Голодомор-геноцид в Україні та Західна Європа

У Західній Європі про Україну знають щораз більше людей у зв’язку з драматичними подіями Євромайдану та з огляду на російську агресію. Але деякі політики й історики вказують, що для розуміння коренів теперішньої ситуації і, зокрема, причин дій Москви на Заході потрібно знати більше про українську історію і про Голодомор 1932-1933 років.

«Коли я дізналася про Голодомор від української громади в Дербіширі, я була абсолютно шокована розповідями, навіть попри те, що я чула і про інші геноциди. Я насправді не розумію, чому ми досі не визнали цей геноцид, і не розумію, чому Міністерство закордонних справ цього не робить», – скаржиться депутат Палати громад британського парламенту Полін Латам.

З її ініціативи 7 листопада відбулися вже другі слухання про Голодомор в Україні. Попередні парламентські слухання на цю тему були 2013 року.

В одній з кімнат Вестмінстерського палацу в Лондоні, де зазвичай засідають парламентські комітети, близько півдесятка депутатів фактично одностайно говорили про потребу визнання Голодомору геноцидом.

Але депутати у виступах заявляли також про потребу визнання вірменського геноциду, згадували про заклики назвати геноцидом злочини проти курдів на Близькому Сході, вели мову про теперішні злочини проти мусульман у М’янмі тощо.

У пересічної людини може скластися враження певного змагання низки країн чи народів, які хочуть, щоб злочини проти них були визнані геноцидом.

Що знають про Голодомор?

​Дарія Матінґлі, докторант історії в університеті Кембриджа, досліджувала це питання і каже, що «про Голодомор знають в академічних колах, особливо дослідники радянської історії, але не пересічний громадянин на Заході».

4 роки тому Дарія, провівши міні-опитування, виявила що навіть серед студентів гуманітарних спеціальностей у Кембриджі про Голодомор щось могли сказати лише 20%. За її словами, ситуація відтоді не змінилася.

У сусідній Франції, за словами директора Українського культурного центру у Парижі Наталії Кочубей, ситуація схожа: «Тому що питання Голодомору проходить у шкільних підручниках дуже побіжно… Французький парламент ще не визнав Голодомор геноцидом. Вони просто тримаються резолюції ЄС, що це – злочин проти людяності».

Шкільні програми

За результатами дебатів у Лондоні група британських депутатів та представники українського посольства вели мову про впровадження теми Голодомору у шкільні програми.

Дарія Матінґлі зауважує, що британські шкільні програми не такі, як їх можуть уявляти в Україні, бо британські школи і вчителі самі обирають, що і як їм викладати, зокрема, на уроках історії.

«Тут в цьому плані політика дуже ліберальна, і від кожного вчителя, від окремої школи залежить, як саме вони будуть розглядати, наприклад, історію 1930-х років та Радянського Союзу, які брати приклади з історії і як інтерпретувати. Але тут є і завдання для істориків та посольства України, щоб надати британським освітянам максимум інформації про Голодомор, про те, чим він відрізняється від радянського голоду початку тридцятих років», – сказала Дарія Матінґлі в інтерв’ю Радіо Свобода.

Дарія допомагала збирати й опрацьовувати матеріали до нової книжки про Голодомор, яку написала Енн Еплбаум, історик американського походження і лауреат Пуліцерівської премії за її попередню книжку про злочини комуністичного режиму в Радянському Союзі.

Дарія вважає, що книга Енн Еплбаум «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» саме призначена широкій аудиторії, якій варто знати про Голодомор, щоб розуміти сьогодення.

«Якщо брати Голодомор вузько, як окрему історичну подію, то насправді буде слушним питання: чому власне світ має дізнатися про те, що відбулося в нашій історії стільки років тому? Але якщо брати у ширшому контексті, то Голодомор має набагато більше значення для розуміння сьогодення – того, що відбувається в Україні сьогодні. Адже наслідки відчуваються через покоління. І події в Україні останніх років катапультували Україну в епіцентр новин: війна на сході, окупація Криму… Україна набагато ближча до Європи, ніж здається на перший погляд західним європейцям», – каже Дарія.

А ще як історик вона сподівається, що людство таки може вчитися на помилках минулого: «Мені здається, що, розповівши світові про Голодомор і про страждання, можна зменшити витоки насильства. Світ від цього тільки виграє».