Видання The Daily Signal пояснює, чому напередодні зимових свят Україна все менше схожа на Росію. Тим часом Аналітичний центр Jamestown Foundation попереджає, що ризик можливого насильницького державного перевороту в Україні є набагато більшим, ніж здається. Дослідницький центр Carnegie Europe опублікував статтю про те, що політичні умови для припинення війни на Донбасі погіршуються з усіх сторін.
Видання The Daily Signal пояснює, чому Україна все менше схожа на Росію. Автор статті Нолан Петерсон звертає увагу на те, що через тиждень після Дня подяки українські крамниці пропонували знижки «Чорної п’ятниці». Хоча Україна й не святкує Дня подяки, все ж дуже помітно, що країну охопив різдвяний настрій, як це зазвичай відбувається, наприклад, у Сполучених Штатах, зауважує автор.
На вулицях сьогодні можна побачити багато декорацій, а всередині крамниць і кафе грає різдвяна музика, в тому числі й іноземна, мовиться у статті.
Але особливістю цьогорічних святкувань є те, що 25 грудня тепер визнали офіційним святом, коли відзначатиметься Різдво Христове за григоріанським і новоюліанським календарем.
21-річна Софія Шуляковська повідомила виданню, що дуже зраділа цьому, адже вона сама із Західної України, де живе багато католиків, мовиться у статті. На її думку, ігнорування свята «було дискримінацією» щодо цих людей.
Одні розглядають цю подію як повагу до українських католицьких та протестантських меншин, а інші вважають, «що цей крок був дійсно останнім розділом в історії українського культурного розлучення з Росією», зауважує Петерсон.
На думку автора, відвідати Україну сьогодні – це отримати можливість «стати свідком народження демократії не лише у державних залах, але і в усіх сферах суспільства». Петерсон також вважає, що корупція в багатьох сферах в Україні зменшується, а громадянське суспільство зростає, хоча й попереду ще багато роботи. Незважаючи на те, що в країні все ще йде війна, згідно з опитуваннями, корупція є більшою загрозою, ніж військова агресія, зазначає автор.
Із 2014 року українська культура дерусифікується, і це стає дедалі помітнішим, ідеться у статті. Автор переконаний, що розрив із Росією насправді почався не після Революції гідності, а ще у 1991-му, після розпаду СРСР. Якщо подивитися на те, як українці раніше святкували, наприклад, свої весілля, то можна побачити, що сьогодні ці святкування більше нагадують ті, що відбуваються на Заході. Українці також широко почали святкувати й інші свята, такі як Геловін, пише автор.
Сучасна молодь вже не живе згадками про життя в СРСР, тому і їхні культурні смаки відрізняються, мовиться у статті.
Дослідницький центр Carnegie Europe опублікував статтю про те, що політичні умови для вирішення війни на Донбасі погіршуються з усіх сторін. Автор статті Ґвендолін Зассе вважає, що війна в Україні вже не привертає багато уваги, але ця війна вже забрала життя понад 10 тисяч осіб, а мільйони були вимушені залишити свої домівки.
«Зараз війна також швидко зникає з політичного порядку денного в тих країнах, яким доручають здійснити посередництво та забезпечити мир та врегулювання конфлікту», – зауважує Зассе. Але відкривалися й нові вікна можливостей, наприклад, призначення спецпредставника Держдепартаменту США з питань України Курта Волкера чи пропозиція президента Росії Володимира Путіна ввести миротворчу місію ООН на Донбас, але такі «вікна» швидко зачиняються, якщо нічого не робити, йдеться у статті. Багато часу витратили саме на критику пропозиції Путіна, а зараз Росія вже зайнята підготовкою до президентських виборів, зауважує автор.
В самій Україні президентські та парламентські вибори 2019 року також «кидають тінь на внутрішню політику», а можливості президента України, на думку автора, дуже обмежені через його низький рейтинг та несприйняття будь-чого, що може бути розцінене як поступка Росії.
