«Жертва Кремля», «головний критик президента Росії Володимира Путіна», «втрата для України» – так упродовж дня описували російського журналіста Аркадія Бабченка ті, хто повірив у його вбивство. А це, схоже, усі, окрім втаємничених представників українських спецслужб, які знали про операцію.
На брифінгу СБУ сумнівів не залишилось: Аркадій Бабченко живий. Він розповів, що вбивство довелось інсценувати, адже місяць тому дізнався – його планують убити.
«Дуже хотів би подякувати Службі безпеки України за те, що врятували моє життя. Наскільки мені відомо, ця операція готувалася два місяці. Мене поінформували місяць тому. За цей місяць я бачив, як хлопці працювали, як вони рили носом, пахали, як буйволи. Увесь цей місяць ми були на зв'язку, ми думали, пропрацьовували, діяли. Результатом цього стала ось ця спецоперація», – сказав Бабченко у прес-центрі СБУ.
Організатора «вбивства» російського журналіста Аркадія Бабченка уже затримали, сказав голова Служби безпеки України Василь Грицак.
«Просто зараз ведуться слідчі дії, а також тривають обшуки», – сказав Грицак.
За даними спецслужби, замовником є російські спецслужби. І їхньою ціллю був не стільки опозиційний журналіст, скільки «фізичне знищення російських громадян, які через політичні погляди змушені покинути території Росії».
Запитання, які ставили одне одному люди, поки все не стало відомо
Українці майже добу жили з думкою, що на території їхньої держави убили відомого журналіста. Ще одного – адже після загибелі Павла Шеремета ніхто не висловив сумнівів, що на Бабченка могли успішно скоїти замах.
Відомі лідери думок та пересічні українці ставили одне одному кілька однакових запитань:
– Чому у Києві?
Україна – зручне місце для подібних розправ. Так до резонансної появи Бабченка коментував Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.
Убивства таких російських емігрантів можуть мати три цілі, вважає експерт: розправа над «незручною» людиною, привід вкотре підмочити геополітичну репутацію Києва та можливість продемонструвати «таким, як Бабченко», що від Росії ніхто не сховається.
«Це чекістська позиція: у нас руки довгі, і будь-який зрадник, кого ми вважаємо зрадником – буде покараний», – сказав Мельник у коментарі Радіо Свобода.
– Чи можна врятувати тих, хто «незручний» для Кремля?
Чи можуть українські спецслужби запобігти вбивству, знаючи, що Аркадій Бабченко – в умовному «чорному списку» Кремля?
Якщо убитий журналіст, скажімо, звертався до силовиків, що він побоюється за своє життя, чи помічає стеження – то тоді логічне питання, чому його не захистили, говорив Мельник.
«Якщо цього не було – то потенційних жертв для російських чи проросійських кілерів в Україні мабуть значно більше, ніж усі українські спецслужби та поліція могли би спостерігати чи забезпечити охорону», – додає експерт.
Виявилось, що Бабченко дійсно звернувся до спецслужб по допомогу – і отримав її.
Проте боєць Української добровочої армії Олена Білозерська переконана, що Україна має робити більше, щоби захищати таких, як Бабченко.
З одного боку, до кожного емігранта з Росії не приставиш охоронця, каже вона. А з іншого – Київ мав би від початку «вести політику нульової толерантності щодо росіян», додає Білозерська.
«Але держава зробила недостатньо, щоб ця агентура, по-перше, не могла з Росії до України приїздити. І по-друге, щоби п’ята колона не почувала себе вільно», – додає Білозерська.
– Які мотиви могли бути, щоб полювати на Бабченка саме зараз?
Політолог Тарас Березовець припускав, що вбивство Бабченка могли скоїли «навздогін Чемпіонату світу в Києві».
Це підтвердив і сам журналіст. Бабченко дізнався, що за його «голову» організатору вбивства мали заплатити 40 тисяч доларів. Виконавець мав упоратись за три тижні, проте його почали «підганяти».
«Очевидно, підганяли до Ліги чемпіонів. Доводилося якось ухилятися, вигадувати якісь відмазки: то я ногу зламав (а я її, до речі, не ламав), потім довелося кудись поїхати. Усе це мало статися не вчора, це так збіглося», – наголосив Бабченко.
– Чи знайдуть винних?
Та найбільше українців цікавило, чи покарають винних у – як зараз відомо – нереалізованому вбивстві.
Багато хто звинувачував правоохоронців та спецслужби у тому, що не вберегли Бабченка. Генеральний прокурор Юрій Луценко на брифінгу в СБУ засудив таку недовіру українців.
«Я не уявляю, що у Британії звинуватили владу в отруєнні сім’ї Скрипалів. Тому Британія – сильна. На жаль, у нашій країні політикум використовує будь-який привід для атаки на країну», – сказав генпрокурор.
Проте таку недовіру українців можна пояснити – українська влада у випадку з Бабченком діяла за звичною схемою: зробила гучні заяви до того, як оприлюднила результати розслідування, каже директор аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк.
Та і вбивство в центрі Києва іншого журналіста – Павла Шеремета, і подальше розслідування його справи стали «ляпасом» для українських правоохоронців, каже Давидюк. Тому воно засвідчило – резонансні вбивства в Україні легко скоюються, але не розслідуються, пояснює недовіру експерт.
До того ж, за 18 років Україна не спромоглась покарати винних у вбивстві першого головного редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе, каже Давидюк.
Луценко, натомість, привів у приклад 2001 рік у США, коли стався теракт у Нью-Йорку.
«Я не можу уявити, щоб опозиція США звинуватила у теракті на «близнюків», котрий здійснила «Аль-Каїда», діючого президента або діючого керівника ЦРУ. Там цього не могло бути. І тому США могутня країна», – сказав генпрокурор.
Реакція світу на Бабченка: «мертвого» і живого
Відразу після «вбивства» Бабченка представники української влади у тих чи інших формулюваннях вказали на роль Росії як замовника. Висловились так прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та міністр закордонних справ Павло Клімкін.
Президент Петро Порошенко мовчав до появи Бабченка.
Закликали Київ розслідувати «справу» Бабченка в ООН, ОБСЄ та США.
Поки не стало відомо, що Бабченко живий – реагувала й Росія. Директор ФСБ Росії Олександр Бортников назвав звинувачення у бік Кремля «дурницею» і «провокацією. А глава МЗС Росії Сергій Лавров додав, що звинувачення у бік Росії пролунали ще до того, як розпочалось розслідування:
«Тому ця мода, яку задають автори такого ведення міжнародних справ – вона сумна», – сказав Лавров.
Коли ж стало відомо про інсценування убивства, першим висловився керівник російської Ради з прав людини Михайло Федотов. Він порадив організаторам цієї спецоперації «звернутись до лікарів».
Порошенко уже дав розпорядження приставити до Бабченка і його родини охорону.
