19 січня Чехія традиційно згадує і вшановує пам’ять свого національного героя Яна Палаха. Від дня трагічної смерті чеського студента, який вчинив акт самоспалення на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини, минає 49 років. Щороку в різних містах країни на згадку про життя Яна Палаха організовують різні заходи: покази фільмів, панельні дискусії, лекції, виставки та літературні вечори. Цього року в невеликому чеському місті Мелнік, окрім чеха Яна Палаха, була вшанована пам’ять і двох українців – Василя Макуха та Олекси Гірника: їхні вчинки передували чеському героєві, свого часу вони здійснили акти самоспалення в Україні на знак протесту проти репресій, русифікації та поневолення української держави.
Пам’ятну акцію організувала і провела місцева гімназія імені Яна Палаха, де для учнів старших класів була організована зустріч, присвячена життю й смерті чеського та українських загиблих героїв, яка завершилась показом документальних фільмів.
16 січня 1969 року Ян Палах вийшов на головну Вацлавську площу Праги і підпалив себе. Цим вчинком 20-літній студент Карлового університету хотів привернути увагу співгромадян до незаконної окупації Чехословаччини в серпні 1968 року. Пробігши кілька метрів, Ян Палах упав, на третій день він помер від опіків у лікарні.
Нашою метою було, окрім згадки про Палаха, показати студентам, що інколи в житті трапляються такі ситуації, коли варто воювати за вищі цілі, за народІлона Нємцова
«Нашою метою було, окрім згадки про особу Яна Палаха, показати студентам, що інколи в житті трапляються такі ситуації, коли варто воювати за вищі цілі, за народ, за щось, що є важливим для нас. Не боятися висловитися, не бути сірою людиною, стадом, не дозволяти, щоб вами маніпулювали», – сказала директор школи Ілона Нємцова.
В урочистих заходах з покладанням квітів біля пам’ятника Янові Палаху взяли участь голова Сенату, верхньої палати Парламенту Чехії, Мілан Штєх, заступник голови нижньої Палати депутатів Парламенту Войтєх Пікал, мер міста Мелнік Цтірад Мікеш, а також посол України в Чехії Євген Перебийніс. У виступі він наголосив на тому, що солідарність із чехами й словаками під час бурхливих подій 1968 року висловлювали тисячі українців, чимало з яких за свою позицію і солідарність заплатили життям і свободою.
Серед них був і Василь Макух, який ще перед Яном Палахом – 5 листопада 1968 року – здійснив акт самоспалення у центрі Києва.
Василь Макух прагнув привернути увагу сучасників до підневільної русифікованої України, до окупованої радянським режимом Чехословаччини. На Хрещатику він облив себе бензином і підпалив. Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!»
Схожу долю для себе обрав і Олекса Гірник, який у ніч з 21 на 22 січня 1978 року в день 60-ї річниці проголошення самостійності України Центральною Радою на знак протесту проти окупаційної політики Росії в Україні підпалив себе на Чернечій горі у Каневі.
У прощальному листі дружині Олекса Гірник написав: «Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».
На думку чеських істориків, через приховування комуністичним режимом повідомлень про акти волевиявлення й протести громадян Ян Палах міг не знати про героїчні вчинки українця Василя Макуха, а також поляка Ришарда Сівеця, який самоспаленням у Варшаві 12 вересня 1968 року також протестував проти окупації Чехословаччини.
Однак приклади про самовідданих борців за правду наслідували й інші. У Чехословаччині це Ян Заїц та Евжен Плоцек, в Угорщині через протест проти радянської окупації та любов до своєї країни згадують 16-річного учня Шандора Бауера.
