Белградське видавництво «Дан-ґраф», із фінансовою допомогою Міністерства закордонних справ України, видало «Нарис історії України» Аркадія Жуковського й Ореста Субтельного. Книжку переклали доктор Янко Рамач і магістр Анамарія Рамач Фурман, викладачі університету в місті Новий Сад. Це перша історія України, видана сербською мовою.
За винятком деяких науковців, сербська громадськість досі була у змозі читати лише книжки, написані з радянсько-російсько-імперської точки зору. З огляду на це видавництво доклало додаткових зусиль, щоб дати читачам ширшу картину: до книжки як додаток уміщені дванадцять есе про визначних українців, від Ярослава Мудрого й короля Данила Романовича до Мазепи, Сковороди, Шевченка, Франка, Довженка й Ліни Костенко. Написали їх сербські україністи Людмила Попович, Дюра Гарді, Михайло Рамач та двоє згаданих перекладачів.
Публікація закінчується хронологією, котрою охоплена й Революція гідності, окупація Криму та російська агресія на Донбас. Остання дата у хронології – 11 червня 2017 року, коли став чинним безвізовий режим.
Книжка проти стереотипів й міфів
У вступній статті видавництво пояснює, що книжку надрукувало тому, що вона написана з української наукової точки зору. Її автори вважають, що немає єдиної «загальноруської» історії й культури, й наполягають на тому, що не можна говорити про «нову» або «молоду» українську націю й «нову державу» Україну. Жуковський і Субтельний поділяють думку Михайла Грушевського, що «Київська держава, право й культура були утвором одної народності, українсько-руської; володимирсько-московська – другої, великоруської». Для більшості сербів, котрих наразі ще більше, аніж в минулому, «бомблять» російською пропагандою, це – єресь.
Коли йдеться про Україну, сербські читачі упродовж надто довгого періоду ознайомлювалися з її історією через російські або польські джерела. Наслідком цього були стереотипи, рештки яких помітні й сьогодніРадомир Лічіна
Видавництво «Дан ґраф» друкує незалежну щоденну газету «Данас», яка частіше від інших сербських видань подає матеріали про Україну. Редактор Радомир Лічіна пояснює, що видавництво намагається друкувати книжки, які проливають додаткове світло на події з ближчого й дальшого минулого і які допомагають долати стереотипи. Він каже: «Коли йдеться про Україну, треба чесно визнати, що сербські читачі й громадськість упродовж надто довгого періоду ознайомлювалися з її історією через російські або польські джерела. Наслідком цього були стереотипи, рештки яких помітні й сьогодні, коли дехто ще бачить Київ як «мать городов русских» і т. п. Ми бажали, скільки це в нашій змозі, протистояти таким позиціям, незважаючи на загальну упевненість у тому що «міфи є тим, чого ніколи не ставалося, але вони, всупереч тому, тривають».
Видавець: «Відчинене вікно для кращого розуміння України»
Йдеться про проект, який долає політичні стереотипи й зближує два народиДюра Гарді
Дюра Гарді, професор університету в Новому Саді, зазначає, що йдеться про фундаментальну наукову працю авторів, широко відомих у міжнародних наукових колах. «Було вкрай необхідно, – зазначає цей історик, – щоб у Сербії вийшов такий синтез, що доповнить і розширить знання про історію цивілізаційно близького сербам українського народу, котрий пишається своєю історією. Йдеться про проект, який долає політичні стереотипи й зближує два народи». Гарді додає, що вихід книжки Жуковського й Субтельного міг би стати поштовхом для перекладу українською мовою праці «The Serbs» видатного сербського історика Сіми М. Чирковича.
У видавництві вважають, що «Нарис історії України» читатимуть насамперед науковці, студенти й публіцисти, а також українсько-русинська діаспора, зокрема молодь. Редактор видання Радомир Лічіна каже: «Ми не маємо ілюзій, що одна книжка змінить ставлення нашої громадськості до колишніх і нинішніх подій в Україні та що вона заповнить величезну порожнечу, яка існує в тутешньому уявленні про країну, котра навіть не далека, а з котрою пов’язують нас також українці, які упродовж кількох поколінь живуть у Сербії як її лояльні громадяни. Все-таки ми відкрили хоч одне віконце для кращого розуміння того, що відбувається в тій великій країні, сподіваючися, що таких вікон у майбутньому буде все більше».
Слід сказати, що ця книжка була підготована ще 2008 року. Коли вже готувалися здати її до друку, українська сторона без пояснення розірвала угоду з видавцем. Така директива надійшла з Києва. Люди, причетні до проекту, говорили, що видання припинили особи з оточення Віктора Януковича.
