода свинок», – розповідає лікар.
За кордоном подібні хвороби не лікують
Після завершення дослідження, Катерина Руденька продовжує працювати із дітьми у відділенні ЛОР-патології дитячого віку Інституту отоларингології.
До Інституту отоларингології привозять дітей з усієї України. Тут лікують усі хвороби слуху від отитів до онкології. Роблять також пластичні операції, встановлюють кохлеарні імпланти.
Катерина Руденька каже, що в інституті є всі умови для розвитку і досліджень.
Зарплата наукового співробітника інституту складає трохи менше від 5000 гривень.
За словами Катерини, у європейських країнах хронічну сенсоневральну приглухуватість фактично не лікують, а одразу ставлять слуховий апарат. Вважається, що ця хвороба невиліковна.
Однак, у київському інституті все ж шукають можливі методи.
Як берегти власний слух?
Катерина Руденька розповідає, що з віком слух послаблюється у всіх людей. Власне, як і зір.
Але якщо для збереження зору є безліч порад та профілактичних вправ, то зі слухом – складніше.
На слух негативно впливає голосна музика в навушниках, перебування поруч із динаміками, та навіть телефонні розмови, якщо звук встановлений на максимальному рівні.
Лікар наголошує, що погіршення слуху може статися у різному віці та з різних причин.
«Протягом життя нас часто оточують голосні звуки, особливо, якщо робота людини пов’язана із шумом. В такому разі, звісно, потрібно використовувати спеціальні засоби захисту. На слух також впливають ототоксичні препарати, а їх є більше ніж 60 груп і в кожній ще десятки препаратів», – каже Руденька.
Дізнатися, чи ліки впливають на слух, можна із анотації до препарату.
Лікар радить не поспішати вживати антибіотики без призначення лікаря, адже так можна уникнути прийому препаратів, що потенційно шкідливі для слуху.
Важливо також звертатися за медичною допомогою, коли хвороба у гострій формі – тоді її набагато легше вилікувати, ніж хронічну недугу.
