Київ – Чорнобиль
У новому сховищі відпрацьованого ядерного палива для Чорнобильської АЕС завершили будівельні роботи і монтаж обладнання. Нині його випробовують і готують до перших партій радіоактивних відходів з ЧАЕС, переконалося Радіо Свобода. У сховищі застосовуються найсучасніші технології, деякі з них використовують уперше, повідомляють у Мінприроди та в адміністрації Чорнобильської АЕС. Тому сховище цікавить іноземних фахівців. Днями його відвідали японські енергетики, які вважають можливим застосування українського досвіду для локалізації наслідків аварії на АЕС «Фукусіма». Будівництво сховища фінансує та контролює його якість Європейський банк реконструкції та розвитку та інші західні донори. Між тим, недержавні експерти нагадують, що завершення будівництва неодноразово переносили через різні перешкоди.
Масштабна бетонна будівля складної форми поруч із промисловим майданчиком Чорнобильської АЕС. Це сховище відпрацьованого ядерного палива сухого типу (або ж СВЯП-2), призначене для паливних збірок з енергоблоків ЧАЕС. Залізничні колії, які сполучають СВЯП-2 з атомною електростанцією, заходять просто до будівлі. Сюди транспортуватимуть відпрацьоване ядерне паливо, яке накопичилося на станції за десять років її роботи, оброблятимуть стрижні паливних збірок, ділитимуть навпіл та вкладатимуть у спеціальні ємності, в яких воно зможе безпечно зберігатися упродовж ста років.
Днями сховище, яке проходить «холодні випробовування» (без ядерного палива – ред.) відвідала делегація японської енергетичної компанії TEPCO, яка, зокрема, обслуговує АЕС «Фукусіма». Фахівці з Японії визнають, що зацікавилися українським досвідом ліквідації ядерних аварій та поводження з відходами.
«Наша аварія (на АЕС «Фукусіма» – ред.) трапилася шість з половиною років тому, а Чорнобильська АЕС вже має тридцятирічний досвід. Одне з вражень — у вас на майданчику дуже успішно пройшли заходи дезактивації. А також ви значно поліпшили умови праці поблизу четвертого енергоблоку і нового безпечного конфайнменту», – визнав старший радник ТЕРСО з ядерних питань Такафумі Анеґава, цитує його прес-служба ЧАЕС.
Невдовзі після японських інженерів СВЯП-2 відвідали українські журналісти. Показує нове сховище і пояснює, як воно діятиме, головний інженер проекту з підвищення безпеки на ЧАЕС Андрій Савін.
Фахівець пояснює: паливні збірки мають довжину сім метрів, і спеціальне обладнання підіймає їх просто з залізничних платформ через люки на верхні поверхи комплексу. Тут у герметичній бетонній кімнаті, обшитій товстим металом, керовані роботи-маніпулятори ділять збірку на дві половинки довжиною три з половиною метри. Тоді ядерне паливо завантажують у спеціальні пенали – разом з особливими матеріалами, які поглинають потік нейтронів та зменшують випромінювання й нагрів палива.
Поруч, на території комплексу, тягнуться уздовж залізниці дві низькі масивні бетонні споруди із круглими отворами: це ємності, в яких ядерне паливо може безпечно зберігатися упродовж ста років, наголошує Андрій Савін.
Будівельні та монтажні роботи фактично завершені. Монтаж проводиться тільки там, де обладнання потребує додаткового налаштуванняАндрій Савін
«Будівельні та монтажні роботи фактично завершені. Монтаж проводиться тільки там, де обладнання потребує додаткового налаштування. Більш ніж 50 одиниць обладнання пройшли індивідуальні випробування. Ми провели комплексні випробування деяких систем, як-от система поводження з транспортним контейнером – вона тут є основною», – розповідає та показує Андрій Савін.
Нині все обладнання комплексу СВЯП-2 змонтоване, працівники у спецодязі налаштовують комп’ютери керування системами, запускають роботів, які невдовзі оброблятимуть паливні збірки. Це так звані «холодні випробування», бо радіоактивні речовини ще не надходили на підприємство, все обладнання є чистим, тож робітники можуть налаштовувати його без особливих труднощів.
Раніше на Чорнобильській АЕС повідомляли, що випробування, під час яких оброблятимуть першу партію відпрацьованого палива (так звані «гарячі випробування») мали б розпочатися вже у листопаді цього року.
Однак терміни виконання робіт пересунули, передовсім з міркувань безпеки, і це погоджено з міжнародними донорами проекту, пояснює міністр екології та природних ресурсів Остап Семерак.
