Омбудсмани Росії та України не мають реального впливу на звільнення політичних в’язнів, кажуть експерти. Вони можуть тільки просити, переконувати та тиснути власним авторитетом, пояснює правозахисник Богдан Крикливенко. Саме тому, на його думку, уповноважені з прав людини двох країн просто зобов’язані домовлятися. При цьому Україна та Росія не мають жодного майданчика, на якому могли б обговорити звільнення полонених, наголошує юрист Української Гельсінської групи Дар’я Свиридова.
Візит уповноваженої з прав людини в Росії Тетяни Москалькової до засудженого в справі так званих «кримських диверсантів» Дмитра Штиблікова відкрив програму спільних відвідин російським і українським омбудсманами в’язнів у Росії та Україні, заявили в прес-службі російського уповноваженого з прав людини.
Втім, український омбудсман Людмила Денісова не змогла зустрітися з Миколою Карпюком, Олегом Сенцовим та Романом Сущенком. Вона заявила, що Росія затягує процес відвідання нею українських політв’язнів.
А віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко написала на своїй сторінці в фейсбуці, що така ситуація може свідчити про те, що стан українських в’язнів погіршується.
Російська колега Денісової заявила про намір відвідати керівника агентства «РИА Новости-Украина» Гліба Вишинського, який перебуває під арештом в Україні. Але Денісова поставила їй ультиматум: ця зустріч відбудеться тільки після того, як вона зможе побачити Сенцова – адже той іще з 14 травня тримає голодування.
Сила заборони омбудсмана
Немає повноважень у Москалькової заїхати до України, щоб когось відвідатиБогдан Крикливенко
Ні Денісова, ні Москалькова не можуть забороняти одна одній зустрічі з політв’язнями, каже правозахисник Богдан Крикливенко. А все тому, що в них немає навіть повноважень для того, щоб здійснювати такі візити.
«Немає повноважень у Москалькової заїхати до України, щоб когось відвідати, так само як і в Денісової немає повноважень заїхати до когось у Росію», – каже Крикливенко.
Питання відвідин політв’язнів – це просто політичні домовленості, не врегульовані жодним документом, пояснює він. Ба більше, в багатьох країнах навіть не допускається існування таких осіб, попри те, що реально вони є, наголошує Крикливенко.
Повноваження омбудсмана в конфліктній ситуації
Із початком збройного конфлікту на Донбасі український омбудсман почала працювати зі справами порушення прав політичних в’язнів, біженців, внутрішньо переміщених осіб, але законодавство про уповноваженого з прав людини не оновилося, нових повноважень в нього не з’явилося, каже директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров. Хоча, на його думку, зміни потрібні.
«Треба було б посилити роль уповноваженого з прав людини. Це модель слабкого омбудсмана, де все базується на повазі до такої особи», – зазначає Захаров.
В 2015 році 30 омбудсманів із різних країн, де був чи досі триває конфлікт, підготували Київську декларацію «Роль національних інституцій із прав людини у конфліктних і постконфліктних ситуаціях».
Її можна використовувати як орієнтир того, якою є роль омбудсмана в таких країнах, каже Крикливенко.
В ній йдеться, зокрема, про те, що уповноважений із прав людини зобов’язаний моніторити стан дотримання прав людини, запобігати їх порушенню, сприяти діалогу між сторонами конфлікту, співпрацювати зі сторонами конфлікту, захищати права біженців та внутрішньо переміщених осіб та залучати до цього процесу міжнародні організації.
Що може зробити омбудсман для звільнення політв’язнів?
Ми не маємо жодного майданчика фактично щодо гуманітарних питань, звільнення полонених КремляДар’я Свиридова
Реального впливу на звільнення політичних в’язнів ні український, ні російський омбудсмани не мають, каже Захаров. І навіть обговорити цю проблему складно, зазначає юрист Української Гельсінської групи Дар’я Свиридова.
«Сьогодні ми маємо близько 70 політв’язнів Кремля. І ми не маємо жодного майданчика фактично щодо гуманітарних питань, звільнення полонених Кремля», – розповідає Свиридова.
Все, що омбудсмани можуть робити, так це просити, переконувати, тиснути авторитетом чи зв’язками, каже Крикливенко, але документа, який би допоміг вплинути на ситуацію, немає.
«Наприклад, звільнення Чийгоза (заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз – ред.). Обидва омбудсмани з ним поспілкувалися, дізналися про стан здоров’я. Завдяки спільним зусиллям його було звільнено разом з Ільмі Умеровим (інший заступник голови Меджлісу – ред.). Сказати, що щось зробив омбудсман феноменальне, не можна, але без нього цього б не сталося», – стверджує правозахисник.
Омбудсмани України та Росії зобов’язані домовлятися, переконаний Крикливенко, інакше їхнє існування просто не буде виправданим.