Брюссель – Асоціативні угоди між ЄС та Україною, а також Молдовою і Грузією – це доказ того, що ідея демократизації та переходу на євростандарти завойовує все більше пострадянських територій. Однак прогрес у реалізації цих планів помітний не всюди. На їхньому шляху стоять олігархічні клани, корупція, нереформовані суди, а також сусідня Росія. У Європарламенті з’ясовували, наскільки успішно між Україною та ЄС здійснюється процес асоціації і хто з-поміж українців, грузинів та молдован краще впорався з «домашнім завданням», передбаченим асоціативними угодами.
Хоча укладення Угоди про асоціацію з українцями стало вражаючою демонстрацією так званої «м’якої сили» Євросоюзу, впровадження її положень та європейська трансформація цієї країни наштовхується на чимало внутрішніх і зовнішніх перешкод.
Корупція, використання адмінресурсу, контроль судової системи з боку впливових політиків, політична поляризація та дестабілізаційна роль Росії – ось речі, які стоять на перешкоді подальшого реформування України, зауважують європейські експерти.
Водночас критика впливу та зусиль Євросоюзу на Україну, наразі у парламенті ЄС, також лунає доволі потужно. На думку представників низки аналітичних центрів, Брюсселю бракує послідовності, а ефективність його впливу на процеси українських реформ скорочується. З одного боку, через невиконання самими європейцями окремо взятих на себе умов, з іншого – через відсутність заохочень, якими слід було б далі підштовхувати Київ до перетворень у державі.
Росія «викреслила» себе із зовнішньополітичного вектору України – Ярабік
Експерт аналітичного центру Carnegie Endowment for International Peace Балаш Ярабік каже, що асоціативні угоди – це потужний елемент, який значно посилив роль і популярність об’єднаної Європи в Україні. А те, що росіяни незаконно анексували Крим і розгорнули війну на Донбасі, взагалі «викреслило» «російський вектор» із зовнішньополітичної орієнтації України.
Саме національний політичний розвиток, безсумнівно, буде відігравати вирішальну роль у реформах, а не європейський тиск та умовиБалаш Ярабік
«В Україні більше немає колишньої різниці у прихильності до Росії, порівняно з ЄС, – каже експерт. – Тому співдружність має не лише добру нагоду, але й відповідальність перетворити цю державу на краще. Говорячи про відповідальність, то досі підтримка ЄС – це були тільки фінансові транші, а не безпосередня підтримка, якої так потребує Україна, скажімо, в сфері реіндустріалізації та в деяких інших ділянках, де діалог із ЄС розпочали, а реальної допомоги так і не надійшло. Але правда й у тому, що саме національний політичний розвиток, безсумнівно, буде відігравати вирішальну роль у реформах, а не європейський тиск та умови».
Принагідно Ярабік звертає увагу на те, що не дає частині українців відчувати переваги переходу на європейські стандарти: бідність сільських регіонів і залишки «патерналізму», коли одні політичні суб’єкти поводять себе з іншими як «батько» з «дітьми» в патріархальній сім’ї.
Грузія – «історія успіху», а найскладніше – діалог з Молдовою
«Європейська допомога повинна особливо й більш структуровано виділятися сільським місцевостям і концентруватися на децентралізації, деполітизації та адміністративній реформі. Соціально-економічний прогрес і різниця між міською та сільською місцевостями там не повинні бути такими значними», – додає він.
Якщо порівнювати Україну, Грузію та Молдову, яку раніше називали лідером у зближенні з ЄС, то наразі, за оцінками фахівців, найкраще втілюються положення асоціативної угоди в Грузії. Як пояснив Ярабік, найскладніше європейський діалог ведеться з Кишиневом, натомість, Грузія, яка, хоч і перебуває під гнітом своїх власних олігархів, спромоглася на найсерйозніший прорив у реформах, мирному політичному переході та нормалізацію торгівлі.
«Тому, – каже експерт, – з-поміж держав, які уклали з ЄС асоціативні угоди, «історією успіху» нині можна назвати саме Грузію».