На Заході майже не звернули уваги на два закони, які викликали хвилю протестів в Україні в жовтні: перший – про особливого статус в окремих районах Донецької та Луганської областей, який «містить посилання на необхідність проведення місцевих виборів, відповідно до українського законодавства та під міжнародним наглядом у визначених сферах до набуття чинності положення про самоврядування». І хоча й закон не набув чинності, питання особливого статусу стало ще гострішим, ніж раніше, зауважує Зассе.
Другим був законопроект про відновлення українського суверенітету над тимчасово окупованими територіями, який анулював би перший, «забезпечивши правову основу для тих, хто виступає проти ініціатив щодо врегулювання конфліктів, посиливши напружені відносини з Росією», пояснює Зассе.
Канцлер Німеччини Анґела Маркель наразі займається формуванням нового уряду, а порядок денний президента Франції Емманюеля Макрона щодо України взагалі залишається незрозумілим, так само, як і єдність США та Європи стосовно цього питання, мовиться у статті.
Тому той факт, що політичні умови для вирішення війни на Донбасі погіршуються з усіх боків, повинен стати ключовим у врегулюванні миру в Україні, мовиться у статті.
Аналітичний центр Jamestown Foundation попереджає, що ризик можливого насильницького державного перевороту в Україні є набагато більшим, ніж здається. Автор статті Микола Воробйов розмірковує над відносинами між міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим та президентом України Петром Порошенком та пояснює, чому це може стати проблемою.
На початку жовтня колишній радник міністра Авакова Антон Геращенко розповів на українському телеканалі ICTV про конфлікт між Аваковим та Порошенком, який триває, за його словами, ще з того часу, як останнього обрали президентом, зазначає автор. Цей конфлікт погіршився після численних антикорупційних протестів під Верховною Радою в середині жовтня, після чого НАБУ затримало сина Авакова Олександра через правопорушення, яке він нібито здійснив ще три роки тому, йдеться у статті.
На думку автора, важливим питанням є те, чи зможе міністр Аваков кинути виклик Порошенкові. «Що могло б статися, якщо б Аваков став на бік протестувальників та використав їх як щит для того, щоб змусити Порошенка піти у відставку? А як щодо підрозділу «Азов», який залишається під контролем міністра Авакова в складі Національної гвардії України?» – запитує автор.
Іншою причиною для занепокоєння президента України, на думку Воробйова, є опитування, які вказують на те, що лише 13% громадян вважають, що країна рухається в напрямку процвітання, а рейтинги Порошенка залишаються дуже низькими.
«Цей глибокий громадський песимізм разом із відсутністю фундаментальних реформ та величезною корупцією, що надходить з адміністрації Порошенка, спричинив додаткові протести по всій країні. Ці демонстрації залучили й громадянське суспільство, ветеранів війни на Донбасі, волонтерів, підприємців та інших активістів», – зазначає автор.
Відповідно до Конституції України, армію можна буде використовувати всередині країни лише у разі оголошення надзвичайного стану президентом, в інших випадках діють Національна гвардія і поліція. А, «отже, важко перебільшувати величезну роль, яку Аваков відіграє в країні – його позиція дозволяє йому маніпулювати президентом за більшу політичну вигоду, як от утримання Порошенка від можливих закликів до дострокових виборів», адже партія Авакова може їх не виграти, зазначає автор.
Ще однією силою є українські ветерани, кількість яких сягає 300 тисяч осіб. Після повернення додому вони не бачать суттєвих змін та мають труднощі з матеріальним забезпеченням своїх сімей, тому «ця категорія людей є вразливою: їх можуть найняти місцеві олігархи або політики, які можуть бути зацікавлені в ескалації політичної напруженості».
На думку автора, в Україні ризик можливого насильницького державного перевороту є набагато більшим, ніж може здатися.
