Хто дивиться українські телепрограми на окупованих територіях? Наскільки ефективно українська контрпропаганда протистоїть російській? На ці та інші запитання в ефірі Радіо Крим.Реалії відповідає продюсер телепрограм «Антизомбі» і «Громадянська оборона» Оксана Дихніч.
– Оксано, ваші телепрограми добре дивляться не тільки в телевізійному ефірі, а й в інтернеті. І на окупованих територіях, і в Росії. Причому не тільки прихильники України. Як вдається домогтися уваги такої широкої аудиторії?
Один із прихильників «Новоросії» з перших днів викладає наші сюжети і пише, що хоч хтось говорить правду
– На території, яка контролюється «ДНР» / «ЛНР», абсолютно немає доступу до нормальної інформації. У них є кілька ЗМІ, але серед них немає не те що іншого кута зору – його там немає в принципі. У деяких сюжетах на різних каналах не змінюють підводки та тексти. Вони кажуть абсолютно одними і тими ж словами. Я регулярно моніторю не тільки новинну інформацію, а й соціальні мережі. І мене дуже цікавлять люди на окупованих територіях. Дуже показово, що один із прихильників «Новоросії» з перших днів викладає у себе в стрічці наші сюжети і пише, що хоч хтось говорить правду. І це реально показник. А ще на окупованих територіях дуже багато наших людей, які хочуть назад до України, для яких Росія – зовсім не їхня країна. І до багатьох зараз уже приходить усвідомлення, що люди для Росії – це розмінний матеріал, вони жертви.
– А в українському медійному просторі є свобода?
– Вона є. Розумієте, людина – така істота, що їй завжди чогось не вистачає, їй постійно щось не так. Я не пам'ятаю за більш ніж три роки, за весь час виробництва цих двох програм, щоб хтось хоч якось втрутився у зміст. Або хоча б просто запитав, що ми робимо. Ні, це наша справа – все.
– Дзвінок від радіослухача:
«Ось журналістів у студії, ясна річ, оплачує американський Держдеп. А ось хто оплачує вашу гостю?»
– А давайте я вас повеселю. Коли ми тільки починали робити програму і коли я читала коментарі до програми, то дуже багато людей, які, зокрема, живуть на окупованих територіях, говорили, що «укри» не можуть робити такий продукт. І вони з повною упевненістю стверджували, що цей продукт випускає база НАТО в Естонії. І в нас з'явився такий жарт: «Привіт, ми на нашій базі НАТО в Естонії». Зарплату я отримую офіційно на каналі ICTV. Хто платить? Канал платить.
– Чому так спрацьовувала і продовжує спрацьовувати російська пропаганда та чи достатньо робить Україна для протидії цій пропаганді?
Підготовка до війни йшла ще з 2000-х років. Я тільки зараз починаю розуміти, як акуратно і ретельно промивалися мізки
– Давайте не будемо себе обманювати, що війна почалася 2014 року. Підготовка до війни йшла ще з 2000-х років. Я тільки зараз починаю розуміти, як акуратно і ретельно промивалися мізки. Це були й художні фільми. Ви подивіться: в усіх російських фільмах і серіалах образ українця – обов'язково образ зрадника, людини нехорошої, недалекої. Тоді ми не звертали на це уваги. А зараз коли це аналізуєш – якось не по собі стає. І те ж саме було в новинах. Підготовка до окупації Донецька і Криму велася давно. Ще з 2003-2004 років були постійні збори на Селігері – зараз це вже не секрет. І перші лідери «Новоросії», той же Пургін, – їх ростили там, їх готували до цього.
– А чи може Україна зараз захиститися від цієї пропаганди?
Із такою інформаційно-агресивною формою гібридної війни наша країна зіткнулася однією з перших. Ми були до неї не готові
– Я вважаю, що ми дуже мало робимо. Можливо, я говоритиму неприємні речі, але з такою інформаційно-агресивною формою гібридної війни наша країна зіткнулася однією з перших. Не те щоб світ був до неї не готовий – ми були до неї не готові. В принципі, українці – дуже мирні люди. Нам і в голову не могло прийти, що той, хто називає себе «братом», може вдарити в спину. З нашою ментальністю це неможливо. А для росіян це можливо. І зараз ми вчимося. У нас ніколи не було військових кореспондентів – хлопці вчилися, як то кажуть, на колесах.