Ми маємо повну підтримку та контроль міжнародного співтовариства над будівельними та технологічними процесами на СВЯП-2Остап Семерак
«Упродовж реалізації проекту відбуваються корективи термінів робіт. Це пов’язано з тим, що об’єкти на території зони відчуження є унікальними як для науки, так і інженерів та будівельників, які їх зводять. Питання номер один – це безпека та надійність реалізованих проектів. У цьому питанні є порозуміння з усіма учасниками технічного процесу, зокрема з представниками країн «Групи семи», ЄБРР, українського уряду, адміністрації ЧАЕС та зони відчуження», – наголошує Остап Семерак. – Ми маємо повну підтримку та контроль міжнародного співтовариства над будівельними та технологічними процесами на СВЯП-2. На цьому об’єкті, як і на інших об’єктах у зоні відчуження, застосовуються кращі світові технології. Особливо до України прикута увага тих країн, які ще не відмовилися від атомної енергетики і шукають шляхи, як це зробити».
За словами посадовця, що буде з ядерним паливом після ста років, на які розраховане сховище, говорити зарано: на жаль, людство не може впевнено прогнозувати своє поводження відходами на період, який значно перевищує тривалість людського життя.
Але в Мінприроди припускають, що за 100 років людство знайде розв’язання проблеми ядерних відходів, які залишилися після роботи реакторів радянського зразка.
Чорнобиль – найкраще місце для українських ядерних відходів?
Внутрішню, найбільш забруднену частину зони відчуження, за словами міністра екології, уряд планує зробити майданчиком для поводження з радіоактивними відходами, які проходять не лише з Чорнобиля. Так, машинний зал Чорнобильської АЕС, де раніше стояли парові турбіни, нині переобладнують для зберігання низки радіоактивних відходів, які утворилися на станції.
Окрім того, в зоні відчуження розпочали будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива: воно надходитиме сюди на зберігання з працюючих українських АЕС, оскільки альтернативою є вивезення на зберігання до Росії, причому за досить велику плату. За даними Мінприроди, Україна щороку платить російській стороні 200 мільйонів доларів за ці послуги, тому власне українське сховище, на його думку, швидко окупиться.
Поки що йдеться про зберігання в зоні відчуження палива з ЧАЕС, яке й раніше не планували вивозити до Росії, пояснює експерт з питань ядерної енергетики, директор з питань інформації асоціації «Український ядерний форум» Ольга Кошарна. За її словами, коли поруч з’являться сховища для використаного палива з інших АЕС – невідомо. Ольга Кошарна нагадує, що навіть проект СВЯП-2 реалізували з великими складнощами та затримками.
В цього проекту, СВЯП-2 – драматична історія. Мали завершити ще десять років тому, але тодішній переможець конкурсу з задачею не впоравсяОльга Кошарна
«З часу зупинки ЧАЕС і початку створення нового безпечного конфайнменту (укриття для зруйнованого четвертого енергоблоку – ред.) планували звести сухе сховище для ЧАЕС. Це більш сучасний тип, ніж мокре сховище, на якому нині зберігають відпрацьоване паливо цієї атомної станції. В цього проекту, СВЯП-2 – драматична історія. Мали завершити ще десять років тому, але тодішній переможець конкурсу з задачею не впорався. Розпочалися пошуки компанії, яка могла би не просто добудувати, а й запропонувати технологічне рішення для зберігання пошкоджених паливних збірок. Це компанія Holtec International (США). Паливні збірки для реакторів типу РБМК-1000 – не переробляються хімічним шляхом, їх можна лише зберігати. Те, що тривають «холодні випробування», означає, що невдовзі з ЧАЕС вивозитимуть паливні збірки, тобто прискориться процес виведення станції з експлуатації», – визнає експерт.
Тим часом, на ЧАЕС планують розпочати «гарячі» випробування сховища у 2018 році. Під час випробувань оброблятимуть і захоронюватимуть невелику кількість палива, паралельно налаштовуючи всі системи в реальних робочих умовах.
Нині у старих так званих «сховищах мокрого типу» Чорнобильської АЕС зберігається близько 21 тисячі паливних збірок, які накопичилися за тридцять років роботи станції. І для того, щоб вивезти з атомної станції все паливо, запакувати та покласти на зберігання, потрібно понад дев’ять років, такі розрахунки наводять Мінприроди та адміністрація Чорнобильської АЕС.
Водночас радіоактивні відходи, які накопичилися на ЧАЕС – це не лише використане ядерне паливо, а й різноманітні матеріали і речовини, заражені радіацією. Тому для їхнього безпечного зберігання облаштовують колишні приміщення турбогенераторів у машинному залі атомної електростанції.
У приміщеннях залу, де знаходилися турбіни першого і другого енергоблоків, достатньо місця для тисяч бочок з радіоактивними відходами, стверджує заступник директора Чорнобильської АЕС з кадрів та режиму Євген Катунін. Нині з машинного залу демонтують все зайве обладнання та переоблаштовують його для того, щоб воно відповідало всім вимогам безпеки.
