Чи можлива в Україні хунта?

Згідно з версією слідства, Надія Савченко планувала теракт у Верховній Раді проти усього найвищого керівництва країни – з подальшим переходом влади до військових. Як до ідеї захоплення влади в Україні ставляться самі військові? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії розповіли політолог Валерій Димов, військовий журналіст Анатолій Шара та учасник АТО, військовослужбовець 10-ї ОГШБр Гліб Бабич.

– Наскільки реальний сценарій захоплення влади, про який говорить українське слідство? Враховуючи ті слова, які сказала Савченко про те, що була певна політична провокація?

Валерій Димов: Знаючи ситуації конкуренції у Верховній Раді, знаючи намагання політичних сил використовувати недовіру до влади, а зараз вона дійсно існує, заради власної політичної підтримки, ми побачили практично однодушне зняття недоторканності й повідомлення про підозру, навіть арешт Савченко.

Ми та ті військові, про яких вона говорила, побачили, що до неї підійшов Рабінович, Шустер, Мураєв. Не підійшли ті люди, які ототожнюються як політичні сили, та навіть хлопці, які з нею були у батальйоні «Айдар».

Тут дві відповіді. Влада сьогодні має дуже низький рівень підтримки. Тож проблема не у Савченко, а у тому, хто може входити у цей вакуум. Якщо ми говоримо про політичні процеси, то мають входити політичні структури, суб’єкти, партії, лідери таких партій, які будуть конвертувати цю недовіру до влади, яка втратила свою політичну підтримку.

Якщо немає політичного процесу або хтось хоче зламати становлення політичних інституцій, політичної структури в Україні, тоді виникає загроза, що може прийти так звана хунта.

Пані Савченко дуже вдало підходить на роль такого собі виконавця. Але не вона розробляє такі плани. Це зовсім інший сценарій. Думаю, що деякі сили використовують пасіонарність Савченко, її незрілість. Що й дозволяє їй стати легкою здобиччю для сил, які насправді дбають не так про інтереси країни та її громадян, як й про інтереси зовсім іншої країни – агресора.

– Валерію, наскільки в Україні реальна така хунта, як, наприклад, у латиноамериканських країнах?

Валерій Димов: Якщо говорити про всю серйозність, то думаю, що такий план, який, можливо, був у тих, в кого Савченко й Рубан були маріонетками, був би провальний.

– Чому?

​Валерій Димов: Тому що немає суспільної підтримки. Народ може не любити владу, але він не піде за політиками-авантюристами. А військові не підтримали Надію Савченко.

– Анатолію, наскільки військові були б готові підмінити органи влади в Україні?

Анатолій Шара: Ми забуваємо, що військові – це дуже структурована інституція, і вони всі виконують накази. Якщо з’явиться фігура в Україні, яка зможе об’єднати військових, то усі військові могли б її підтримати.

Зараз дуже багато різних політиків, експертів коментують цю ситуацію, але вони забувають ще й про те, що військові, як і волонтери, мають найбільшу підтримку суспільства. Усі хочуть якось під них підмазатися.

Розрахунок Савченко та Рубана був на те, що знайдеться якась кількість військових, які захочуть з ними співпрацювати. Але в Україні серед військових є різні настрої. Та вони чудово розуміють, що основна загроза походить не з Києва.

– Якщо говорити загалом про протестний феномен, цей сценарій реальний в Україні?

Анатолій Шара: Він більш ніж реальний. Перша передумова – незадоволеність суспільства владою. Суспільство усе пасивне, і воно чекає, що буде відбуватися далі. Поки що в Україні немає такої публічної військової фігури, яку б підтримала більшість суспільства.

– Багато українців дезорієнтовані, вони не дуже вірять у можливість політичних змін. А військові – це досить хороша відповідь на цю проблему. Тимчасова диктатура, автократія для того, щоб швидко вирішити усі проблеми.

Валерій Димов: Це є проблема. Але вона стояла для багатьох країн. Ми зараз проходимо швидкими темпами те, що інші країни проходили протягом тривалого часу.

В Україні відбувається багато безпрецедентних процесів, і умови, в яких перебуває Україна, також безпрецедентні. Тому що третя світова війна у вигляді гібридної, на мою думку, триває.

Українці не люблять владу, але вони люблять Україну. Якщо влада вважає, що вона є Україна, то українці певною мірою чітко відрізняють зерна від полови. Політики думають, що люди не підтримують їхні гасла, але люди не підтримують конкретно їх.

За ці чотири роки людей зі значками політичних сил майже немає, але людей з прапорами України у вікнах та стрічках на рюкзаках менше не стало. Тут є проблема для політиків. І питання у довірі. Рано чи пізно хтось заповнить цю нішу, коли прийдуть нові люди.

– Чи приречена Україна на підвищення авторитаризму в умовах російської агресії? Формується хороша платформа для радикальної форми правління в Україні.

​Анатолій Шара: Україна не відірвана від всього світу. Ми проходили усі еволюційні шляхи, які проходили інші країни. Люди після будь-якої війни дуже втомлені, й завжди є великий попит на серйозну сильну руку, щоб їм вказали, куди їм рухатися та як жити. Чим довше триває війна, тим більше зростає попит на сильну руку.

Це буде спостерігатися, наша влада дає багато приводу для цього. Петро Порошенко не підходить на роль сильної руки, тому що він бізнесмен.

– Як військові ставляться до сценарію, який запропонувала Надія Савченко? Чи є рівень підтримки якщо не діям, то її риториці?

Гліб Бабич: Для більшості військових усі київські та подібні процеси досить далекі. Більшість про це навіть не замислюється. В армії є різні люди, з різним ступенем задоволення або незадоволення діями влади, але це наразі найбільш впорядкована структура в країні.

Тому люди, які перебувають на передовій, зайняті основною справою – вони бачать противника в обличчя. Переконати їх у тому, що противник не спереду, а позаду, важко. Вони чудово розуміють, що буде, якщо вони розвернуться до справжнього противника спиною.

Запропонований сценарій Надією Савченко я взагалі не вважаю за сценарій. У мене враження, ніби вона начиталася авантюрних романів.

– А що ви вважаєте нормальним сценарієм?

Гліб Бабич: Нормальним сценарієм під час війни я вважаю вибори, у першу чергу. Ще цілий рік до виборів. Чому стоїть черга людей, які хочуть моментально змінити владу під час війни? І вони ж за чотири роки не сформували політичну силу, яка була б здатна вийти на вибори та висунути свого лідера. На це питання ніхто не може відповісти.

– Якщо не вдається впливати на процеси в країні політичними методами, якщо немає довіри, з’являється запит на радикальні дії. Наскільки далеко це може зайти в Україні і якрю може бути протидія?

​Анатолій Шара: Треба розуміти, що хунта – це завжди різке обмеження усіх прав. Це буде суворе обмеження та контроль військовими над усім.

Мій прогноз досить позитивний. Для Росії дуже дорого вести війну проти України у військовому плані, простіше та дешевше підривати її різними способами. Вони завжди будуть грати на популізмі, наше суспільство загалом не звикли мислити критично. Тож історія з Савченко буде повторюватися, але я думаю, що наші спецслужби зможуть це контролювати.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)