– А як ви оцінюєте роботу Міністерства інформаційної політики?
– Вони щось роблять. Випускають брошури, білборди. Зараз роблять телеканал UATV, який мовить на весь світ. Не скажу, що в нього велике охоплення або велика кількість переглядів, але принаймні це рух вперед. Однак цього критично мало. Давайте розглянемо питання фінансів – це дуже дороге задоволення. У нас виділяється дуже мало грошей, щоб зробити так, як робить це Росія.
– А чи потрібно? Я чув багато думок, що нам і не потрібно витрачати стільки мільярдів доларів або євро на такого величезного монстра, як медіахолдинг «Россия 24» або «Россия сегодня».
– Я й не кажу про такі обсяги. Адже в них медіахолдинг не тільки мовить, там дуже багато і політиків, і експертів, яких вони підгодовували дуже давно. Тобто це не телебачення. Я не можу сказати, що це військова розвідка, це вже більше політика. А нам однозначно потрібно це розширювати, збільшувати.
Також хочу відзначити волонтерське співтовариство InformNapalm – їм немає рівних. Будь-яке їхнє повідомлення, стаття, розслідування згадуються у великій кількості видань, на телебаченні, в програмах – усі використовують їхню інформацію. Тобто хлопці проробляють величезну роботу: розслідування SurkovLeaks, розслідування щодо збитого «Боїнга».
– Як фахівець із контрпропаганди Оксана Дихніч зрозуміє, що ми сильніші, ніж та машина, яка протидіє Україні?
Наша мета – повернути наші території і наших людей
– Знаєте, ми не повинні ні з ким мірятися. Наша мета – повернути наші території і повернути, перш за все, наших людей. І повернення наших людей уже потихеньку відбувається. Багато хто вже починає розуміти: те, що їм подавали в красивій обгортці – зовсім не цукерка. Вони ще не патріоти України, вони просто хочуть нормально жити. Але вже починають замислюватися і розуміють, що їх обдурили. Тут питання часу. Вони повернуться – і ще тривалий час продовжуватиметься робота. Те, що робилося десятиліттями, не можна вирішити за кілька років.
Читайте також: Від фальсифікації «Вікіпедії» до кібератак: методи пропаганди Росії
– Скільки сезонів повинна виходити програма «Антизомбі», щоб це склалося?
Потрібна державна політика. Потрібно знімати фільми, хороші документальні проекти, якісне художнє кіно з хорошими сценаріями
– Це – всього лише маленька програма. А потрібна державна політика. Потрібно знімати фільми, хороші документальні проекти, якісне художнє кіно з хорошими сценаріями. На таке кіно люди будуть ходити не тому що воно пропагандистське, а тому що їм буде цікаво. Інформація заходить найкраще через емоцію. Я розумію, що класичні журналісти зараз будуть мене штовхати ногами, і сильно. Але думаю, що час сухих новин відходить. Змінюються люди, змінюється мислення – воно зараз кліпове – потрібні короткі фрази, які йдуть через емоції. Чому працює російська пропаганда? Чому спрацював «розіп'ятий хлопчик»? Тому що люди не могли цього винести. А скільки людей поїхало після цього в «ополчення» воювати проти України! Вони самі кажуть: «Я подивився телевізор, і не зміг більше сидіти вдома». Ось відповідь на ваше запитання. Повинна бути велика, грамотна і цілеспрямована робота.
– Чи принципово, якою мовою вона буде?
– Те, про що я говорю, не має сильної прив'язки до мови. Швидше, навіть на якомусь етапі адаптації людей із тієї території мова може навіть трошки нашкодити. Це моя точка зору, я можу помилятися. Тому що цих людей лякали «бандерівцями»: «ось приїдуть, усіх поріжуть». Це нам смішно – а їм страшно. «Бандерівці» в них асоціюються з українською мовою, як би там не було. А розчаровувати треба тим же, чим зачарували.
