Голодування українського кінорежисера, кримчанина Олега Сенцова, яке він оголосив 14 червня у колонії за Полярним колом у Росії, відбувається якраз у ті дні, коли загальна увага у світі зосереджена на Чемпіонаті з футболу. Оголосивши свою вимогу – звільнення усіх політ’язнів Кремля – Сенцов застосував тактику, яка допомагає привернути увагу до цієї політичної справи.
В арсеналі активіста голодування – основна зброя. Це тому, що голодування завдає шкоди безпосередньо протестувальникові, а не призначеній меті. Протестувальник спирається на моральну силу своїх дій або публічність, яка з цього витікає, щоб досягти чогось. У світі було багато випадків, коли активісти вдавались до голодування.
Ось деякі з найбільш помітних прикладів з-поза меж України:
- Махатма Ганді. Його вважають сучасним піонером громадянської непокори і, можливо, найвідомішим голодувальником в історії. Протягом свого життя Ганді кілька разів оголошував голодування чи пост, висловлюючи в такий спосіб протест проти британського правління в Індії. Загалом, Ганді, як стверджують, 17 разів оголошував голодування, борючись за свободу Індії. Найдовший його протест тривав 21 день.
- Багатьом ім’я Іром Шарміли, можливо, не знайоме. Але ця індійська активістка провела чи не найдовше у світі голодування: 16 років. Вона протестувала проти закону, який надав особливі повноваження силовим структурам у її неспокійному регіоні.
Понад десять років її насильно годували через трубку, вставлену до носа – загальноприйнятна практика, щоб не дати голодувальникові померти. Шарміла припинила голодування в серпні 2016 року, облизавши краплю меду, якою їй обмастили долоню.
- Смертельне голодування Боббі Сендса є одним із найгучніших. Сендс був лідером голодного протесту, який розпочали у жовтні 1980 року 10 членів Ірландської республіканської армії (ІРА) у в’язниці Мейз. Ірландські республіканські ув’язнені протестували проти позбавлення їх Спеціального статусу політичного в’язня, внаслідок чого вони підпадали під статус «злочинці». Сендс помер після 66 днів голодування, 5 травня 1981 року. Він був першим із десяти активістів, для яких голодування закінчилося трагічно. Звістка про смерть Боббі Сендса призвела до кількаденних масових заворушень у Північній Ірландії. На похорон прийшло більше 100 000 людей.
- У Сполучених Штатах Сезар Чавес є одним із небагатьох активістів, який вдався до голодування як інструменту протесту. Чавес – американець мексиканського походження – був лідером профспілок мексиканців у США і боровся за підвищення заробітної платні сезонним робітникам. На вияв протесту він голодував кілька разів, а 1968 році протримався 25 днів. Він закінчив голодування крихтою хліба, яку з’їв під час зустрічі з з сенатором Робертом Ф. Кеннеді, який на той час був членом Підкомісії з міграційної праці.
- Чавес не єдиний американець, який відмовлявся від їжі, щоб протестувати за ідею. Голлівудська акторка Міа Ферроу оголосила голодування в 2009 році, щоб висловити солідарність із людьми, які постраждали від війни в Судані. Актриса та активістка США голодувала протягом 12 днів через рішення суданського уряду – вислання з країни агентства з міжнародної допомоги. 64-річна Ферроу закінчила свій протест 9 травня через «побоювання за своє здоров’я».
- У січні 2012 року у Киргизстані понад тисяча в’язнів бішкекської тюрми оголосили голодування, протестуючи проти умов життя у в’язницях країн Центральної Азії. Жахливого повороту додало протестові те, що в’язні зашили собі роти. Їхній протест тривав чотири дні.
- У Китаї під час студентських протестів 1989 року на площі Тяньаньмень, молоді люди почали голодування, щоб примусити владу розпочати з ними діалог. До голодування приєдналося тоді близько 3000 студентів. Їхнє голодування тривало тиждень.
- Не тільки люди висловлюють протест голодом. Одним із найхимерніших називають протест дельфінів на батьківщині Олега Сенцова – в окупованому Росією Криму. Постійний представник президента України Петра Порошенка в Автономній Республіці Крим Борис Бабін повідомляв, що українські бойові дельфіни, які після незаконної анексії Криму потрапили до росіян, відмовились виконувати їхні команди та загинули. Дресовані тварини відмовилися не тільки взаємодіяти з новими російськими тренерами, але й відмовилися від їжі і через якийсь час загинули.
Над матеріалом працювали Tony Wesolowsky, Людмила Ваннек
